Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Подорож до Закарпаття. 4. Драгово: околиці, мешканці

Киянка | 23.07.2008 18:14

6
Рейтинг
6


Голосів "за"
7

Голосів "проти"
1

Річка Теребля й ліс, церкви, каплички чи не в кожному дворі, колорит, мешканці краю, їх звичаї та погляди.

Подорож до Закарпаття. 4. Драгово: околиці, мешканці
Виходячи за ошатну дерев'яну огорожу садиби "У Колесаря", попадаєш на невеличку вуличку (від школи до річки). На річку Тереблю й була наша перша вилазка. Яке чисте повітря! Невеликим сюрпризом стало виявлення того, що ближній ліс-гори – за річкою, а містка нема:). Щоб дістатися до галькового пляжу (є й альтернативний варіант без перебрідання), теж треба переходити основне русло (у най мілкіших місцях – по коліно дорослому, але по слизькій досить крупній гальці). Втім, для нас, власне, це не складало суттєвої проблеми: якщо температура достатня для купання, то і брести просто, а після зливи (що раз було) – все одно й купатися холодно, і ліс на горах надто мокрий, щоб там ходити. Благо, що трохи далі (за півгодинки пішки), за селом є інші заліснені, теж невисокі гори, де дорога не така джунглівська, оскільки подекуди трапляються садиби. Там теж є гриби-ягоди, а пройти легко, є ще й полонини, де трави такі запаморочливо-духмяні, повно ожини, трапляються корівки з дерев'яними калаталами на шиї. До речі, в околицях Драгова дуже мало комарів, і не бачили жодної змії. Це навіть дивно, адже понад річкою є ділянка не дуже старого кам'яного зсуву з гори. Там живуть ящірки, які, серед інших створінь, розбурхували мисливські пристрасті нашої малої (в прадавні часи вона б явно не пропала).

Теребля, шириною метрів 10-15 в районі пляжу, в перші кілька й пару останніх днів нашого відпочинку була досить пристойної температури – напевно до 20-22 градусів, а посерединці – 14-18 (Чоловік купався і тоді пару разів із задоволенням). Течія там така, що досвідченіші в цьому відношенні дітлахи з 7-8 років можуть її переходити самі, а недосвідчені – за руку з дорослим. Підлітки – вже без проблем. Головне – мати пластикові капці, бажано так, що надійно тримаються ніг (одна капця в Чоловіка все ж втекла: один раз неподалік зачепилася за камінь, і я її виудила, а вдруге, добре що в передостанній день – вже упливла з кінцями). Береги річки – крупна галька подекуди з кущиками квітів, є й вербові зарослі. Так, щоб не перебрідати основне русло, є місце для купання також, і підхід там нормальний, і глибина не відразу (взагалі в районі пляжу вона в основному від по-пояс дорослому до двох метрів), і місток для пірнання поруч, але прибережна смуга висока – кущі, а за ними – сільський путівець.

Втім, за бажанням можна розташуватися й там на травці. Пляжна парасолька особлива не потрібна (як нам заздалегідь і сказав господар), бо є кущі, та й нема шаленої жарюки (але все ж креми для любителів довгого пляжування та сорочки з довгими рукавами – не завадять, останні пригодяться і в лісі). Матраци та інші надувні радощі – цілком застосовувані, якщо на них не заснути (далеко не віднесе, а переверне за пляжною зоною на поріжках або проткнуться гілкою чи каменем). Людей на пляжі – небагато, переважно місцеві, а підпсувати простір попсою чи миттям машин можуть часом проїжджаючі. Але щодо останнього – течія швидко міняє воду. Сміття місцями спостерігається, але не на пляжі. Ганьба тим дикунам, що лишають після себе пляшки та обгортки!

Взагалі ж Теребля – чиста, не після дощу ідеально видно дно навіть попри течію, снують мальки й пуголовки, плигають жабки, ловлять більшу рибину (після дощу – непрозора, але бірюзового, а не рудого відтінку, і недовго; після зливи – на день-півтора розлилася на кілька метрів та трохи поглибшала, примноживши русла-потічки).

Понад Тереблею – невисока гірська гряда з переважно листяним лісом, яка мальовничо відбивається в річці. Туди варто вибиратися тоді, коли кілька днів не було зливи, й пару днів – дощу, бо тоді тропки перетворюються в потічки з грузькими бегерами, і пройти фактично неможливо, якщо нема охоти прорубатися сокирою в густому підліску гірського підніжжя.

Це – природні рамки Драгова, яке з іншого боку забирається на сусідню, менш круту гряду окремими оселями. Широка долина заселена кількома тисячами драговців, переважно українцями (православні УПЦ МП і греко-католики, але про справи конфесійні – в іншій статті), які будують чималі будинки, часто біля них – каплички, мають господарство. Хтось працює на місцевому цегляному заводику, є там ще, здається, щось невеличке виробниче та сільськогосподарське, хтось – на заробітках, але дітей і молоді – багато: дві школи (нова – велика). Є магазинчики – продуктові й господарчі, ще з якимось крамом (не цікавились, бо ж замовили повний пансіон), аптека, поліклініка, дві церкви. Часом бачили атракціони, у клубі бувають дискотеки. Сільські путівці мають ділянки різної впорядкованості, а от центральна сільська дорога – в Києві бувають гірші вулиці, і то – чимало. В багатьох дворах – машини, а незрідка ще й коники. Центральний сільський майдан – з церквою, як і годиться, з розп'яттям та меморіалам загиблим воїнів поруч, з клубом, та маленьким базарчиком-розкладками неподалік.

Цікаво, але переконаних русинів ми в Драгові не чули (а наш господар каже, що "то – політика"). Більш того, приголомшливо виявили, що на питання про русинів місцеві починають розповідати про руських – росіян (неприємне, а то й страшне знайомство з якими у старших людей припадає на період другої світової). У місцевої молоді що русини, що руські не викликають зацікавленої реакції – таке враження, що про перших мало й чули, а щодо других – оскільки вони їх порівняно менше діставали, то й відповідних емоцій мало. Знають деяких акторів, але не віддають їм переваги, а взагалі більше знайомі з румунами та угорцями.

Серед драговців багато людей політично активних (як мінімум – живо цікавляться суспільним життям, а є й щирі партійні активісти). Переважають прихильники Юлі, в Ющенку багато розчарованих. Про Балогу не чули якихось сентиментів. Гм... Краще б менше покладатися на окремі горішні персоналії. Втім, місцеві можуть еволюціонувати і до ідеологічних партій... Про політику драговці раді говорити особливо з новими людьми, та ще й зі столиці. І, знаєте, що? Незалежно від орієнтацій (а це в більшості – національно-демократичний спектр), навіть розчарованість у них не переростає у збайдужіння, цинізм, апатію, і цим вони здоровіші й потенційніші великого числа навіть киян, і взагалі – пересічних обивателів (будь якої освіти та товщини гаманця) "великої" України.

Не бачили п'яних, за одним винятком (проходячи повз хутір на горі, чоловіки там сиділи за столом, а один встав і спитав, що ми шукаємо, щось підказував, намагався спілкуватися – доброзичливо). Діти як правило не зіпсовані, молодь – теж помітно скромніша (хоч і не скута). У стареньких – такі світлі, добрі очі, не роздратовані, й вони, переважно, охоче спілкуються. Драговці симпатичніші також тим, що менше скаржаться-плачуться (хоч мають на це підстави, мабуть, не менше за "середнього українця"), а впертіше працюють на себе й намагаються ще й думати й діяти "за державу", не дивлячись, що і в них вистачає ще пройдисвітів-чинуш та керівників "з бувших". Але останні не почуваються вже там так безпечно, як колись. Гори, знаєте, вони – мають свої переваги (а ще – бережімо наші ліси, не тільки заради чистого повітря й деревини, а так... ще про всяк випадок... Хоча, взагалі-то це міста очищати давно пора, і по справжньому...)

Втім, судячи з більшості осель, чимале число яких досить добротні, щоб не сказати – явно заможні, з супутниковими тарілками та "необов'язковою розкішшю" багатьох підвісних покупних кошиків квітів, драговці не бідніші серед закарпатців, які теж не пасуть задніх серед інших співвітчизників. І це – не дивлячись на те, що в самому селі роботи небагато. Звісно, в багатьох родинах хтось на заробітках, але в цілому Драгово виглядає як благополучне, живе село, що розвивається й росте. Наш господар навіть домовлявся з Чоловіком, щоб той приїхав восени до них в район з просвітницькою програмою, а зорганізувати таку акцію можуть тільки люди активні, які здатні забезпечити свої зацікавлення.

Хочеться побажати Драгову процвітання, а також – примноження числа осель "зеленого туризму", для чого в тих місцях є всі умови.










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua