Політика – це мистецтво управляти державою

Від усього того, що відбуваються у нашій країні останнім часом, складається таке враження, ніби ти перебуваєш у відкритому морі на кораблику, яким ніхто не керує

Політика – це мистецтво управляти державою

Від усього того, що відбуваються у нашій країні останнім часом, складається таке враження, ніби ти перебуваєш у відкритому морі на кораблику, яким ніхто не керує. Судно за інерцією ще рухається й тримається на плаву, проте передчуття того, що його ось-ось занесе на мілину пронизує свідомість все більше й більше.

Та якщо узагальнити оцю нинішню політпроцесію, то нічого нового й не відбувається: пани чубляться, а на мужиках чуби тріщать. Ціни ростуть, інфляція пожирає трудову копійку й заощадження, долар скаче, немов навіжений, то він падає, бо кажуть, що у світі фінансова криза, то стрімко піднімається, знову ж таки знецінюючи нашу рідну гривню. Проте, тут також немає якихось особливих секретів, бо відомо: якщо десь убуває, то десь прибуває, тобто, якщо чиясь кишеня порожніє, то в когось вона наповнюється, напевно в тих, хто керує цими процесами, як фінансово-економічними, так і політичними. Власне, за це й вони чубляться, щоб очолювати їх.

Та чи й варто було чекати чогось іншого ще від самого початку, тобто від минулорічних виборів до Верховної Ради, коли БЮТ і НУНС-НС утворили коаліцію, лідерів яких суспільство сприймає як кандидатів на посаду глави держави на наступних президентських виборах., а отже – безкомпромісних конкурентів... Плоди цієї конкуренції будемо споживати ще не один місяць.

Підстав, що дострокові вибори щось змінять на краще також небагато, бо правила виборів не міняються, а отже й результат їх не буде суттєво інший, фігуруватимуть у Верховній Раді переважно ті ж самі. До того ж, депутати фактично не залежить від волі виборців, а отже роблять те, що скажуть партійні лідери, для яких власні амбіції понад усе. Тож далі знову безкінечна "коаціліада", поділ посад у ВР, міністерських портфелів тощо. І так аж до виборів президента.

Тому нинішні дострокові вибори до ВР для основних політичних фігур – це репетиція змагань за посаду глави держави у 2010 році, перевірка, так би мовити, можливостей, резервів, настроїв електорату і ймовірного результату, а для громадян – ще один навчальний "курс виборця", і основне, що ми мусимо засвоїти дуже гарно – це те, що популізм є свідченням низької кваліфікації політика, бо мети треба добиватися працею, а не популізмом, щоб ми бачили результати цієї праці, а обіцянки швидкого успіху – це, як правило, обман, а ще: політика – це мистецтво управляти державою, а не плести інтриги і боротися за свою посаду будь якою ціною і засобами.