Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Політичний пат Президента

Антон Дмитрієв | 18.09.2008 20:10

0
Рейтинг
0


Голосів "за"
9

Голосів "проти"
9

Коаліціада у розпалі. Президент обурений начебто зрадою союзників, яких він так залюбки критикував. Україна відчуває серйозні економічні труси, але при тій політичній каші, яку заварив опосередковано сам чинний Президент із своїм оточенням економічна криза лише поглибиться. Що робити і хто винен у новітньому політичному паті?

Політичний пат Президента
16 вересня припинила своє існування коаліція демократичних сил у Верховній Раді України. Як і можна було передбачити з початку, союз двох загалом протилежних одна одній за духом та внутрішнім наповненням сил, не є довговічним і лише питання часу, коли Президент Ющенко, який патологічно не сприймає Юлію Тимошенко (що можна бачити навіть на публічних знімках, де він жодного разу не дивиться їй в очі), розвалить таку коаліцію. З початку було зрозуміло, що для обох короткотерміновий "консенсус", який дуже важко таким назвати, є лише політикою стримувань від передчасних президентських зазіхань-2010.

Постійна критика Секретаріатом Президента діяльності Уряду для широких кіл громадськості, які не посвячені у тонкощі придворних інтриг та глибокі фінансово-економічні дослідження, здавалася простим бажанням перешкодити Тимошенко у виконанні своїх зобов'язань перед виборцями. Президентський секретаріат (та й сам Глава держави), вочевидь, не розуміли, що народ не сприймає постійної конфронтації владних структур, і продовжували грати на негативі. Сама ж Юлія Володимирівна лише декілька раз відповіла на ті звинувачення, які висував Президент, та й те мимоходом та побічно. Тому тепер у Тимошенко є повний карт-бланш, чим вона вдало починає користуватися.

Не вдаючись у глибокий політологічний аналіз, треба сказати, що Вікторові Ющенку у цій ситуації треба якомога менше критикувати Юлію Тимошенко, а радше зосередитися на власному іміджі та роботі, яка, поки що, не надто помітна рядовим громадянам. Мабуть, сам того не бажаючи, Президент узяв на себе місію урядової опозиції, хоча цим тільки зіпсував і так свій не дуже великий рейтинг. Його подекуди абсолютно нелогічні дії просто здавалися деструктивною критикою, позаяк конструктивні пропозиції, до речі, лунали тільки від одного президентського "бійця" – першого заступника Глави Секретаріату Президента Олександра Шлапака. Він єдиний міг висловити не лише позицію критиканства, а й запропонувати власний (чи то пак, підопічних служб) варіант того чи іншого соціального чи економічного заходу. Решта ж президентської раті огульно і часто "за компанію" критикували роботу Тимошенко, забуваючи про те, що власного рішення вони не пропонують.

Закономірним "вінцем" цієї трагікомедії, яку від розпаду стримувала лише жорстка та чітка позиція лідери БЮТ, став одноосібний вихід із коаліції фракції "Нашої України-Народної Самооборони" у відповідь на порозуміння, яке так давно чекали і на Сході, і на Заході. Спільне голосування і можливий альянс сил у парламенті не слід розглядати, як це зробили "нунсівці", як об'єднання грішного із праведним, зраду інтересів чи продаж України. Навпаки. Україна вже так втомилася від постійних чвар та блокувань трибуни у Верховній Раді, від її бездіяльності та проїдання народних грошей, що спільні голосування із таким рідким "340-370 голосів" стали просто бальзамом на душу пересічним українцям. Тому незрозумілим є вихід далеко не найрейтинговішої фракції із коаліції, яку ця фракція так хотіла. "Нашій Україні" давно вже пора зрозуміти, що свій кредит довіри вона давно вже розгубила, через це її демарш можна розглядати як політичне самогубство, адже є ризик, що більше до парламенту сила Президента не потрапить через свої численні прорахунки та скандали у своїх лавах, а також неспроможності сформувати чітку виважену політику без огляду на Секретаріат Президента чи будь-які інші сторонні сили. Тому висування ультиматумів БЮТу з боку В'ячеслава Кириленка та лише де-юре очолюваної ним політичної сили видається просто смішним, адже ґудзик не диктує умов усьому пальту, а удільна вага НУНС вже настільки мала у політиці та суспільстві, що "помаранчевим" не гріх і самим "посипати голову попелом" і швиденько повернутися до альянсу з БЮТ, бо ця криза може стати для НУНС останньою.

Президентові ж треба дуже серйозно самому, без радників та помічників, замислитися над тим, що його політична і життєва кар'єра потребує самостійних виважених рішень, а не втягування у війну, яку він не виграє. Якщо Ющенко і надалі піддаватиметься усім можливим впливам, то законопроект N3151, яким передбачається кримінальна відповідальність за розпуск Верховної Ради, в повній мірі може бути примінений до чинного Президента. Та й розпуск Ради чи будь-які інші іміджеві дії у стилі "сильного царя" не личать Ющенкові і будуть вороже сприйняті суспільством. Якщо б Президент не підпадав під різні впливи, а мав свою точку зору і об'єктивно сприймав дійсність, то його рейтинг не був би катастрофічно низьким, а його лише третя позиція у рейтингу найвпливовіших українців за версією журналу "Кореспондент" є логічним кінцем того сумбуру, яки був присутній у Віктора Андрійовича протягом усіх років його правління. До того ж, при виникненні бажання щодо розпуску Ради чи будь-яких інших дій, Президентові слід пам'ятати, що вибори в Україні відбуваються щороку і вони вже надзвичайно втомили людей. Сам виборчий процес в Україні старанними діями Президента та його команди було перетворено із серйозного доленосного для країни акту на комедію з елементами мелодрами та бойовика. Окрім того, вибори не є безкоштовними, а потребують ще й грошей із Державного бюджету. За сукупністю усіх ознак не важко собі уявити, що Президент Ющенко, організувавши треті вибори за три роки, може не просто себе знищити, як політик, а й впасти у таку політичну прірву, що у підручниках історії його ім'я взагалі вилучатимуть, як це було після ХХ з'їзду КПРС із згадуванням Сталіна, бо чогось дійсно гарного та приємного за всі свої роки при владі Президент України Віктор Ющенко так і не зробив, наповнивши ці роки безглуздими сварками за владу, скандалами та соціально-економічним занепадом держави й реального сектору економіки.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua