Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Велебог   Телебуг   Ногай   улич   президент   переформатування   московити   Жовтяк   Червоній   Жванія   Гриценко   депутат Рибаков   Президент України   парламент України

Брили

Sergius | 29.07.2008 22:15

6
Рейтинг
6


Голосів "за"
8

Голосів "проти"
2

Брила – це великий необроблений шматок граніту. Свої думки про події, які відбувалися і відбуваються зі мною – свідком (і навіть учасником) творення нового (поставимо тут знак запитання, чи справді нового?) життя в Україні, я теж вирішив назвати брилами. Колись я їх обтешу, надам відповідних форм і з цього вийде якась книга. Так що сподіватимемося,

Місяця Білояра, 7516 р. (квітень, 2008 р.)

Брила – це великий необроблений шматок граніту. Свої думки про події, які відбувалися і відбуваються зі мною – свідком (і навіть учасником) творення нового (поставимо тут знак запитання, чи справді нового?) життя в Україні, я теж вирішив назвати брилами. Колись я їх обтешу, надам відповідних форм і з цього вийде якась книга. Так що сподіватимемося, ця назва тимчасова.

З тієї ж причини не називаю і справжнього імені, а підписуюся Велебогом. Був колись такий на Україні великий князь улич, про якого, на жаль, ви ніде не прочитаєте. В деяких хроніках він згадується під іменем Телебуг, але там ви мало що довідаєтеся про нього. Я не збираюся рівнятися до Велебога, а просто хочу повернути це ім'я своєму народові. Адже якщо хтось називає свого сина Святославом він лише хоче, щоб той був гідний імені Великого руського князя, захисника предківських заповітів. Звідки я знаю про Велебога, розповім іншим разом. Скажу лише, що жив він у тринадцятому столітті. Це була досить мудра і сильна людина. За допомогою монголо-татар, яким на той час, по суті, без бою здали Україну київські та московські князі, він намагався повернути в Україну дохристиянські звичаї та традиції. На жаль, не вийшло – Велебог хотів використати Ногая, але той використав його. Сили були не рівні. Врешті-решт програли обидва. Монголи захопилися ідеєю панування над усіма і вся, а необхідно було вчасно зупинитися. Допомогти Україні повернути свої позиції, міста, предківські могили і вони мали б разом велику силу, бо ця земля основа всьому, звідси починався білий світ. До речі, німці в 1941-му теж здійснили велику помилку. Українці покладали великі надії на них. Думали, що вони справді прийдуть в ролі визволителів від ненависного сталінського московсько-більшовицького режиму. Якби німці відновили в Україні самостійну державу, вони б отримали досить потужного союзника. Але загарбник є загарбник – у нього відсутнє почуття міри. Монголи хотіли помити свої чоботи в Атлантичному океані, Гітлер – в Тихому, московити хочуть мити свої чоботи одразу в чотирьох океанах – Тихому, Льодовитому, Атлантичному та Індійському. Але кінець всім однаковий. Скільки тих залишилося монголів? І це всього за якихось 800 років. Німцям, може, подібне й не загрожує – вони одумалися, вибачилися перед людством за свої злочини і, навіть, компенсують завдані збитки народам... Що буде с московитами вже через сто років побачимо...

Місяць Сінич, 7516 р. (липень, 2008 р.)

Я далекий від політики. Хоча в нашій країні не можна бути віддаленим від неї настільки, щоб вона тобі не влазила у вуха. Бо це ще й бізнес. Великі політики (урядовці, депутати, голови партій) заробляють на ній мільйони, менші (прислуга великих, керівники виборчих штабів) – тисячі, ще менші (агітатори, члени виборчих комісій) – сотні. Бути великим політиком в Україні значить мати великі, я б навіть сказав, безмежні можливості. І про них постійні розмови на вулиці, в магазині, на базарі. Тому хоч ти й намагаєшся залишатися осторонь політики, де б не був, лише й чуєш як не про президента, то про прем'єра, як не про депутата то про мера.

От сьогодні почув запитання: навіщо президенту світської держави церква, він що в проповідники хоче, чи в святі? А й справді, додаю я: він що вже зробив свої десять кроків назустріч людям? Ні, здається, ті кроки і обіцянки про те, що вже через рік народ відчує, що живе в іншій країні і буде пишатися Україною, так і залишилися кроками та обіцянками.

Що в цьому плані може допомогти церква? І раптом мене осінила думка. Коли влада в країні не справляється із ситуацією, вона починає шукати допомоги в церкви. Інквізиція (репресії) саме так і з'являється – за допомогою чужих церковників або найманців викорінюється все своє прогресивне і світле, а ті, хто прикликав тих найманців возносяться в святі... Думаєте, справді церкву Московського патріархату у стінах Верховної Ради відкрив депутат Рибаков з власної ініціативи і без відома керівництва України? То все казки для простачків. Згадайте, що писала преса, за чиєю вказівкою цей депутат вийшов із складу коаліції БЮТ-НУНС? Правильно, із секретаріату Президента це було скеровано. Церква МП у Верховній Раді була перевіркою, як відреагують патріотичні сили і загалом вся Україна на перший крок повернення до МП. Нічого, скандалу не сталося – українські парламентарі-"патріоти" засідають, ніби й нічого не сталося, тепер, правда, невідомо чи у Верховній Раді чи в церкві МП. То вони тільки на мітингах та перед радіомікрофонами за Україну. А в зручних парламентських кріслах вони забувають, хто їх обирав і які вони обіцянки давали...

Далі більше. Президент взяв на себе ініціативу організацію святкування 1020-річчя хрещення Руси і запрошує на свято вже самого Московського патріарха, тим часом свій, Київський, який, до речі, також досить активно підтримував нинішнього президента на виборах, толерантно відсовується убік. Ну і що як підтримував? Жовтяк, Червоній, Гриценко, Жванія і ряд інших діячів його штаби очолювали, своє здоров'я і навіть кошти вкладали в перемогу нинішнього президента, а де вони вже? Не виключено, що і Філарету готується подібне. Голоблі повернуто на Москву, а патріотам (націоналістам) уготована інша доля...

А як же, запитаєте, заявлений президентом курс на Європу і НАТО?... З ними може бути те саме, що й з обіцянками та клятвами на Майдані. Європа і НАТО то не близька перспектива, а з Москвою можна за місяць-два все повернути так, ніби й нічого екстраординарного не сталося. Причому ніхто й не запитає думки народу, бо ми ж, нібито, братні народи...

Скажете, я помиляюся? Дай Бог. Але наостанок згадайте ще, як президент повернув на прем'єрську посаду промосковського політика (2006 р.), як уперто домагається переформатування нинішньої правлячої коаліції, щоб до неї увійшов той же промосковський політик зі своєю компанією, і подивіться, хто в найближчому президентському оточенні, звідки вони до нього прийшли?...

Ще скажете, може, це така гра, може у нашого президента зовсім інші задуми? Цілком можливо. Але згадаймо, що в Богдана Хмельницького та і в Михайла Грушевського теж були інші плани, а що вийшло? Мудрі люди кажуть, що дорога в ад стелиться благими намірами. Інколи це відбувається навіть підсвідомо, а коли прозріваєш, вибратися з нього вже неможливо.

ВЕЛЕБОГ

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua