Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Вічовий устрій – шанс створити якісно нову державу і суспільство

Sergius | 8.12.2008 07:15

-2
Рейтинг
-2


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
5

Досить несподівані думки про те, як позбутися Україні накопичених проблем в ініціатора цього інтерв'ю. В розмові беруть участь україномовний та російськомовний журналісти.

1-й журналіст. Ви хочете, щоб ми розмовляли з вами саме як з претендентом в кандидати на якусь державну посаду. На яку саме і чому?

Претендент. Наприклад, в кандидати до ще неіснуючої, але дуже потрібної, як на мене, Ради старійшин. Чому? Гадаю, таким чином ми зможемо чіткіше розставити акценти в тих проблемах, які постали сьогодні перед українським суспільством.

1-й журналіст. Гаразд, шановний Претенденте в Раду старійшин. З чого тоді на Вашу думку необхідно розпочинати, щоб Україна нарешті відчула якісь переміни на краще, а то ось вже 18-й рік ми топчемося на одному й тому самому місці і з дивною періодичністю стикаємося з тими самими політичними кризами?

Претендент. Необхідна нова філософія ставлення до України і до власного народу.

1-й журналіст. Тобто.

Претендент. Ми перш за все повинні зрозуміти, що у нас немає що ділити, що у нас одна держава і один народ. Не президент, не Верховна Рада і не Уряд повинні визначати долю країни, а люди.

1-й журналіст. Це слова, які людям доводиться чути перед кожними новими виборами. Як на ділі це зробити?

Претендент. Потрібно повністю поміняти модель державного управління – вона повинна бути прозорою і зрозумілою кожному пересічному громадянину. А не так як сьогодні, коли ніхто не знає, за що відповідає і з кого питати? Опертися маємо не на приклад якоїсь західної держави, у нас є багатовіковий досвід своїх предків, як влаштувати державне життя, маємо йти власним шляхом державотворення.

1-й журналіст. Про який досвід йдеться?

Претендент. Про нього згадується у найдавнішій українській літературній та історичній пам'ятці "Влескнизі". Цитую: "У той давній час багато родів зібрали отці. Вони мали старших і Віча, деякі мали князів, яких обирали по сьомому колу од Коляди до Коляди" (д. 33). "І так правили п'ятнадцять віків через Віче. А збиратися на нього і судити всякі відносини належало чесно. Так правили наші Отці: всяк міг слово сказати і те було благом" (3Б). Ось яка була стійка і надійна система правління – цілих п'ятнадцять віків протрималася! Між іншим, при Радянському Союзі теж існувало щось на зразок цього. В ролі Віче були депутати Верховної Ради СРСР, які представляли усі регіони, в т. ч. національні утворення, а в ролі старших було Політбюро ЦК Компартії. Щоправда, між предківським Віче і радянським є велика різниця. Радянська Верховна Рада зобов'язана була виконати просту місію – сказати те, що накаже партія, і проголосувати так, як вирішило Політбюро. Ніхто не мав права на власне слово. Тобто, як такого народовладдя, про що трубила партійна ідеологія, насправді не було. Але навіть в радянському варіанті Віче відігравало дуже важливу роль – об'єднуючу. На нього з'їжджалися люди з різних регіонів і національностей, два тижні вони сиділи поруч, жили в одних готелях і кімнатах, їли за одним столом, знайомилися, налагоджували зв'язки і співробітництво, випивали по чарці... Ніякі слова і обіцянки про єднання Сходу, Заходу і Півдня України, ніякі інтеграційні програми стільки не зроблять як зробить Віче.

1-й журналіст. Хіба нинішня Верховна Рада України не може бути прообразом Віче?

Претендент. Навіть наближено. Зверніть увагу на цитату із Влескниги – "так правили наші Отці". Це не в родинному розумінні – отець-батько, а в титулі і народному визнанні. Це були очільники родів, волостей, обранні своєю громадою і наділені нею відповідними повноваженнями на вирішення не тільки місцевих питань, а й загальнодержавних. Нинішня ж Верховна Рада, втім як і Кабінет міністрів та Секретаріат Президента, більше схожі на касти, які лише змагаються між собою, кому бути ближче до матеріальних благ і важелів впливу на потрібні інституції.

1-й журналіст. Тобто ви пропонуєте переписати Конституцію. Як мали б виглядати на законодавчому рівні ваші пропозиції?

2-й журналіст. И главное как внедрить их в жизнь при нынешней вакханалии?

Претендент. Необхідно проявити політичну волю і провести одночасно вибори Президента, Верховної Ради, депутатів і голів обласних та районних рад, голів сіл та міст, а також Ради старійшин. Знаю, що це нелегко зробити, але нічого немає неможливого. Тим більше, що надалі вибори різних гілок влади розведуться автоматично. Розберемо все в деталях. Перше. Президент обирається, як це робили наші предки, на сім років і не більше як на два терміни. На вибори він іде в парі з Віце-президентом (чи главою Секретаріату), який керуватиме Урядом. Прем'єр-міністр від коаліції, як сьогодні, це неминучі протистояння і конфронтації. Президент – керівник виконавчої влади і він мусить за неї відповідати безпосередньо.

Друге – Рада старійшин (чи Отців). Її членом може бути людина не нижче 50-річного віку. Ця Рада має представляти всі регіони України – по три особи від областей та республіки Крим. Вона є вищою палатою, яка затверджує прийняті Верховною Радою закони і подає їх на підпис Президенту. В разі принципових розбіжностей Рада старійшин виносить питання на Віче. Третє. Верховна Рада обирається за партійними списками на чотири роки, вона займається виключно законотворчою діяльністю. Працює на постійній основі, як і Рада старійшин, до речі. Склад Верховної Ради не може перевищувати 200 осіб, вік депутатів від 18 до 60 років.

Тепер Віче. До його складу входять обрані на прямих виборах своїх громад голови сіл, міст, району, області, а також керівники найбільших і авторитетних громадських організацій та спілок. Збирається Віче раз на рік (у разі нагальної потреби може бути і позачергове скликання) пізньої осені на 10-15 днів для розгляду найважливіших, доленосних питань для країни. Як от: обрання голови Верховного суду і Генерального прокурора. Ця місія має належати не президентові, не Верховній Раді, а саме Вічу. На основі подань Президента і Верховної кандидатури на ці посади вносить Рада старійшин. Конституційний суд скасовується, його функції виконує Верховний суд та саме Віче. Віче, і ніхто інший, також може вирішувати питання адміністративного та територіального устрою, продажу землі, визначення складу Кабінету міністрів, штатів законодавчих та виконавчих органів влади, межу їхнього заробітку, оборонну стратегію країни тощо. Рішення приймаються не менше як 2/3 складу Віче, зміни до Конституції – не менш ¾. Тільки Віче, а не президент, може оголосити про припинення повноваження Верховної Ради. Воно, а не Верховна Рада, також може припинити повноваження президента, якщо він не справляється зі своїми обов'язками, і навіть вимагати від Генпрокурора порушення кримінальної справи, якщо президент порушує закони. Віче з подачі Ради старійшин також встановлює (або скасовує) пільги для посадовців на період виконання ними відповідних обов'язків...

2-й журналіст. Не много будет членов Виче, если с каждого города да села?

Претендент. Можливо, але це питання не настільки складне, щоб не врегулювати його якимсь чином.

1-й журналіст. Чи є якісь у вас пропозиції по конкретній організації роботи Віче?

Претендент. Зокрема, думаю, що на Віче мають головувати (по черзі один рік) керівники Країв (областей). Перелік питань на його розгляд формується за результатами роботи Верховної Ради, Президента, а вносить їх Рада старійшин. Тобто, повинно бути як прописано у Влескнизі: спочатку вирішували отці, а тоді виносили питання на Віче " так Віче рішило вслід за отцями" (д. 32). До речі, знаєте, чому назвали Вічем це найвище зібрання Отців наші предки?

Журналісти. Чому?

Претендент. Гадаю, тому, що представникам всіх родів надавалася можливість сказати у вічі отцям та князям все, що вони думають про їхнє керування державою. Але коли розставлені всі крапки над "і", прийняті відповідні рішення, всі суворо підкорялися їм, бо так вирішило найвище зібрання. Віче – це досить дієвий і ефективний народний контроль за владою. Якщо, наприклад, якийсь голова села чи міста непогано веде справи на селі чи в місті, але голосує на Вічі не так як цього хотіла громада, йому це буде враховано під час наступних виборів голови. Вічова модель – це не декларативне, а реальне включення людей в управління державою, створення справді громадського суспільства в Україні. Актуальність і необхідність Вічевого устрою, до речі, підтверджують ряд неофіційних, чи які їх називали нелегальних з'їздів голів місцевих рад в Сіверськодонецьку, Запоріжжі, через які здійснювалася спроба донести до керівництва країни певну думку.

1-й журналіст. Можна сказати, що з верхнім ешелоном влади розібралися. А як з владою на місцях, яка роль має бути відведена районним і обласним держадміністраціям?

Претендент. Головну роль на місцях мають виконувати ті, хто отримав довіру на виборах у своїй громаді – голова, рада і виконавчий комітет, створений цією радою. Адміністрації ліквідовуються, президент може мати на місцях свого представника з діловодом, юристом і шофером для нагляду за дотримання законності на означеній території. Голови і ради обираються також терміном на чотири роки. Як члени Віче, вони беруть участь у його роботі за рахунок місцевого бюджету. Ця місія дуже відповідальна, щоб залежати від держбюджету. З держбюджету може фінансуватися канцелярія Віча, яка працює на постійній основі, але знову ж таки з дуже обмеженим штатом. Ми повинні вчитися правильно використовувати не тільки кошти (що особливо важливо в нинішній кризовий час), а й інтелектуальний ресурс. Витрачати його на сидіння в кабінетах – злочин.

2-й журналіст. Что-то здесь никак не вписывается административно-территориальная реформа, о необходимости которой говорит вот уже несколько лет нынешняя власть.

Претендент. Це добре, що вона лише говорить, бо якби ще й зробила, зникла б не тільки велика кількість сільських та районних органів влади, а й села та райони, це був непоправний удар по всій Україні і по нашій державності. Модель управління, яку пропоную я, навпаки, підвищує статус місцевої влади, з кожним голосом тепер треба буде рахуватися на Віче. За цією моделлю, по суті, врівноважується авторитет і відповідальність як центральних так і місцевих органів влади. Значно зростають шанси не лише до механічного виживання села і району, а й на їх розвиток, бо в голови села і члена Віча з'являться важелі на ділі щось робити для громади, він не чекатиме, коли в результаті адмінреформи ліквідують його посаду, а буде працювати. Ми таким чином рятуємо Україну від майбутніх катаклізмів.

1-й журналіст. Є ряд важливих питань, на яких не можуть знайти спільної мови українські політики і тим більше побороти деякі негативні тенденції. Найперше маю на увазі корупцію. Як з нею боротися?

Претендент. Побороти корупцію такими методами, як це робиться у нас, вважаю неможливо. Я б пропонував починати боротися найперше з каналами корупції. Модель Вічевого управління уже ліквідовує ряд таких каналів – рай і облдержадміністрації, Кабінет міністрів і Конституційний суд, вдвічі зменшується кількість депутатів, а отже і апаратів. А це не тільки економія багатомільйонних сум на утримання, це значне зменшення тих, хто кришує злочинні схеми. Через Віче народ також отримає можливість впливати на Генерального прокурора і Генерального суддю. В разі, якщо вони не справляються зі своїми правозахисними обов'язками, на черговому Віче їх можна буде звільнити з посади і ніякий суд не допоможе їм утриматися на ній, бо рішення Віче може бути скасованим лише... самим Віче наступного разу. Окрім того, ця модель змусить громадян бути більш відповідальними та перебірливими на виборах претендентів на ті чи інші посади. Думаю, буде значно менше потрапляти на них бажаючих поживитися за чужий рахунок. За такої моделі державної влади взагалі повинні змінитися пріоритети і цінності, тобто, у нас появиться шанс створити якісно нове суспільство.

1-й журналіст. Дуже сумнівно, що бюрократія допустить навіть обговорення такої моделі управління, адже вона значно обмежує її можливості щось урвати на стороні, до чого вона так звикла.

Претендент. Зате вона відкриває нові можливості для Президента і для України. Необхідно небагато – президентська воля. Зумів же наш президент довести світові факт геноциду проти України на початку 1930-х років і провести на належному рівні відзначення 75-х роковин голодомору, гадаю, зуміє також знайти необхідні важелі і для проведення виборів на всіх рівнях і ввести Вічеве управління.

2-й журналіст. Но Виктору Андреевичу сегодня вообще многие не советуют выдвигать свою кандидатуру на второй срок. Ведь нынешний его рейтинг явно не в его пользу.

Претендент. Переконаний, впровадженням Вічевого устрою, тобто, реального народовладдя в країні, Ющенко різко повернув би собі втрачені позиції. За таких умов народ знову обере його, причому навіть з більшим відсотком, ніж минулого разу.

2-й журналіст. Но захочет ли президент вдруг стать немного ниже Вече, что, по сути, вы предлагаете?

Претендент. По-перше, наш президент не схожий на самодержця. По-друге, він не раз сам заявляв про необхідність народного контролю за владою. Це відповідальна людина, яка, як на мене, ставить інтереси нації вище своїх власних. І в тому, що народне Віче матиме змогу корегувати якісь дії, думаю, нікого не повинно ображати – мусимо в першу чергу думати про Україну, а не про особисті амбіції.

2-й журналіст. Как вы предлагаете нам строить отношения с Россией?

Претендент. Необхідно виходити з того, хто ми є один для одного. Згадаймо першочергове, чого не насмілюються відкидати навіть в Росії, – Київ мати городів руських. А як повинна будувати свої відношення мати з дорослими синами і дочками? Так, вони її діти, але вже мають власні квартири і живуть не на інших планетах і навіть не на віддалених континентах, а ось тут, поруч. І мати, і дочки мають свої володіння і повинні поважати право власності один одного, та ті порядки, які установилися в їхніх землях-квартирах. Чи не так уживаються поруч в селі мудрі мати з сином чи дочкою і навіть просто добрі сусіди? Вони мають свої хати, межу, огорожу, але ніколи не сунуть носа в чужі справи і в чужий город, в той же час при необхідності завжди готові прийти один-одному на допомогу, бо від того, як живе сусід, залежатиме спокій і у твоєму обійсті. І це треба зрозуміти на державному рівні як в Україні так і в Росії. І одразу багато проблем відпаде. Ми нікуди один від одного не дінемося, необхідно вчитися власної гідності і поваги до сусіда, яким би він не був – великим чи маленьким.

2-й журналіст. Позвольте еще один вопрос. Как бы вы решали проблему русскоязычного населения?

Претендент. Мабуть, я не буду тут оригінальним, якщо скажу, що ніякої проблеми не існує. Ніхто не забороняє російську мову, а якщо десь відкривається нова українська школа то це відбувається законно. Це надумане питання, завдяки якому певне коло політиків зіштовхує суспільство лобами і, заробляє собі на цьому політичні дивіденди. Мови дуже подібні і ви, наприклад, гарно розумієте мене, а я вас. Живімо, творімо, поважаймо закони держави, де нам випало жити, і не створюймо собі проблем на рівному місці.

1-й журналіст. Є ще одне досить делікатне питання, навколо якого також час від часу виникають конфлікти – це релігія. Як ви ставитесь до прагнення президента об'єднати християнські церкви в одну?

Претендент. Наміри благородні. Але необхідно пам'ятати, що за допомогою релігій та культів переважно встановлюються деспотичні режими, а не демократії. Ми занадто багато приділяємо уваги релігійним питанням – будуємо церкви, монастирі замість шкіл та оздоровчих закладів, втручаємося в якісь міжконфесійні конфлікти. І спробами штучним чином об'єднати церкви, ми ризикуємо ще більше поглибити розкол між ними, бо все одно знайдуться такі, кого щось не задовольнить. До того ж, крім християнських церков, є ще десятки інших – що з ними робити? А як бути з тими, хто взагалі не вірить в бога? Для керівництва світської країни, якою ми є, має бути одна найвища цінність – народ і дім, в якому він живе, тобто, держава. Конфесії, церкви, патріархії то не їхня справа. Всі суб'єкти мають бути однаковими для держави і не держава повинна підлаштовуватися під церкви, а вони під державу. Боже – Богові, а кесарю – кесареве. Закон для всіх повинен бути один. Якщо церква працює на інтереси народу і держави – живіть і розвивайтеся, якщо ні – потрібна відповідна дія з боку правоохоронних органів, незважаючи на приналежність та сан.

2-й журналіст. В какие строки, на ваше мнение, необходимо провести предлагаемые реформы?

Претендент. Ні в якому разі не можна зволікати. Зважаючи на те, в якому політичному, економічному та фінансовому становищі зараз знаходиться світ і тим більше Україна, весну ми повинні розпочати вже за Вічевим ладом. Щоб до осені мати певні результати, а восени зібрати Віче і втрясти неурегульовані питання.

Ов. ОРІАНТ

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua