Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Або радикальні реформи, або проект "УКРАЇНА" можна закривати

Антон Дмитрієв | 13.11.2008 16:50

-6
Рейтинг
-6


Голосів "за"
1

Голосів "проти"
7

Час іде, а економікою нема кому займатися через постійні чвари та перетягування владної ковдри. Що ж залишиться Україні, якщо все і далі буде іти за таким самим сценарієм?

Або радикальні реформи, або проект ''УКРАЇНА'' можна закривати
Політики чубляться, а у народу лоби тріщать. З'ясування стосунків та політичні суперечки призвели до того, що політики і не помітять, як скоро опиняться просто нікому не потрібні. Вже є доконаним фактом, що за жодну з нинішніх парламентських сил не буде віддано навіть тієї кількості голосів, яка була на виборах 2007 року. Це апріорі.

Якщо далі замислитися, то стає ще страшніше, хоча я особисто є, на жаль, оптимістом. Парламент лихоманить, жодних кроків по реальній стабілізації економіки він не робить. Уряд, при усьому бажанні Юлії Тимошенко, не може налагодити цілеспрямований удар по кризовим явищам. Секретаріат Президента, відійшовши від публічних звинувачень і прокльонів, нарешті теж почав працювати конструктивно, але це все не допомагає падаючій у прірву економіці і соціальному стану населення.

Міністерство економіки заборонило імпорт секонд-хенду, а Президент пропонує обмежити імпорт взагалі. Виникає закономірне питання: у що одягатися нам, рядовим українцям, якщо власні підприємства були розвалені або перепрофільовані, китайський непотріб є шкідливим і його взагалі треба заборонити для ввезення в Україну, чого зроблено не було. Тепер, якщо все позабороняти, а підприємствам швейної галузі не надати дотацій та привілеїв – панове, реальною стає перспектива, коли через рік нам не буде де купувати нові речі. До того ж, всі ці заборони аж ніяк (відверто кажучи) не торкнуться китайської дешевої одежі, яка є надзвичайно низької якості, однак яка завжди була, є і стовідсотково буде, попри усі заборони. А якісні речі так само стовідсотково зникнуть. То це що, свідоме повернення до дефіциту кінця 80-х?

Антикризові заходи, пропоновані наввипередки різними політиками для того, щоб підняти свій рейтинг, є неефективними. Для чого "від ліхтаря" видумувати якісь космічні стабілізаційні заходи, які все одно не торкнуться реального сектору економіки, якщо треба поїхати на конкретні підприємства. Подивитися, дізнатися про проблеми, поговорити із людьми і керівництвом. Не у кабінетах Києва це робиться, а у цехах і на виробництвах.

Що стосується бізнесу, як великого, так і малого, і середнього, то складається враження, що його хтось цілеспрямовано знищує. Не знаю чому, але зараз іде мова про підтримку металургії, машинобудування тощо без урахування комплексності проблем. Адже із непрацюючими заводами не працюватимуть і галузі, які обслуговують ці підприємства, і так само вже впала торгівля і будівництво. Населення, якщо щось масово і купує, то тільки продукти, а супутні товари – дуже рідко. Будівельні матеріали, промислова продукція – це все непотрібно зараз людям, бо на часі інші проблеми. То як тоді можна говорити про пожвавлення і проводити десятки нарад, якщо проблеми так і лишаються невирішеними?

Щодо цінової політики. Панам із високих кабінетів не завадило б частіше особисто ходити до супермаркетів та базарів – там би вони побачили, що більшість гучних і розрекламованих антикризових заходів діють лише у межах кабінетів, де вони прийняті. Стабілізаційний фонд і гроші МВФ не врятували український реальний сектор економіки – це факт. Занепад малого бізнесу і промисловості продовжується. І ні 16, ні 26 мільярдів його не врятують вже. Якщо в США людям гроші роздають на улицях і у поштові скриньки засовують, щоб у них підвищилася купівельна спроможність, то в Україні весь стабілізаційний пакет полягає в дрібних вирішеннях одиничних проблем, а дорогоцінний час іде. Те, що завдяки грошам МВФ можна врятувати банки – чудово, але, окрім банків, у нас ще є величезна кількість інших сегментів економіки і фінансів, куди така манна не впала і не впаде, на жаль... Політикум не може найти у собі сили, щоб об'єднатися, а українська економіка через місяць-другий може взагалі опинитися на дні прірви, куди успішно продовжує падіння.

Говорячи про звільнення, Мінпраці, звісно, теж послуговується не реальними, а статистичними даними. Тому, коли на вулиці опиниться у середині 2009 року більше 6 мільйонів робітників і службовців – буде вже пізно робити прогнози. А якщо згадати нашу історію, то революції і перевороти робилися і меншими силами знавіснілого і зневіреного народу, який не бачить виходу і вирішення своїх конкретних проблем.

Звісно, експерти і політики, які носять костюми тисяч за п'ять євро і живуть далеко не в "хрущовках", жодним чином не розуміють цих примітивних людських проблем. Але настав той час, коли пора спускатися з вершин на землю, бо незабаром земля може і піти з під ніг цих політиків. Якщо зупиниться реальний сектор економіки, то і панам можновладцям зарплатню будуть видавати продукцією, яку вони напрацювали – тобто, сміттям і паперами. Гарні будуть тоді у них обіди і вечері! Наразі боротьба українських політиків із кризою нагадує бої Дон Кіхота із вітряками, чого в жодному разі не повинно бути у країні, яка хоча б прагне здаватися європейською.

Тому надзвичайно важливо зараз відкинути усі битви за повноваження та владу і, засукавши рукава, стати до реального наведення порядку в державі. В іншому випадку – до початку 2010 року в Україні вже навіть не залишиться чого красти, бо все буде заставлено, а держава повернеться до "славних часів" виплачування зарплатні продукцією, якщо така лишиться. І тоді хаос кінця 80-х років і початку 90-х років нам буде здаватися просто дитячою забавкою, бо у той час були надії на краще, була віра у майбутнє. Що стосується загрози насильницького повалення державного ладу – то тут треба готуватися правоохоронним органам серйозно, бо натовп збіднілих, обкрадених і нікому не потрібних людей може знести будь-яку владу.

Ще дивина. У Росії, США та Німеччині існує негласна вказівка припиняти розмови та істерику у ЗМІ стосовно кризи, тому що влада сама говорить про неї і бореться із реальними загрозами. У нас – із точністю до навпаки.

Quo vadis?

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua