Заява Путіна про підтримку введення на Донбас миротворчої місії – політична. З одного боку, він начебто демонструє готовність до діалогу. З іншого – фактично пропонує неприйнятні умови для Заходу і України. В першу чергу, що введення миротворців має бути узгодженим з так званими "Д/ЛНР". Тобто Київ має сісти за стіл перемовин з терористами, а не з країною-агресором – Росією.
Ця заява Путіна – начебто демонстрація "доброї волі" Москви щодо ситуації на сході України і пошуків шляхів її врегулювання. Таким чином Путін знову намагається нав'язати всім думку, що збройний конфлікт в Україні має не зовнішній фактор військового втручання Росії, а носить суто внутрішній характер.
Подібні заяви президента РФ фактично зводять нанівець всі наші дипломатичні зусилля щодо визнання Росії країною-агресором і виведення з формату переговорів представників так званих "республік". Крім того, Путін говорить навіть не про миротворців, а про осіб, які мають забезпечити безпеку місії ОБСЄ. А це різні речі.
Диявол, як відомо, ховається в деталях. І ці деталі Путін чітко підкреслив у своїй заяві. Президент РФ прекрасно розуміє, що введення миротворців можливе за участю обох сторін конфлікту. Тому питання миротворців він нівелює введенням якихось сил. А це можуть бути і сили РФ, як це було в Грузії.
Головне, що Путін згоден на введення миротворців тільки на лінії розмежування. Хоча Путін розуміє, що ця заява неприйнятна для України і наших західних партнерів.
Іншими словами, РФ залишає за собою повний контроль за україно-російським кордоном. Хоча саме на передачі контролю над кордоном наполягає Україна, і це основна вимога учасників Нормандських і Мінських перемовин.
Таким чином, слова Путіна можна розцінювати як шантаж.
Д. Снєгирьов
