Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Про Прем'єра без прем'єр

Антон Дмитрієв | 6.09.2008 12:21

2
Рейтинг
2


Голосів "за"
9

Голосів "проти"
7

Останні події в українському політикумі показують, що поняття "демократія" на різних вулицях центру Києва трактується по-різному. І ці різні трактування призводять лише до того, що ручні політичні сили влаштовують істерики і демарші, обливають брудом своїх соратників і при всьому цьому сподіваються на якусь підтримку народу.

Про Прем'єра без прем'єр
Дівчинка, що народилася колись у Дніпропетровську, мабуть, в дитинстві навіть і не думала, що колись досягне такого статуту, який їй притаманний сьогодні.

Офіційна біографія Юлії Володимирівни є доступною на багатьох сайтах, проте вона є офіційною і не показує ті внутрішні перипетії усього шляху, які були у Тимошенко.

Насамперед, треба відзначити, без усяких сумнівів, що вона – найбільш харизматичний політик України, а може, після Путіна, який названий найвпливовішою людиною у світі, навіть усього СНД. Цієї харизми Юлії Володимирівні додала як зовнішність, так і її постійна боротьба і нестандартні деякою мірою рішення.

Не вдаючись у подробиці та опис, згадаймо 2001 рік, коли Тимошенко запроторили за ґрати. Тодішній Прем'єр-Міністр України Ющенко жодним належним чином не відреагував на це. Окрім того, у прем'єра тоді були, як він говорив, різкі болі у спині і загострення остеохондрозу, тому він довгий час пробув у лікарні (хоча згодом заявив, що в нього немає "жодної хроніки"). Леді Ю тільки завдяки своїй мужності і незламності змогла відстояти сою незалежність та свободу. При цьому всьому голова Уряду Віктор Ющенко тоді зберігав просто-таки зразкову мовчанку.

Другий епізод, який був і лишається незрозумілим для багатьох наших співгромадян. Відставка уряду Тимошенко у 2005 році була ні чим іншим, як виявом слабкості однієї людини – того ж таки Віктора Андрійовича, який між нормальним партнерством і роботою обрав тіньові схеми, які йому пропонували окремі друзі та знайомі. Звільнивши всіх і вся, він показав свою нездатність приймати виважені рішення і керувати своїми вчинками. Однак Юлія Володимирівна і тут усіх вразила, коли не перейшла у відкриту опозицію до Президента, а, навпаки, зробила першою крок до примирення. Тоді, 9 вересня 2005 року, інтерв'ю Тимошенко одному із каналів побило усі рекорди переглядів. Якщо б тоді Тимошенко сказала, що йде в опозицію до Ющенка і потім розказала усе те, що було згодом сказано в інтерв'ю – можна із впевненістю сказати, що Україна обирала би Президента уже у грудні 2005 року – настільки великою була тоді популярність Тимошенко.

Це одна з найбільших помилок Президента Ющенка. Він зі своєї соратниці та найпершого союзника ось вже три роки намагається свідомо чи несвідомо зробити свого ворога, не розуміючи, що його власна підтримка і довіра людей до нього знаходяться на рівні нижчому, ніж був у Леоніда Кучми у 2005 році.

Ющенко, вочевидь, не бачить у реальному світлі того, що відбувається навколо. Адже ще 2005 року було кинуто звинувачення стосовно того, що Президент створив "тіньовий" уряд в РНБОУ. Тепер те ж саме зроблено у Секретаріаті Президента України. Невже Президент України не бачить, що сам риє собі політичну могилу?

Юлія Тимошенко тепер користується у народі найбільшою підтримкою. Решта політичних діячів самі просто усунулися від народних мас, вважаючи за доцільне звертати увагу на народ тільки у якості "електорату" і тільки на виборах. Не розуміючи того, що широким народним верствам загалом по цимбалах, хто там винен у Південній Осетії чи хто куди їздив відпочивати, ці політики продовжують розказувати людям про далекі від повсякденних проблем кожної людини речі. Тимошенко, ніде правди діти і ніхто не може цьому заперечити, набагато більше приділяє уваги рядовим громадянам, аніж усі решта політиків. Віктор Янукович дискредитував себе скандалами у власній же партії та аморфністю і бездіяльністю протягом останніх 6-7 місяців. Інший Віктор, Ющенко, теж не робить виважених кроків "назустріч людям", хоча його програма так і називалася.

Останній хід Президент вирішив зробити після 1 вересня цього року. Парламентські фракції БЮТ та Партії регіонів проголосували разом за необхідні суспільству і антиузурпаторські рішення. Проте, ручна політична сила кольору спілого помаранча одразу почала істерику, не бачачи того, що закони потрібні передусім людям, а не їм самим. Верховна Рада чим далі, тим більше забуває про те, що працювати треба не для себе та своїх бізнес-інтересів, а для народу, який її обрав. Тому дуже дивно, коли в парламенті йде нормальна злагоджена робота і приймаються потрібні закони і рішення, такі "приязні людям сили", як фракція НУ-НС раптом займає деструктивну позицію і починає робити усе для того, щоб взагалі виробити у людей велику ненависть до Верховної Ради, що вже і так відбувається. Проблема у тому, що Гітлер прийшов до влади теж демократичним шляхом, коли люди розчарувалися у демократичних інститутах Веймарської республіки. Німці тоді його підтримали, бо втомилися від безкінечних суперечок між соціал-демократами, комуністами і консерваторами. Невже тепер певні політичні сили штовхають державу до цього ж?

Жоден Кабінет міністрів не може працювати без помилок і прорахунків. Але якщо ці проколи "роздмухувати" та "робити із мухи слона" – це лише шкодить державі. Навіть інфляція, яку звалюють цілком і повністю на Уряд, не є лише суто українським явищем. У тій же Росії на липень місяць інфляція перевищила 17 відсотків. Саме тому звалювати на Тимошенко усі смертні гріхи – не державницька позиція.

Влада повинна працювати злагоджено і для народу. А якщо ця влада тільки і займається тим, що критикує роботу інших – це політиканство. До речі, Тимошенко жодного разу не робила закидів на адресу Президента чи його служб. Тому Ющенку треба замислитися над тим, що Юлія Володимирівна, як не крути, тепер має повний карт-бланш на відповідь по усіх пунктах звинувачень, які він висував їй протягом року. І відповідь ця тепер вже об'єктивно має бути тільки одна – імпічмент. Тому не Президенту треба примушувати Тимошенко до миру, а йому самому треба змінити своє ставлення до політики в державі та змінити обличчя у своїй команді. Якщо Президент не зробить висновків із ситуації, що склалася – його може очікувати не просто відставка, а взагалі задвірки історії. А Юлії Володимирівні можна сказати лише одне: ідіть вперед і не обертайтеся на гавкіт собак, які Вам заважають на шляху, бо Ви робите правильну і потрібну справу.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua