Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Тимошенко і Хлібороби

Віктор Вірний | 7.08.2008 16:02

-2
Рейтинг
-2


Голосів "за"
8

Голосів "проти"
10

Здається, Юлія Тимошенко, на відміну від Віктора Ющенка і Ко, позбавилася мислення виборами, а стала все ж думати про Україну... Хотілось б у це вірити...

Жнива в Україні добігають кінця. Такого щедрого врожаю не було з 1991 року. Природа постаралась, українцям залишилось лише вміло скористатися її дарами... Водночас в Україні склалася критична ситуація на ринку зерна. Трейдери зупинили закупівлі, ціни впали. Усією країною лунає відчайдушний галас фермерів: одні, якщо ситуація не зміниться, налаштовані блокувати центральні автотраси і звозити зерно до стін місцевих облдержадміністрацій, інші – готові знищити врожай на знак протесту проти низьких закупівельних цін.

У вівторок, 05.08.2008, прем'єр провела розширену нараду з аграріями з питань розвитку агропромислового комплексу України, де було привернуто увагу до питання про необхідність підвищення якості сільськогосподарських ґрунтів.

Тимошенко продемонструвала, що вона розуміється на проблемах із забезпечення продуктами харчування в усьому світі і бачить ті перспективи і можливості, що відкриваються перед Україною. "Практично всі країни, об'єднання країн і фінансові установи світу сьогодні приймають спеціальні програми з подолання продовольчої кризи у світі. Україна сьогодні як ніколи необхідна світу з усіма нашими можливостями", – наголосила прем'єрка.

Юлія Тимошенко визнала, що сьогодні перед урядом стоїть завдання врегулювати функціонування ринків збуту сільгосппродукції, чіткіше відпрацювати систему дотацій. "Нині також існує проблема збереження врожаю на елеваторах. У нас також не вистачає цих потужностей, і вони використовуються вкрай неефективно. Мене зовсім не задовольняє транспортна схема, починаючи від поля, і, закінчуючи портами та елеваторами. Це є великою бідою України", – наголосила прем'єрка. Зрозуміло, що ложку краще мати до обіду, але все ж розуміння прийшло. Наскільки уряд Тимошенко виявиться дієздатним у цьому питанні і виявить спроможність не тільки врегулювати ситуацію на ринку зерна, а й забезпечити зиск для сільгоспвиробника і держави в цілому, побачимо...

Врятувати аграріїв від банкрутства може держава – для цього до своїх фондів вона має викупити надлишкове зерно, перетворивши його на активи держави. Але, як з'ясувалося, і сільгоспвиробник, і держава виявилися неготовими до подібного розвитку подій. Зерно могло б і почекати, поки ціни зростуть, та зберігати його ніде. Аграрії кажуть, що українські елеватори мають ємність усього 30 мільйонів тонн, а цьогорічний врожай очікується більше від 40 мільйонів. І, як визнала сама Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, навіть за наявності місця в елеваторах, фермерів до них перекрили доступ компанії-перекупники, які заздалегідь орендували сховища. "Ми зараз спостерігаємо таку унікальну річ, коли є вільні потужності на елеваторах, але туди не пускають виробників зерна, тому що там заблоковані потужності для тих же людей, які купують зерно, а потім продають його на експорт. На сьогодні по елеваторах дуже складна ситуація", – ремствує Прем'єр.

На відміну від держави, хлібороб виконав своє завдання: посіяв, виростив, зібрав врожай... Однак біля Прем'єра опинилися такі ж самі люди, як і в оточенні Президента, – загальна деінтелектуалізація торкнулася всього суспільства. Звідси наочна неспроможність аграрного міністра, який задовольняв багато урядів, загальна нездатність мислити на перспективу прем'єрських радників і експертів...

На що спромоглася Тимошенко, так це доручити урядові спростити процедуру видачі дозволів на будівництво елеваторів, а також запропонувала ще один варіант, як допомогти аграріям, – скупити надлишкове зерно (до речі, сучасні сушарки і зерносховища окупають себе менш ніж за рік). Однак про наміри, аби зробити це коштом держави, і ввійти на внутрішній ринок, як основний гравець, створивши державно-приватні підприємства і корпорації під проводом держави, – не чутно. "У нас є підприємці, приватні власники, які також за певних обставин, за створення певних умов можуть зняти з ринку достатню кількість зерна, якщо ми правильно їх прокредитуємо. Це хлібозаводи, це спиртові заводи, це практично всі ферми, які мають свої кормові комплекси і можуть закупити фуражне зерно. Я просила б Міністерство аграрної промисловості скласти перелік усіх підприємств, які можуть сьогодні, якщо ми створимо сприятливі умови для кредитування, закупити це зерно про запас аж до наступного врожаю", – говорить Тимошенко.

Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко очікує, що в результаті збільшення фінансування Аграрного фонду вже найближчими днями з'явиться можливість підвищити закупівельні ціни на зерно в Україні. Однак, не видно спроб уряду створити систему логістики зернових "сільгоспвиробник"-"зерносховище"-"порт вивантаження", не чутно про спроби держави створити Зернову біржу, аби поставити під контроль увесь ланцюг від хлібороба до покупця, тим самим вийти Україні-державі на світові ринки і творити "зернову дипломатію". Все віддано на відкуп зернотрейдерам. Вони ж, що хочуть, чинять – принижують людину, що вирощує хліб, а в її особі – країну.

Хоча, все ж, певні зрушення є. Україна і Росія домовляються про спільну аграрну політику – поставлені питання щодо координації політики на ринках третіх держав, зокрема, стосовно зерна, цукру і м'ясної продукції. Про це звітував прем'єру Росії Володимиру Путіну російський міністр-аграрій. Отже, ініціатива, зрозуміло, від кого виходить. Ця заява пролунала у той час, коли на Заході гостро критикують аграрну політику самої Росії, а саме – її плани створити державну компанію з продажу зерна, яка контролюватиме близько половини експорту збіжжя. Ми ж, в свою чергу, неодноразово наголошували про необхідність створити Зернову біржу (щось на зразок Організації країн-експортерів нафти – OПEK) або Організацію країн-експортерів зерна (Organization of Cereals Exporting Countries), залучивши до неї провідних світових виробників.

Нажаль немає сьогодні розуміння, що Зернова біржа може стати не те, щоб альтернативою, але більш знаковою подією для держави, ніж, скажімо, те ж членство в ЄС.

До того ж подібні ідеї блокуються через приватні інтереси зернотрейдерів, що ходять владними коридорами, тими, хто представляє зовсім не-українські інтереси у Владі, і сьогодні готові підписатися під кожним словом британської Financial Times, яка оправдано говорить про загрозу, що "Москва хоче перетворити продовольство на "дипломатичну зброю", так само, як "Газпром" маніпулює постачанням газу", й усіляко протистояти цьому. А тим часом Росія пропонує Україні те, що остання повинна була зробити сама. Адже, маючи 30% запасів світових чорноземів, Україна могла очолити цей об'єднавчий процес, тобто, України, Росії і Казахстану з впровадження спільної політики на світових ринках.

Подібна аграрно-зернова політика – локомотив і для села, і для держави в цілому, вона відкриває перспективи для аграріїв, забезпечує конкурентноспроможність сільгоспвиробництва, стимулює підвищення якості, забезпечує відповідність продукції сільського господарства міжнародним екологічним стандартам. Потрібно ставити питання про відповідну логістику, транспортну інфраструктуру, довести до розуму дороги, залізниці та порти. За таких умов країна стає світовим гравцем, адже немає різниці, чи торгувати вуглеводнями, чи нанотехнологіями. Різниця лише в тому, що їсти хочеться завжди, і з порожнім шлунком – не до високих технологій (Віктор ВІРНИЙ. Продовольча криза і шанс України, День N80).

Показова позиція президента Українського клубу аграрного бізнесу, котрий вважає, що в Росії завищують значення цих переговорів і сумнівається, що Україна зможе координувати зернову політику з Росією. "В Україні з великої п'ятірки зернотрейдерів лише одна компанія українська, всі інші – транснаціональні, і вплив на них уряд має досить незначний. У Росії ж, навпаки; те саме стосується і Казахстану", – наголошує експерт. Тут одразу постають питання: Де держава? Де конструктивні дії? Де те прагматичне мислення, коли є місце майбутньому нації, а державі бути рівною серед рівних?

Допоки Президент Віктор Ющенко продовжує жити гаслами на кшталт даєш ПДЧ та НАТО і мріє про створення "власної" церкви, яка формуватиме електорат його "гетьманської величності" під майбутні президентські вибори, а Секретаріат вести війну проти прем'єр-міністра у прагненні дезавуювати та дискредитувати все те, що Урядом Тимошенко робиться, Юлія Володимирівна підійшла близько до розуміння ціннісного управління державою, використання природних переваг, даних Україні Природою і Богом.

Нами не раз наголошувалось, що дефіцит і стрімке подорожчання продовольства становлять для будь-якої країни більшу загрозу для економічної та політичної стабільності, ніж сум'яття на ринках капіталу. У середньостроковій перспективі, як вважають експерти, Земля спроможна подвоїти виробництво харчів, аби до 2050 року нагодувати дев'ять мільярдів свого населення. І серед тих країн, що мають значні резерви підвищення продуктивності землеробства і тваринництва, найбільшою і найперспективнішою є Україна. Нині вона отримала унікальний шанс – посісти достойне місце у світовій політиці, зробити потужний стрибок у бік найбільш впливових і розвинутих країн світу, сформулювати українську національну ідею – рятівника світу, зробити українця заможним. Проблема продовольчої безпеки земної кулі сьогодні, в першу чергу, залежить від України (Віктор ВІРНИЙ. Продовольча криза і шанс України, День N80). Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко вважає, що в Україні прийшов час зробити хліборобство національною ідеєю.

Здається, Юлія Тимошенко, на відміну від Віктора Ющенка і Ко, позбавилася мислення виборами, а стала все ж думати про Україну... Хотілось б у це вірити...

P.S. Вкотре відверто і без зайвої амбіційності скажу, що Україна – держава планетарного значення. Національна програма "Земля, вода, повітря – вічні цінності" може і повинна стати складником національної ідеї, невід'ємним розділом внутрішньої і зовнішньої політики держави, концепції національної безпеки. На часі визначення геополітичного становища України, її місця і ролі в системі світових і регіональних економічних та політичних відносин.



Віктор Вірний,
політолог,

"Фундація Аналітичної Думки"


Коментарі
Правда про жидулю тиМОЙШенко та її банду – БЮТ:

http://farysei.webs.com
http://j-tymoshenko.livejournal.com/

Тимошенко та БЮТ ще більше лайно чим Янукович та ПР, останні хоч так нахабно та підло не брешуть як першi. Подивіться на жидулю тиМОЙШенко, вона стає все більше зовні подібна на Верку Сердючку
http://narodna.pravda.com.ua/politics/4a5387a1b3a22/view_comments/add_ok/









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua