Найбільш продуктивним продАвцем Путіну, тобто московській банді убивць України – якщо безпристрасно зважити реально зроблене українськими політиками протягом принаймні останніх двох десятків років, досить таки очевидно що далі продовжує бути Тимошенко.
І це навіть станом на сьогодні, коли за спиною кілька років кримінального олігархату на чолі з наділеним практично нічим не обмеженою владою Януковичем.
Повторюю: якщо безпристрасно зважити реально зроблене українськими політиками, а не вслухатись в задихану від незручності фальшивого сидіння в інвалідній колясці брехню від Тимошенко.
Тому коли нещодавно Путін "проговорився" для ЗМІ, що йому дуже комфортно працювалося з прем'єром Тимошенко, то було досить таки дивно: невже таким макаром він хоче додати їй голосів на президентських виборах – на які вона само собою йде, замість їхати лікуватись, сподіваючись на те, що брехня про її смертельно важку хворобу швиденько "устарєла", сподіваючись здавалося б невідомо на що, особливо після більше аніж прохолодної її зустрічі Майданом, після виходу з ув'язнення в лікарні.
І ця безнадійність нового президентського ривка схоже була видна і для неї, про що говорять повідомлення про те, що Тимошенко прийняла запрошення Меркель приїхати на лікування в Німеччину.
Однак раптом її наміри змінились. І що ж сталось?
А сталось те, що наперед сказані слова Путіна про велику комфортність його роботи з Тимошенко "на благо" України, набувають ну зовсім іншого вигляду після факту вводу московських військ на українську землю.
Адже тепер, коли вже ні з ким в Україні представники московської банди навіть і говорити не хочуть, і весь світ, образно кажучи, вже на вухах, подібно як це московська банда організувала в час Карибської кризи в 1962 для прикриття свого московського заду (див. "Убивства українських політичних і культурних діячів" http://h.ua/story/53946/), особливо приємні стосунки Путіна з Тимошенко починають мати ну зовсім інший виборчий потенціал.
І тепер, якщо Путін організує для Тимошенко рекламу у вигляді розрулення нею не тільки для України, а вже ну геть для цілого світу, то тріумфальне сходження "жінки після тюрми" на український трон, а тепер це вже буде не скромна президентська посада, а царський трон з абсолютною владою, практично забезпечене.
І це вже буде не януковичний торг Україною, а пряме крок за кроком повне підпорядкування України московській банді убивць – саме якраз те підпорядкування, яке, як свідчить величезний досвід українського народу, дає на порядок (в десятки разів) більше жертв, перш за все українських дітей, аніж найжорстокіша, найкровопролитніша війна.
Олександр Франчук
