Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Осмислений вибір українця

Бунтар | 9.12.2009 23:07

-1
Рейтинг
-1


Голосів "за"
9

Голосів "проти"
10

Президентські вибори, що наближаються, завдяки збільшенню розміру грошової застави обіцяють стати для пересічних українців відносно простішим ребусом

На даний час, ми маємо тільки (?) 18 кандидатів на найвищу посаду в державі. Минулих виборів нас закликали голосувати виключно керуючись серцем чи іншими частинами тіла...

Очевидно, прийшов час обирати керуючись виключно розумом та прагматичним розрахунком: прихід до влади якого із політиків є найбільш доцільним і сприятиме якісному зростанню рівня життя в Україні, якщо не негайно-завтра, то хоч дає якісь надії на перспективу. Спробуймо ж прискіпливо й незаангажовано (наскільки це взагалі можливо для живої людини) проаналізувати список кандидатів, націлених на взяття висоти -17.01.2010.[B]


Якщо ви не є чиновником, родичем чи в інший спосіб наближеною особою до теперішніх "властьіміщих", не користаєте з усіх приємних переваг такої близькості, чи не залучені до "мережевого агітбізнесу" однієї з провладних партій та не сподіваєтесь, відповідно, певних матеріальних дивідендів від перемоги певного кандидата, то важко було б зрозуміти ваше непоборне бажання проголосувати за одного із тих, хто за останні роки довів нашу держави до тої руїни, яку ми спостерігаємо. Адже і діючий Президент України Ющенко, і нинішній та колишній прем"єри Тимошенко та Янукович, і спікер парламенту Литвин, як би вони не намагались "перевести стрілки" один на одного, вже мали досить часу, щоб проявити всю теплоту своєї турботи про "маленького українця", натомість маємо катастрофічне падіння економіки, розгул корупції, приниження нашої держави на міжнародному рівні, духовний занепад і розбрат суспільства, невиконання практично жодного із передвиборчих гасел діючими керівниками і перманентні спроби перекинути відповідальність на когось іншого, якого вони у своїх виступах називають безособово "ВЛАДА", забуваючи що саме вони цю саму владу й представляють. Очевидно прийшла пора їм піти на заслужений (а може й не дуже) відпочинок. Остаточні оцінки їхнім діянням дасть історія.

Важко припустити, що українські маси з якогось дива юрбами кинуться до виборчих скриньок підтримати таких маловідомих, хоч, можливо у віддаленій перспективі й потенційно потужними (?) персон як Рябоконь, Пабат, чи екзотичних унікумів як закарпатський юдофоб і бандероненависник Ратушняк, та прикарпатський вуйко Противсіх.

Чомусь хочеться вірити, що українці, які себе поважають, мали б "з порога" відкинути думку про підтримку товариша Симоненка, який представляє партію, що офіційно є правонаступницею ВКПб, Голодомором знищила мільйони наших співвітчизників і демонстративно цим хизується; за знамениту "право захисницю" Богословську, яка "груддю" ставала свого часу на захист власності зятя Кучми, змінила вже не одну партію, а для повноти картини своєї принциповості запропонувала віддати Севастополь, або й цілий Крим Росії, не відзначається "чистотою позицій" та високими етичними стандартами (згадайте його плювання у Верховній Раді) й такий "щирий українець" як г. (тобто -господин) Бродський, достатньо "наслідив" в нашій новітній історії й інший ду-у-у-же принциповий борець за інтереси трудового народу – Мороз, який "нічтоже сумняшеся" перебіг з одного політ табору до іншого, наплювавши при цьому на волю свого виборця, є головним творцем "пріснопам"ятної" політреформи, яка й започаткувала безлад в Україні.

При всій повазі до новизни й певній долі "свіжості" програмових засад панів Тягнибока та Костенка, слід визнати реалії: вони можуть мати ілюзії щодо електорального здобутку на теренах виключно Галичини, ну ще, за сприятливого розкладу, на Волині й Правобережжі. Схід та Південь України їх,поки що, не сприймає. Часу на епохальні зміни в свідомості мас обох сторін Дніпра до виборів занадто мало.

Хто ж у нас залишився до диспозиції. Вього чотири прізвища достойників: відставний міністр оборони Анатолій Гриценко, відставний керівник штабу Януковича, а перед тим зам в уряді Ющенка – Сергій Тігіпко, екс-голова Верховної Ради та керівник МЗС Арсеній Яценюк і представниця українського жіноцтва, голова Агенства з інновацій та інвестицій – Людмила Супрун. Тільки за останньою стоїть партія, що має відносно тривалу біографію, команди інших на стадії творення.

Виходить, що саме із цього квартету нам і треба вибрати того, хто здатен найбільш повно й достовірно ретранслювати наші погляди й сподівання за такими напрямками як соціально-економічний розвиток, зовнішньополітичні орієнтири, засади державотворення тощо. Досить важливим фактором мають бути й моральні якості претендента на найвищу посаду в країні: як не додасть позитивного іміджу Україні президентство колишнього ЗЕКа, так і враховано має бути походження, наявність досвіду та й сімейний стан висуванця, адже людина, яка не змогла дати лад у своїй сім"ї, навряд чи зможе створити атмосферу порозуміння в розбурханому українському суспільстві.

Оптимальним варіантом був би якийсь консенсус між названими політиками заради оновлення України, об"єднання їхніх реформаторських зусиль. Якщо ж самотужки до порозуміння вони не дійдуть – має допомогти виборець: розставити всі акценти своїми бюлетенями на їхню підтримку у певній пропорції.

Ці вибори – це своєрідний референдум з визначення вектору подальшого руху України й цей вибір має бути максимально свідомим і відповідальним для кожного українця.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua