Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Чи є в нас опозиція?


4
Рейтинг
4


Голосів "за"
10

Голосів "проти"
6

Опозиції в нас нема. Вона є лише поза парламентом...

Опозиції, як організованого контруктивного спротиву владі, в нас нема. Як і не було ніколи. Тут мені закинуть, мовляв, як це не було? – нагадавши про дисидентів ще совєтського періоду – Лук'яненка, Чорновола, братів Горинів та їх численних прихильників особливо під час народження РУХУ за їх особистого сприяння, але я веду мову не про них. Це окреме питання, і про нього вже давно би час нам подискутувати та проаналізувати сумні драматичні наслідки. Згодом я й це питання викину на розсуд читачів.

Наразі йтиметься про так звану парламентську "опозицію", яка тут ототожнюється з бютівцями та нунсівцями. Ці сили офіційно заявили про свою опозиційність, але далі своїх заяв вони не пішли. Чому? – ви спитаєте, але про це трохи пізніше. Згадаймо про попередню "опозицію" – регіоналів, які стали мимовіль "опозиціонерами" в кінці 2004 року після Майдану.

Перемога на президентних виборах 2004 року помаранчевих сил майже на півроку паралізувала волю регіоналів. Це час, здавалося б, подарований нам Всевишнім, коли можна було враз і назавжди покласти край комуністам і особливо регіоналам (тим же комуністам, що повикидали свої минулі партбілети на смітник). Однак цього не сталося, хоча події того часу схожі з подіями в Польщі, де "Солідарність" покінчила з тоталітарним комуністичним минулим, і Польща розпочала свій потужний поступ шляхом кардинальних реформ у житті країни. Ми ж не скористалися подібною ситуацією, бо при владі нічого не змінилося. Одні й ті ж сили продовжували утримуватися при владі. Лише "команди" помінялися місцями. На зміну Кучмі-Януковичу прийшли їхні послідовники на чолі з кучмівським "синком" Ющенком та лазаренківською "соратницею" Тимошенко, які кинули безжально своїх покровителів-батьків заради своїх власних шкурних інтересів, вельми вдало скориставшися інтелектуальним "бунтом" українського народу та взявши в свої руки стихійний процес. Однак утримати владу на довший термін їм не вдалося, і вони отримали цілком прогнозовану поразку на наступних президентських виборах – 2010 року.

Причини їхньої поразки лежать на поверхні – український виборець зрозумів, що між регіоналами, з одного боку та бютівцями, з іншого – нема суттєвої різниці. До того ж так звані помаранчеві сили з самого початку мали насправді вельми виразне й строкате забарвлення, тобто це не моноліт, як, скажімо, ті ж регіонали, а аморфне тимчасове угруповання, що час від часу запекло між собою гризеться, як павуки в міцно закритій банці. Тож нашому виборцеві набридли ці чвари, і він заради спокою віддав перевагу регіоналам, де відносна стабільність зберігається. А значна частина виборців просто проігнорувала вибори, чудово розуміючи, що в цьому "болоті", в якому опинилася Україна, нічого не зміниться...

Та сподіватися на краще – себе не поважати, бо той, хто волає про "манну небесну", яка одразу посиплеться на наші голови, коли його оберуть, обов'язково обдурить. Що й спостерігаємо нині. Наразі отримали відносну стабільність, яка не під силу нинішній ефемерній "опозиції", адже вона заздалегідь не спроможна дати щось вагоміше за отриманий спокій у розхристаній за п'ять років країні.

Отже, Майдан себе не виправдав? Нічого подібного! Новий Майдан ще попереду. Одначе чекати нам на нього ще довго. Допоки не виздихає останній вічно вчорашній. Така вже вдача в українців – чекати терпляче...

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua