Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Весняна линька помаранчів

Борис Бородин | 1.04.2010 17:05

-7
Рейтинг
-7


Голосів "за"
1

Голосів "проти"
8

Елегія в прозі.
Весна нарешті перемогла, хоча і не так, як хотілося.


Весняна линька помаранчів
Непомітно відбулася кольорова линька всередині наших претендентів на престол. Якось сам по собі, ніби встидаючись, помаранчовий колір обліз і зібрався в купку біля бідного, бідного Віктора Андрійовича. В цьому затишному куточку став він тихим і навіть завівся в ньому якийсь лад. Багато і опозиційно говорити, впівголоса протестувати і зовсім тихесенько погрожувати світовою спільнотою. Щоб не дай боже, тая світова спільнота не почула. Але вона не почує. Світова спільнота зайнята своїм – боротьбою за першість. Китай, Штати, десь там у середині Росія...Ситуація на глибокий периферії світову спільноту вже не обходить.

Ще влітку, разом з байками про Вону, відокремившись від помаранчу, буйно зацвів біло-сердешний. Цвітіння це з відтінком деякої жовтуватості. Такі вже в нас методи пропаганди, та й свіжість вже не та. Не та, не та... Але поки ще квітне файно, а головне – дуже добре підходять один до одного кольори – червоний та білий. Скільки ж прапорів в тих кольорах є... Польща, Білорусь (так само опозиційна), Монако, Мальта, Австрія теж. Швейцарія, нажаль, хрестом. А то можна було б всіх викласти, як пазлу, на міцному полі "stars and stripes".

Але до того ще далеко. Нині наші сердешні біло-червоні займають позицію якраз посередині. Посередині між біло-синіми та чорно-червоними. Скажімо так: годуються вони на теренах чорно-червоних, а виглядати при цьому мають, як біло-червоні. Бо намагаються годуватися і на теренах біло-синіх.

Власне, можна йти і туди, і сюди. Білий – це колір честі. Червоний – крові. Синій – стриманості, консерватизму і сили. Чорний – смерті. Якщо податися до біло-синіх, то можна зберегти честь і навіть не треба відкидати червоний колір крові. З цім набором кольорів в нас такі колеги! Штати, Франція, Росія. Але одна біда – Росія... Якщо залишати поперед за все честь і совість, то з червоною кров'ю та синьою силою буде нам триколор Росії... Якщо разом з Україною – Русі. Ой-ой-ой... Чур! Чур мене! Це нашим бідним сердешним біло-червоним гірше за смерть. І не в тому річ, гірше або ліпше стане жити на Україні. Кому воно цікаво! Річ у тому, що ніяк не вкладається тоді Україна у пазлу. А нащо тоді було підіймати галас? За що тоді гроші плачені?

Отже, другий шлях. Якщо відкинути честь і совість, то хутко можна стати червоно-чорними. Біда лише, що червоно-чорні в нас вже є. В світі на прапорах щось таке саме-саменьке в Африці, чи що... теж є. Про рівень життя згадувати нудить... Є в тій кольоровий гамі щось таке... Приречене. Кров та смерть. Отож і наші червоно-чорні завжди не вгодовані та дуже нервові істоти. Дивляться вони на біло-червоне товариство, що суне на їх поля, як отой козак Богдана на пана з "кварцяного" війська: ну що то за вояка, одна шабля – п'ять возів барахла? Сумно дивляться. Бо рясно обсіли зверху біло-червоні чорно-червоних.

А що робить?...

Линяємо...

Не допоміг помаранчевий колір. Були демократами з демократів, демократію стелили, демократією вкривалися. І демократією накрилися, нарешті. Не потрібна нам наразі демократія. Відкинули, як іграшку, що набридла. Награлися.

Зараз в Юлі не демократичний кабінет. Ні. Зараз в Юлі "український" кабінет. На відміну від "неукраїнського" кабінету Віктора Федоровича. Тобто замість монополії на демократію хоче Юля мати монополію на українство.

Але і тут нема щастя. Прийшла нова влада, а бажаного гноблення мови не принесла. І державна лишилася, і у Львові навряд чи студенти руську мову вчитимуть... Ще півроку-рік, і нема буде про що говорити. Закінчиться галас, бо спробують люди на собі, що до чого. Можна, звісно, дуже гаряче вболівати зі Львова за "східняків" на Харківщині. Можна. Але, по-перше, це заступ на поле біло-синіх, а по-друге, лишаємо праці чорно-червоних. Біло-сині, може, тільки посміхнуться, а от чорно-червоним лишиться тільки битися за останній шматок хліба, що й його відбирають. Оті самі, що і так з возами.

Погані перспективи линьки на чорно-червоний. Щоб стати чорно-червоним, мало посіяти десь совість і честь. Треба замінити їх на протилежне. Прийняти стиль розмови і рівень аргументів. Залишити гламурність і туалети Луі-Віттон. А з такими аргументами і розмовами у пазлу знов не візьмуть...

Біда.

Сумно.

Давайте, Юлія Володимирівна, залишайтеся біло-червоними. Зараз вишні зацвітуть. Сакура. Безкоштовна рекламна кампанія. Неповторна!

Може, терору владі ви з цим кольором і не створите. Але повірте мені, ця влада так чи інакше камікадзе. Не витягнуть економіку – кінець. Витягнуть – то засоби потрібні для цього такі, що все рівно кінець. Дайте людям по український незалежній традиції підняти Україну, щоб потім вже ви по такий самій традиції змогли її опустити.

А простіше – відчепиться, будь ласка. Не будьте смішною.










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua