Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Предісторичні суспільства   Пігот   Кларк   Іван Франко   Віче   Захар Беркут   Рада старійшин   Вічовий устрій

Але серед цих злиднів знов нагадає собі народ своє давнє громадство

Sergius | 18.01.2009 14:24

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
6

Голосів "проти"
3

Навряд, що від нинішньої влади України можна чекати якісних програм, а тим більше державної волі на подолання кризових явищ, які зачепили всі сторони нашого життя. Найбільше на що вона спроможна, це передерти щось із Західного чи московського досвіду, але користі від цього, як уже бачимо, не багато.

Хотілося б нагадати їм (і всім нам), що маємо власний, прадідівський досвід державотворення. Про нього згадували навіть англійські археологи С. Пігот і Г. Кларк у книзі "Предісторичні суспільства": "Розкопки підтверджують, що тип осель, включно з системою ради старійшин і своєрідним парламентом усіх вільних громадян, які послуговувалися ще кам'яними виробами, був уже устійнений у Східній Європі 5000 літ до Р.Х.". Найдавніша українська літературна та історична пам'ятка Влескнига дає нам назву цього "своєрідного парламенту" – Віче: "І так правили п'ятнадцять віків через Віче" (д. 3Б). Ось яка була стійка і надійна система правління – цілих п'ятнадцять віків протрималася!

Геніальний Іван Франко в своїй повісті "Захар Беркут" описує село, яке жило за законами Віча і керувалося Отцями. Устами головного героя великий письменник і філософ залишив нам настанови, на які гріх не звернути увагу. Нагадаю передсмертні слова старого орла Беркута, які він виголосив після перемоги його односельчан над численним монгольським військом: "Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас. Але я знаю, браття, і чує се моя душа, що се не був остатній удар на нашу громадську твердиню, що за ним підуть інші і вкінці розіб'ють нашу громаду. Погані часи настануть для нашого народу. Відчужиться брат від брата, відмежиться син від батька, і почнуться великі свари і роздори по руській землі, і пожруть вони силу народу, а тоді попаде весь народ у неволю чужим і своїм наїзникам, і вони зроблять із нього покірного слугу своїх забагів і робучого вола. Але серед тих злиднів знов нагадає собі народ своє давнє громадство, і благо йому, коли скоро й живо нагадає собі його: се ощадить йому ціле море сліз і крові, цілі століття неволі... Щаслив, кому судилося жити в ті дні. Се будуть гарні дні, дні весняні, дні відродження народного".

Жирним виділив я, як на мене, особливі слова, пророчі. Якщо ми не зважимо на них, море сліз і крові та століття неволі триватимуть. Час повертатися до науки своїх пращурів, до їхнього досвіду устаткування громадського ладу в країні. Згадувана мною Влескнига зберегла основні моменти його. І тут я не тільки дещо процитую з неї, а й внесу деякі пропозиції. Мої дослідницькі напрацювання, а також політичний та управлінський досвід (свого часу я був начальником окружного виборчого штабу і головою райдержадміністрації) дають мені право на це.

1. Потрібно повністю поміняти модель державного управління – вона повинна бути прозорою і зрозумілою кожному пересічному громадянину. А не так як сьогодні, коли ніхто не знає, за що відповідає і з кого питати. Маємо вчитися мистецтву управління і побудови громадського суспільства в своїх пращурів, а не запозичувати щось в когось таке, що ніколи не дасть якісного плоду.

Дощечка 33 "Влескниги" нагадує нам: "У той давній час багато родів зібрали отці. Вони мали старших і Віча, деякі мали князів, яких обирали по сьомому колу од Коляди до Коляди". А дощечка 3Б додає: "І так правили п'ятнадцять віків через Віче. А збиратися на нього і судити всякі відносини належало чесно. Так правили наші Отці: всяк міг слово сказати і те було благом".

Тут необхідно зауважити, що у Радянському Союзі теж існувало щось на зразок цього. В ролі Віче були депутати Верховної Ради СРСР, які представляли усі регіони, а в ролі старших було Політбюро ЦК Компартії. Щоправда, між предківським Віче і радянським є велика різниця. Радянська Верховна Рада зобов'язана була виконати просту місію – сказати те, що накаже партія, і проголосувати так, як вирішило Політбюро. Ніхто не мав права на власне слово. Але навіть у радянському варіанті Віче відігравало дуже важливу роль – об'єднуючу. На нього з'їжджалися люди з різних регіонів і національностей, два тижні вони сиділи поруч, жили в одних готелях і кімнатах, їли за одним столом, знайомилися, налагоджували зв'язки і співробітництво, випивали по чарці... Ніякі слова і обіцянки про єднання Сходу, Заходу і Півдня України, ніякі інтеграційні програми стільки не зроблять як зробить Віче.

Зверніть увагу на цитату із Влескниги – "так правили наші Отці". Мається на увазі не в родинному розумінні – отець-батько, а в титулі і народному визнанні. Це були очільники родів, волостей, обранні своєю громадою і наділені нею відповідними повноваженнями на вирішення не тільки місцевих питань, а й загальнодержавних. Нинішня ж Верховна Рада, втім, як і Кабінет міністрів та Секретаріат Президента, більше схожі на касти, які лише змагаються між собою, кому бути ближче до матеріальних благ і важелів впливу на потрібні інституції.

2. Необхідно провести одночасно дострокові вибори Президента, Верховної Ради, депутатів і голів обласних та районних рад, голів сіл та міст, а також ввести інститут Ради старійшин. Звичайно, нелегко провести таку крупну виборчу кампанію одночасно, але нічого в світі немає неможливого. Тим більше, що надалі вибори різних гілок влади розведуться автоматично.

Розберемо все по пунктах. Перше. Президент обирається, як це робили наші предки, на сім років і не більше як на два терміни. На вибори він іде в парі з Віце-президентом (чи главою Секретаріату), який керуватиме Урядом. Прем'єр-міністр від коаліції, як сьогодні, це неминучі протистояння і конфронтації. Президент – керівник виконавчої влади і він мусить за неї відповідати безпосередньо.

Друге – Рада старійшин. Її членом може бути людина не молодше 50-річного віку. Ця Рада має представляти всі регіони України – по три особи від областей та республіки Крим. Вона є вищою палатою, яка затверджує прийняті Верховною Радою закони і подає їх на підпис Президенту. В разі принципових розбіжностей Рада старійшин виносить питання на Віче. Третє. Верховна Рада обирається за партійними списками на чотири роки, вона займається виключно законотворчою діяльністю. Працює на постійній основі, як і Рада старійшин, до речі. Склад Верховної Ради не може перевищувати 200 осіб, вік депутатів від 18 до 60 років.

Тепер Віче. До його складу входять обрані на прямих виборах своїх громад голови сіл, міст, району, області, а також керівники найбільших і авторитетних громадських організацій та спілок (може комусь видасться дуже завеликим склад Віче, але це питання не настільки складне, щоб не врегулювати його якимсь чином). Збирається Віче раз на рік (у разі нагальної потреби може бути і позачергове скликання) пізньої осені на 10-15 днів для розгляду найважливіших, доленосних питань для країни. Як от: обрання голови Верховного суду, Генерального прокурора і Скарбника (голову Нацбанку). Ця місія має належати не президентові, не Верховній Раді, а саме Вічу. На основі подань Президента і Верховної Ради кандидатури на ці посади вносить Рада старійшин. Конституційний суд скасовується, його функції виконує Верховний суд та саме Віче. Віче (і ніхто інший) також може вирішувати питання адміністративного та територіального устрою, продажу землі, визначення складу Кабінету міністрів, штатів законодавчих та виконавчих органів влади, межу їхнього заробітку, оборонну стратегію країни тощо. Рішення приймаються не менше як 2/3 складу Віче, зміни до Конституції – не менш ¾. Тільки Віче, а не президент, може оголосити про припинення повноважень Верховної Ради. Воно, а не Верховна Рада, також може припинити повноваження президента, якщо він не справляється зі своїми обов'язками, і навіть вимагати від Генпрокурора порушення кримінальної справи, якщо президент порушив клятву. Віче з подачі Ради старійшин також встановлює (або скасовує) пільги для посадовців на період виконання ними відповідних обов'язків...

На Віче мають головувати (по черзі один рік) керівники Країв (областей). Перелік питань на його розгляд формується за результатами роботи Верховної Ради, Президента, а вносить їх Рада старійшин. Тобто, повинно бути як прописано у Влескнизі: спочатку вирішували отці, а тоді виносили питання на Віче "так Віче рішило вслід за отцями" (д. 32).

3. За такого розкладу виникає запитання про долю районних і обласних держадміністрацій. Головну роль на місцях мають виконувати ті, хто отримав довіру на виборах у своїх громадах – голова, рада і виконавчий комітет, створений цією радою. Адміністрації ліквідовуються, президент може мати на місцях свого представника з діловодом, юристом і шофером для нагляду за дотримання законності на означеній території. Голови і ради також обираються терміном на чотири роки. Як члени Віче, вони беруть участь у його роботі за рахунок місцевого бюджету. Ця місія дуже відповідальна, щоб залежати від держбюджету. З держбюджету фінансується канцелярія Віча, яка працює на постійній основі, але знову ж таки з дуже обмеженим штатом. Ми повинні вчитися правильно використовувати не тільки кошти, а й інтелектуальний ресурс. Витрачати його на сидіння в кабінетах – злочин.

Така модель управління врівноважує авторитет і відповідальність як центральних так і місцевих органів влади. Значно зростають шанси не лише до механічного виживання села і району, а й на їх розвиток, навіть без проведення адмінреформи, бо в голови села і члена Віча з'являться важелі на ділі щось робити для громади. Він не чекатиме, коли ліквідують його посаду, а буде працювати. Ми таким чином рятуємо Україну від майбутніх катаклізмів.

4. Модель Вічевого управління ліквідовує цілий ряд корупційних каналів, зокрема, рай і облдержадміністрації, Кабінет міністрів і Конституційний суд, вдвічі зменшується кількість депутатів, а отже і апаратів. А це не тільки економія багатомільйонних сум на утримання, це значне зменшення тих, хто кришує злочинні схеми. Через Віче народ також отримає можливість реально впливати на Генерального прокурора і Генерального суддю. В разі якщо вони не справляються зі своїми правозахисними обов'язками, на черговому Віче їх можна буде звільнити з посади і ніякий суд не допоможе їм утриматися на ній, бо рішення Віче може скасувати лише... саме Віче наступного разу. Окрім того, ця модель змусить громадян бути більш відповідальними та перебірливими на виборах претендентів на ті чи інші посади. Думаю, буде значно менше потрапляти на них бажаючих поживитися за чужий рахунок. За такої моделі державної влади взагалі повинні змінитися пріоритети і цінності, тобто, у нас появиться шанс створити якісно нове суспільство.

5. Ні в якому разі не можна зволікати з термінами пропонованих реформ. Зважаючи на те, в якому політичному, економічному та фінансовому становищі зараз знаходиться світ і тим більше Україна, весну ми повинні розпочати вже за Вічевим ладом. Час розмов закінчився – необхідно діяти.

На закінчення додам від того ж Захара Беркута (Франка): "Нехай боги дідів наших благословлять вас, діти!" До діла!

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua