Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
подорожі   відпочинок   індивідуальний туризм   Україна   Закарпаття

Подорож до Закарпаття. 1. Як ми знайшли місце відпочинку і як туди подорожували

Киянка | 21.07.2008 21:25

4
Рейтинг
4


Голосів "за"
5

Голосів "проти"
1

Всім привіт! Нарешті ми відновили в себе інтернет, і я дориваюсь поділитися враженнями. Їх багато:) Сподіваюся, частина з них зможуть бути корисними для тих, хто обиратиме собі відпочинок, і не тільки...

Подорож до Закарпаття. 1. Як ми знайшли місце відпочинку і як туди подорожували
Цього року, як я зазвичай і люблю, почали шукати місце відпочинку заздалегідь. Приємно вже взимку віртуально подорожувати, передивляючись в Інтернеті можливі варіанти. Це для мене – вже ніби початок відпочинку.

Спочатку думали вибратися в Чехію. Крім, як нам спершу здавалося, деякого полегшення організації поїздки у вигляді доброзичливих колег у Празі, дуже приваблював типовий чеський відпочивальний пейзаж: хатинка (зі зручностями) біля озера на узліссі, з видом на замок. Однак, нам подобається індивідуальний туризм (коли місце і час відпочинку, їжі, екскурсій ми визначаємо самі, коригуючи за потребами по приїзді, тому й не хотілося зв'язуватися з турфірмами), а цього року в ново-Шенгенські країни так їхати виявилося надто складно. Самостійно (через Інтернет) знайдена домовленість з господарем будиночка на Ліпно та можливості допомоги колег у чеській столиці перекреслилися бюрократичними перепонами запрошення. З аналогічної причини довелося поки що відмовитися від подорожі в Естонію. А на південь в літню жарюку не хотілося, східна екзотика нас взагалі мало приваблює.

Добре, що я паралельно про всяк випадок шукала й підстраховочні вітчизняні варіанти.

Власне, після тоголітнього Криму хотілося чогось спокійнішого, неспекотного, патріотичного. Тому, зрозуміло, були віртуально прочесані Карпати, давно вживу відомий край. Але, оскільки хотілося місця з купанням, а не лише лісом, а також і з можливістю екскурсій по замках, вибрали цього разу Закарпаття як варіант, де було більше шансів купатися в гірських річках. Ну і, як переконані індивідуали, вибирали не серед санаторіїв-готелів-турбаз, а приватний сектор (щоб людей безпосередньо поруч було якомога менше, а природи побільше) з домашньою ням-ням їжею.

Відповідні пропозиції шукали на сайтах, де зібрані приватні господи Карпат-Закарпаття http://www.ukarpatah.com.ua/ua/private/ http://www.karpaty.info/ua/; http://www.karpaty-tour.com/component/option,com_mavikhotels/Itemid,59/; http://www.yaremcha.com.ua/; http://my-kosmach.com.ua/de%20zup-gl.htm, а також на сайтах "зеленого" туризму http://www.greentour.com.ua/ukrainian/1/; http://www.carpaty.com/page_2.php Взагалі їх-то чимало, але сукупність наших побажань (нехолодне купання + ліс + замки та ін. екскурсії) у потрібні нам два тижні були готові задовольнити небагато господарів.

Ми зупинилися на оселі "У Колесаря" поблизу Хуста, недалеко Мукачева (http://www.karpaty.info/ua/uk/zk/kh/drahovo/houses/u.kolesarya/, але тепер в господаря буде і своя Інтернет-сторінка – пам'ятаєте мою обіцянку?). Потелефонували, й пан Іван докладно відповів на всі наші питання, запропонувавши зателефонувати після Великодніх свят, щоб остаточно домовитися, забронювати помешкання. Про саму госпОду далі буде, а поки продовжу, що ми зв'язалися з господарем у домовлений термін, після чого перерахували повну оплату за проживання та харчування на його рахунок через банк. Чи було трохи страшнувато? – Було. Правда, випадково з'ясувалося, що засновник сайту – знайомий мого чоловіка, так що було відомо, що він особисто знайомиться з господарями, перш ніж ставити їх пропозиції на свій сайт. Слава Богу, на довірі ми не програли: ніяких проблем не було, умови виявилися в цілому приблизно такими, як ми уявили із наявної до поїздки інформації (щось трохи не так, але щось навіть краще).

Запланували на шляху туди доїхати до Мукачево, щоб подивитися тамтешній замок (фотоальбом вже ставила), а на звороті – добратися до Ужгороду в такій само меті (фотоальбом ставлю зараз). Протягом відпочинку нас ще чекали руїни замку в Хусті, а також – шедевральні старовинні дерев'яні храми, вже не кажучи за природні перлини, як от Синевир, мінеральні джерела, річки й ліс-полонини-гриби (про це буде далі). Екскурсійні відстані на карті здавалися досяжними для південної чи денної мандрівки, й ми поклалися на запевнення господаря, що проблем з доїздом не буде (так і вийшло).

Потяг виявився порівняно пристойним, крім як – кондиціонер у вагоні не працював. На звороті потяг теж був без кондишену, а ще й без таких дрібниць, як висувна драбинка до верхніх полиць, серветок в наборі білизни, однак і квитки дешевші (зрештою, їхати можна, а вибирали ж ми той потяг, котрий відбував з Ужгороду пізніше, щоб встигнути подивитися місто). Що приємно здивувало: в першому поїзді взагалі не вопило радіво, в другому – лише одні любителі шансона трохи його включали.

Виїжджали ми в День Конституції, так що на зупинці у Вінниці подивилися салют. Ще ледь не забула: не тільки в західній, але вже й по Київщині повз колій дуже мало сміття.

Почали фоткати вже через злегка (ну, гаразд, трохи ближче до "середньо") припорошені вікна потяга, – зокрема, і знайомі, милі оку Карпатські пейзажі з копицями з високими кілками посередині та всілякою живністю (от знов забула спитати, нащо в стіжки встромляють ті замашні палиці? Може, щоб не здуло на схилах, оті кілки заганяють в землю ще перед формуванням копиці?)

Ну і, звісно, вже у вагоні почала подорожні записки

Про екскурсійні Мукачівські враження далі буде. Звідти до Хуста вже у другій половині їхали маршруткою, яка була не набагато деренчливіша за ненові київські. Зате закарпатці які охочі поговорити! Сусіда по маршрутці був першим (і не останнім), хто нагадав нам одесита (не без хитрості та "собі на умі"): казав, що на місці можна влаштуватися дешевше, скрушно хитаючи головою за наш вибір заздалегідь (цікаво, як люди собі уявляють таку авантюру – тягтися з дітьми й багажем від вокзалу невідомо куди в надії невідомо на що), щось розповідав про місцеві цікавИни, радив... говорив, говорив...

Але пейзажі за вікном надихали переконливіше, обіцяючи спокійний відпочинок з цікавими вилазками. Садиби в зелені дерев та плетиві винограду, у різнобарв'ї квітів, пишаються вигадливими капличками. Невисокі заліснені гори з латками луків та осель.

Такі ж види відкривалися нам назустріч і в машині, яку ми підрядили з Хусту відразу по приїзді туди, за кілька кроків від кінцевої маршрутки. Злупили з нас, правда, вже по-київські 70 грн. за неповні півгодини.

Була неділя, й купа народу йшла з церковних служб – чоловіки в білих сорочках, нарядні жінки, молодь, діти. За вікном подекуди попадалися серед порівняно новіших – старовинні дерев'яні храми, і знов заквітчані каплички...

І от нарешті – Драгово. Його деякі види нам вже були знайомі з чудового сайту http://www.castles.com.ua/dragove.html (там не тільки замки, але й інші рукотворні перлини). Стаємо біля школи, останній дзвоник господареві, і от ми під'їжджаємо до будинку з колесом на фасаді. Але про Драгово з околицями, госпОду й господарів – далі.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua