Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Микола Рябчук   ящірки   хвости   не відновлюються

Коли "хвости" не відновлюються

paliychuk | 22.09.2010 11:16

1
Рейтинг
1


Голосів "за"
2

Голосів "проти"
1

Україна повинна рішуче захищати власні землі за будь-яких умов і навіть не допускати думки про їх відторгнення сусідами.

Коли ''хвости'' не відновлюються
Нещодавно відомий український письменник, критик і політолог Микола Рябчук дав інтерв'ю журналістові Олександру Вільчинському, в якому досить цікаво розповів про себе та охарактеризував нинішню політичну ситуацію в Україні ("Ящірки, яким шкода позбутись хвоста, позбуваються голови". Інтернет-видання ZAHID.NET).

Думки широко ерудованого культуролога стануть особливо цінними для молоді, що сьогодні опинилась у вирі бурхливих політичних течій, жорсткого протиборства корпоративних та особистих інтересів. Вони допоможуть зорієнтуватися у невпинному потоці словоблудної фальші, за якою ховаються експансіоністські підступи наших далеких і близьких "заклятих друзів".

Але не всі сентенції М.Рябчука можна прийняти беззастережно. Насамперед маю на увазі його тлумачення позиції Юрія Андруховича: "Ящірки, яким шкода позбутись хвоста, позбуваються голови. Це, як мені здається, все, що хотів сказати своїм землякам Юрій Андрухович". Ідеться про інтерв'ю письменника Ю.Андруховича інтернет-виданню UNIAN "Якщо переможуть помаранчеві, то Криму й Донбасу треба дати можливість відокремитися".

Оскільки ми теж висловлювали власну думку щодо названого інтерв'ю у веб-статті "Ампутація чи лікування?", вважаємо за потрібне серйозно заперечити: годі! Годі віддавати "хвости"! Вже відмовилися від згадуваних самим же М.Рябчуком Холмщини, Берестейщини, Кубані, Курщини і Воронежчини... То, може, час навчитися захищати свої "хвости"? Бо вони, на відміну від хвостів у ящірок, не відновлюються.

Погоджуємося з М.Рябчуком, що у перемозі В.Януковича "за великим рахунком, провина лежить на всіх, на кожному з нас", але здивовані тим, що він поважає п'ятивідсотковий вибір "противсіхів"... На його думку, "це чесний вибір, хоч, можливо, й дещо наївний. Це все-таки вибір свідомих громадян, а не феодальних підданих".

Такий вибір можна зрозуміти, але аж ніяк не поважати, тим більше, автор сам його називає політично хибним. Творці проекту "Проти всіх" мали конкретну політичну мету: відволікти найбільш незадоволених виборців од голосування за радикальних кандидатів, тобто нейтралізувати їх у найпростіший та найдоступніший спосіб, а також хотіли очолити сам процес. На це вони не пошкодували ні пропагандистських зусиль, ні грошей. Бо стати кандидатом у президенти можна було тільки сплативши 2,5 мільйона гривень. Дати їх міг той, хто мав певний інтерес, вельми далекий від пересічних "противсіхів", хто егоїстично хотів використати обурення частини виборців, спрямувавши його у певне русло.

Отож поважати результати такої "риболовлі", певна річ, не варто, хоч би як майстерно не було замасковано сіть. І чи можна назвати цей вибір свідомим, якщо тебе організаційно та психологічно до нього підготували, підвели?... Так, панівна свідомість в обмеженому колі осіб тут була, і її виразник зіграв роль, що мало чим відрізнялася від ролі технічного кандидата.

Нову владу в Україні Микола Рябчук не називає владою росіян, і в цьому полягає його власна тверда позиція, що унеможливлює будь-які міжнаціональні конфлікти. Свою думку він висловлює чітко і безкомпромісно: "Якщо називати речі власними іменами, то у березні в нас відбувся державний переворот і владу захопила гримуча суміш напівкримінальної олігархії з наймафійнішого, найсовковішого, найтоталітарнішого реґіону та московської аґентури, пов'язаної насамперед із ефесбешно-ґеерушним нафтогазовим бізнесом. У культурному плані це влада колонізаторів, причому не росіян, як дехто вважає, а "креолів", тобто колоністів і їхніх нащадків, а також аборигенів, асимільованих у "вищу", "білу", як їм здається, мову й культуру і просяклих глибокою ненавистю та зневагою до власних "чорних", себто неасимільованих одноплемінників (неосвічених україномовних аборигенів вони глузливо називають "колхозом", "быками" або "жлобами"; натомість освічених люто ненавидять як "нациков", "свидомитов", "бандер" та "националистов").

Таку політичну оцінку хтось визнає за об'єктивну, хтось заперечить, але віддамо належне: автор з нею не ховається у словесах, не лукавить і дає читачам серйозний привід для роздумів. Тим більше, сьогодні державна незалежність України, її демократичні здобутки дозволяють нашому громадянинові знайомитися з різними політичними поглядами, самому аналізувати їх і робити належні висновки. Та в жодному разі ні я, ні ти не сміємо забувати про свої патріотичні обов'язки, про завдання берегти єдність і гідність народу, його ідентичність у культурі, мові та моральних принципах.

Олекса Палійчук.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua