Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Україна   газ   зовнішньополітична обстановка   атака 2008-2009 рр.   пересторога.

Коментар до "Газовий "гоп-стоп" для України і Європи" / Українська правда

Гетьман | 21.01.2009 09:11

4
Рейтинг
4


Голосів "за"
6

Голосів "проти"
2

Застряглі суперечки довкола газової кризи доходять до свого кінця. Щорічний газовий шантаж Росією України в 2008-2009 р. вийшов за межі не тільки давки на керівництво країни, коли справи вирішувати в закритому кабінетному режимі на Новий Рік, ...

а й перестрибнувши рівень 2006-го, коли використовувався політико-інформаційний простір України і Росії, задіяною стала Європа.

Часті і уривчасті повідомлення про ставлення і перебіг цього європейського плану Росії по відношенню до України не дають повного уявлення що насправді діється. Українські канали натякали на згоду Європи образитись на Україну за підказкою Росії. Російські ЗМІ однозначно малювали Україну як ворога тепла для європейців.

В цей час проходили прес-конференції, саміти і інші події присвячені газовій кризі в Європі. Замітьте, "в Європі", не поставки газу в Україну не вважались кризою. Хоча запаси в нас так само були, як і в Німеччині чи Франції, яким проте це не завадило бути постраждалими від європейської газової кризи.

Очевидно в майбутньому ще прийдеться зіткнутись з подібним ефективним механізмом Росії вирішувати свої справи по відношенню до непокірних державних утворень на її просторі СНГ. Нажаль належної уваги до зовнішніх (Європа, Світ) і внутрішніх (Росія, Україна) обставин проведення подібних заходів Кремлем немає. А це є важливим моментом підготовленості до відсічі і передбачуваності таких ситуації. Бо їх незнання-не звільняє від різниці в "ринковості" цін на газ та транзит за нього.

Спроби тут розібратись варто поглибити й доповнити.

Газовий "гоп-стоп" для України і Європи

Отже, сталося те, чого собі не дозволяв навіть СРСР. 7 січня в 7.44 Росія повністю припинила транзит газу через Україну. Такого не було навіть в розпал "холодної війни" і розміщення ракет середньої дальності в Європі.

У цей же день в "Газпромі" заявили, що не припиняли поставки газу європейським споживачам у напрямку України й закликали Україну компенсувати газ європейським споживачам.

Москва експериментувала: чи буде керівництво України викачувати в Європу власні українські запаси газу для збереження реноме "Газпрому"?


Експериментом називати такі ігри Кремля за допомогою газової прикормленості і Європи і України недоречно. Все добре прораховано і результати очікуються передбачені, а не якісь інші. Звісно кожна дія містить долю експериментальної несподіванки, але не її шукав Газпром у газовій кризі 2008-2009 рр. Тому незалежно від того чи почала була б викачувати свої власні запаси чи ні операція Газпрому продовжувалась би.

В ті декілька днів, на які вистачило б газу з західноукраїнських сховищ, з російської сторони лунали б звинувачення про борги і "самі винні", "скупий два рази тратить". Далі відбулось би продовження історії з відключення Європи від газу і виставляння України винуватою у цьому. Бо при звинувачуваннях у крадіжках подавати Росії газ туди, де його нібито крадуть означає те саме, що нам покривати Європі недопоставлений Газпромом газ з власних сховищ.

Крім того безжальність і холодноморозність по відношенню до Словаччини і Болгарії показали, що Газпрому своє реноме до лампочки. Геополітичний інтерес, вигода в доларах, влада в Кремлі, позручніші крісла, погероїчніші вчинки-ось що керувало Газпромом і командою за ним.

На щастя, сподівання Кремля на безмозглість українського керівництва не виправдалися. Москва скандально зірвала власні контракти і змушена йти на відновлення постачання газу в Європу.

Інформаційні маневри Росії, якими супроводжувався зрив поставок газу в Європу, відбувався в традиційному для нинішньої Москви стилі спецоперацій, тобто з максимальним використанням брехні.


Фактично Росію взагалі не цікавила поведінка української сторони. Сюрпризом для них стали хіба що заплачені гроші 31 грудня. Також дещо змусило похвилюватись за успіх "європейської операції" офіційний лист Нафтогазу про неможливість транзитувати газ по старій ціні, а також рішення суду про заборону цього транзиту без контратків. Що в ході і у вирізках:"Нафтогаз уведомел что будет отбирать газ и неисполнять действуищее контракты по транзиту", і "суд запретил Нафтогазу прокачивать российский газ в Европу" добавило "правоти" Росії, яка хоче, але Україна відмовляється постачати газ європейським споживачам.

Відновлення газопостачання до Європи звісно відбудеться-Україна притиснута та оббрехана. Вважаючи за достатньо очорнивши нашу державу і давши зрозуміти Євросоюзу, кому має належати газотранспортна система України, добившись згоди на бажану ціну для Газпрому і на газ і на транзит, можна й поставки поновляти. Що не потребувало ні мозглоглості ні заслуженості української сторони. Уповноважені передставники останньої лиш трохи, а хто й зовсім, посміліли і не повністю повернулись до стилю хохляцької вислужкуватості московитам.

"Газпром" у день припинення транзиту заявляв, що нічого не перекривав Європі, однак потім змушений був спростувати сам себе й визнати, що зробив це "вимушено". Роками Москва присягалася, що є надійним постачальником газу до Європи й ніколи не допустить його припинення чи перебоїв, і ось тобі на.

"Газпром" назвав "ложью и провокацией" заяви "Нафтогазу" про плани зустрічі глав "Нафтогазу" і "Газпрому" в Брюселі, практично під час проведення самої цієї зустрічі. Такий стиль інформування з боку Росії може давати миттєвий ефект, проте навряд чи справить велике враження на європейців.


Присяги про надійність Газпрому такі ж як Європи про європейську перспективу України. Виявляється все залежить від обставин і можливості отримати чи зберегти вигоду для себе хай за який рахунок чесності, правдивості, несправедливої шкідливості для когось. Газова криза в Європі у цьому плані: "яке їхало-таке здибало". Ефект від цієї зустрічі для України буде поганий, і залежатиме він від суми неспростованих і сприйнятих наче за правду висловлених позицій російської сторони.

Тим часом ЄС вважає, що саме "Газпром", а не Україна, не виконує своїх зобов'язань. Зокрема, президент Франції Ніколя Саркозі закликав Росію поважати свої контрактні зобов'язання.

Тому заяви спікера Верховної Ради Володимира Литвина про те, що Україна програла інформаційну війну Росії, поки не адекватні реальності. Принаймні, якщо говорити про світовий інформпростір, а не український.


Як вважає Євросоюз, то це точно частково винуватою Україну. Найбільш замерзлі євросоюзівці долю вини України бачать більшою, лобісти Росії в ЄС ще більшою. Саркозі був й проти вторгнення в Грузію, але тільки підіграв Кремлю, як фальшива опозиція. Війська Росії й досі на окупованих територіях і навряд чи щось їх звідти випре найближчими роками, принаймі невидно здатної здійснити це сили.

Аналогічно і посилання до поганого Газпрому, саме з яким і укладались газові контракти, а не з Україною. Як у випадку з Грузією, підписаних з Україною зобов'язання хартій і гарантій економічної безпеки зостались за бортом уваги.

На перший погляд скидається, що керівництво Росія нині діє відповідно до інстинктів, а не логіки, які спрямовані на завдання максимальної шкоди Україні, а не на досягнення максимальної вигоди для Росії.

Однак, це буде спрощенням. Основна ціль – Україна, але не тільки. Наприкінці грудня російський прем'єр-міністр Володимир Путін заявив, що "ера дешевого газу закінчується". Причому він заявив в той момент, коли мала б тільки початися.

Як відомо, ціна газу за довгостроковими контрактами між Росією і Європою прив'язана до ціни на нафту, з часовим "лагом" у півроку. Майже півроку тому сталося обвальне падіння цін на нафту, тобто ось-ось російський газ для європейських споживачів коштуватиме суттєво дешевше. Це досить проблематично для амбітного бюджету Росії, в якій близько 60% експорту припадає на вуглеводні і ще 20 % на інші корисні копалини, ціна на які теж суттєво впала.


Реалізація масштабної атаки на України за допомогою шантажу позбавлення газу не тільки Україну а й Європу без прогнозування отримання вигоди була б неможливою. Завдання шкоди без передбачення вигоди характерно для помсти, захисту чи з безумності. Часткова їх присутність як натхнення до дії звичайно міститься у газовому шантажі Росії.

Падіння цін і необхідність компенсації монополією вплинуло на рівень проведеної атаки на Україну. Залучення Євросоюзу і показуванню йому зубів може критись значно у цьому факторі. По іншому лякати європейців не було спішною справою. Газотранспортну систему пробувати забрати можна було й далі за допомогою п'ятої колони неприхованої і прихованої, зі значним впливом у Верховній Раді. Фірташ вже просить продати трубу, щоб зосталась його фірмочка Роукренерго, а там і газопостачання олігархії.

Москва за останні кілька років звикла щедро витрачати на все – від споживання до армії, суттєво більше, ніж це дозволяє сучасна кон'юнктура. Тим часом, ЄС уже давно говорить про диверсифікацію джерел енергопостачання, але досі не має суттєвої альтернативи російському газу.

Зовнішня політика коньок команди Путіна. Сильна Армія, успіхи в Грузії, зовнішньополітичне обмеження України від Європи і інтеграції в світові структури, економічний розвиток "багатополярного мира" з присутністю Росії в Венесуелі-газова перемога не є чимось випадаючим з цього ряду. Говоріння ЄС-це стрясання повітря в цілому, на той демократія така на зовнішню сторону. Яка країна мала можливість і потугу та подбала за себе, а загальноєвропейські потреби енергонезалежності зостались перспективою.

Це ставить Європу у вразливу позицію. До того ж, у керівництві Росії чимало діячів, які розглядають Європу і її політичні цінності як основного "ідеологічного ворога" Росії. Свою роль у нинішній позиції Росії грає гіпертрофія військової сили в очах нинішніх господарів Кремля, для яких правий той, у кого більша бомба.

Політична та військова яловість Старого Світу (що, зокрема, виявилася й у її нездатності інкорпорувати до НАТО таку ключову для континенту державу, як Україна) викликає додаткову зневагу Москви до Європи. Треба відзначити, чимось заслужену.

Таким чином, Росія не лише "карає" Україну, але й в особливо морозний період зими "демонструє силу" Європі перед бажаним для Москви переглядом принципу формування ціни на газ і відривом її від ціни на нафту.

При цьому паралельно намагаючись усю вину спихнути на Україну та завдати їй економічної й політичної шкоди, ще й до того, за усталеною традицією, спробувати зіпсувати Україні свята – Новорічні та Різдвяні.


Справа не йде про повагу чи дружбу чи братність чи інші людські властивості незастосовні в прямому значені до відношення між країнами. Неповага до Європи в газовому конфлікті захована в розрахунку на змушення її до дії. Якби європейці повністю пішли на запропоновану Кремлем роль спільника в примусі до безплатного транзиту Україною і взагалі виключення будь якої участі останньої до того що робиться у цій сфері на її території, то мерзнути зневаженими і змерзлими їм бути не довелось би.

Отже, які висновки мало б зробити керівництво України?

По-перше, варто нарешті раз і назавжди переконатися в тому, що позиція Росії може миттєво, без жодних сантиментів і пристойностей змінюватися на протилежну, в залежності від того, як це Росії вигідно.

Учора Росія "беззаперечно" гарантувала поставки газу в Європу, сьогодні вже "не гарантує". Учора Росія "беззаперечно" визнавала цілісність Грузії, сьогодні теж "визнає" – але без грузинських регіонів Абхазії і Південної Осетії. Тому Україні треба без перебільшення бути готовою до всього.


Насправді позиція Росії не змінюється і її геополітичний інтерес. Цей висновок зрозумілий і тут влада підказки не потребує. Як реагувати-оце питання? Що ж до гарантій з боку Кремля, то дійсно вони нічого не варті при появі можливості посилити свій вплив на Україну. Росія не тільки гарантувала цілісність Грузії раніше, але й економічну безпеку при роззброєні. Проте має виправдання: "ви ж розумієте в яких умовах це підписувалось?". Ще й коли дотримання і підписання шкодить більше тим, кому щось гарантували, -дотримання гарантами явно необов'язкове і розраховувати на це неправильно.

По-друге, якщо Україна не відстоїть зараз свої позиції, слід готуватися до повторення шантажу в значно гірших умовах.

По-третє, час нарешті не лише зрозуміти, а й найрішучішим чином відреагувати на те, що критичною частиною інформаційного простору України маніпулює "хтось" із-за кордону та використовують його в інформаційній війні проти України.

По-четверте, країна побачила, яку ганебну угоду по газу було підписано в січні 2006. Можливо, навіть дозріла до того, щоб за це хтось відповів.

По-п'яте, слід відзначити й заохотити нинішніх переговорників з української сторони, зокрема з керівництва "Нафтогазу", які поки що добре трималися на переговорах. Якщо так триватиме й надалі, їх у жодному випадку не можна "здавати". Патріоти знайшлися там, де ніхто і не сподівався, і не знайшли їх там, де вони, здавалося, точно мали б бути.

По-шосте. Досить обнадійливий результат – Україна в результаті "газової атаки" "Газпрому" отримала консолідовану позицію влади, яка нарешті майже в унісон "відгавкується" від зовнішньої загрози.


Повторення буде в будь-якому разі, поки Росія повністю не заволодіє контролем влади в Україні. Український простір слабкий у матеріальному, якісному і заповненістю ворожою агентурою чим пояснюється легке проходження потрібної при подібних атаках пропаганди. Тема правильності чинеправильності підписаних угод залежить від влади, яку обрав народ і делегував тим чи іншим чином. В звязку з цим може бути лиш політична відповідальність, а не кримінальна чи адміністративна-так ніхто братись ні за що, крім кришованих злодюг, не буде. Інша річ-підкуп, особиста вигода і інші доведено отримані натомість речі. Наскільки цілісна поведінка української сторони і хто поводився патріотично і чи це патріотизм побачимо згодом. Бо відповідали Москві разом, а гавкала остання на когось сильніше.

До суті. Для України даний момент є далеко не найгіршим. В українських сховищах, завдяки фінансовій кризі й зменшенню споживання газу промисловістю, накопичилися рекордні запаси газу.

Було б дуже "сумно", якби їх не було. Було б дуже "сумно", якби їх не було, або якби ціни на нафту стояли на липневому рівні. Тому Україна має максимально витиснути момент, щоб укласти з Росією довгострокові контракти на постачання газу.

Як показали останні події, контракти з Росією – теж не надто надійні: вони виконуються доти, доки це їй вигідно. Але все ж це краще, ніж нічого. Крім того, влада має максимально мобілізувати ресурси країни.

Україна виробляє до 20 мільярдів кубометрів газу, або близько третини всього газу, що споживатиметься в країні цього року. Уряд має стовідсотково використати можливості збільшення цієї долі, якщо вони реально існують.

Крім того, ціна на нафтопродукти у світі за найближчий рік навряд чи суттєво зросте, що відкриває нові можливості для їхнього використання і, де це можливо, заміщення газу нафтопродуктами.

Нарешті, ціна на транзит російського газу. Якщо Росія відмовляється виконувати положення Меморандуму Тимошенко і Путіна від 2 жовтня, яким передбачається поетапне трирічне підняття цін як на газ, так і його транзит, Україна матиме всі права запросити таку ціну за транзит російського газу, яку вважатиме за доцільну.

Так само, як Росія має право просити ту ціну за газ, яку вважає за потрібне.


Фінальна стадія газової кризи показала, що права Росії і права України не рівні, якщо остання не настоює на своїх. Що й сталось як в Москві гадалось. Довгострокові контракти з Росією, яка може в будь-який момент їх розірвати може компенсувати лиш існування інших контрактів з Україною які можна було б так само розривати без наслідків. Українська економіка потребує великих обсягів газу і в цьому одна з основних проблем, а не присутність чи відсутність газу в сховища. Населення зігрітись зігріється ним, але чим заплатить, коли роботи нема?

Найголовніший висновок. "Газпром" нині з'ясовує, хто тут його не поважає? А в кому сумнівається, тому відключають газ. Тому зараз головне – не "здрейфити", одночасно мобілізувавши для вирішення проблеми всі ресурси країни. Якщо поступитися сьогодні, найближчим часом Україну чекають ще більші проблеми з енергопостачанням, у значно гірших умовах.

Етап закабалювання України і демонстрація наскільки залежною є від Росії в тому числі і Європу є те що показав Кремль під час газової кризи. Тепер кожному європейцю відомо залежність від постачання російського газу і що це не переговори на рівні компаній. Гірші умови вже настали. Масове безробіття і закриті заводи. В Західній Україні російські власники вже давно це зробили . Прийшов час і до решти. Газовий шантаж в таких умовах обтяжує наслідки і ускладнює можливості вирішення цих проблем.

На щастя, для Росії світ на Україні клином не сходиться. Найближчим часом у Москві буде чим зайнятися й без нас. Якщо Україна витримає натиск, Україну в Кремлі, звичайно, лаятимуть, але, можливо, поважатимуть трішки більше. Тому треба спокійно мобілізовувати ресурси й пропонувати Москві розумні варіанти виходу на нормальні довгострокові відносини.

Рано чи пізно Москва відійде від своєї "ідеї фікс" нашкодити Україні й згадає про власні інтереси. А час працює на Україну. Як свідчить календар, весну ще ніхто не скасовував.

Олександр Палій, експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України, для УП


Україна тиск не витримала, як і "поваги"-вважання за здатного чинити достойний опір, наша Держава не отримала в очах Кремля. Наша державність, наш народ, наша територія, можливості якими володіють українці є першим пріоритетом російської зовнішньої політики, з якою пов'язано більшість успіхів влади в Кремлі. Не раз ще доведеться зіткнутись з "клином", що на Україні зійшовся.

Всякі довгострокові контракти і нормальні відносини не підходять до стану холодної війни між Україною та Росією. З таких позицій Кремль нормальність розуміє по своєму. Що й доводить довгостроковими на безплатний транзит і звичними тимчасовими контрактами на газ для України.

Для закріплення цих намірів і примусу України до російських контрактів Кремль використав Європу. Причому з готовністю заморозити будь-кого там, лиш би утримати право розпоряджатись безоплатно українською ГТС і одночасно закабалити Україну високими цінами, залишити прямий вплив на окремих споживачів. Крутість включених оборотів свідчить що нашій Державі залишилось мало часу до остаточного кидка московського медведя.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua