Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Росія мислить метастратегіями, Україна – виборами

Віктор Вірний | 13.06.2008 11:16

-10
Рейтинг
-10


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
14

...давайте мовчати, а краще ганьбити Росію – нового старого гравця на міжнародній арені... А по-суті, то, здається, ні політикум України не знає, що робити, ні народ український не знає, чого прагне...

Ющенко, заходячи в переговірний зал і простягаючи руку російському президентові, був не те щоб напружений, але вже точно посмішкою на обличчі не грав. На відмінність, повторюємо, від Медведєва, відзначило одне з російських видань. Обоє стали серйозними, коли заговорили про поїздку Ющенка на Соловки, яку український лідер здійснив днем раніше. "Це дивне місце, повне історії й важливості духовного зв'язку. Дуже цікаво", – поділився враженнями п. Ющенко. Медведєв у відповідь помітив: "Це місце, звичайно, де визначилися долі дуже багатьох людей. Місце загальної трагедії, місце, яке є меморіальним для всіх, хто живе на наших територіях".

Недавно в Росії відбувся XII Петербурзький міжнародний економічний форум. Уже тиждень не змовкає Західна преса. Президент Росії Дмитро Медведєв виступив із твердою й адекватною оцінкою складної міжнародної ситуації, яка вказує на кардинальні геополітичні зміни в найближчому майбутньому. Вже зараз її називають програмною. У рамках Петербурзького міжнародного економічного форуму російський президент провів зустріч із главами держав і представниками великого іноземного бізнесу і спробував роз'яснити їм нові правила гри в російській економіці.

Щоб зрозуміти, наскільки значимою стала Росія останнім часом, досить було глянути на сцену, на якій рядком сиділи керівники BP, Royal Dutch Shell, Chevron, Exxon Mobil, ConocoPhillips, Total, Schlumberger, Dow Chemical і голова російського енергетичного гіганта "Газпром" разом із президентом російської нафтової компанії "ЛУКОЙЛ".Одна тільки готовність самих зайнятих представників еліти міжнародної енергетики просидіти всі вихідні на економічній конференції говорить про те, що великі західні компанії прийшли в Росію всерйоз і надовго, констатує The New York Times, США.

Що відбувалося в Санкт-Петербурзі, не знайшло належної уваги в українських ЗМІ, відгуку в українському політикумі і розуміння в інтелігентному середовищі по зрозумілих причинах.

Перше. Український політикум апріорі не може проявляти якості державного мислення, бачити не те, що на роки, на десятиліття, а тим більше сторіччя вперед.

Друге. "Підкилимна метушня", скандали і з'ясування відносин, боротьба за владу сьогодні і зараз – застеляють очі і затикають вуха.

Третє. Влада, конкретні персони у полоні зобов'язань, що не мають нічого спільного з інтересами України. Маргіналізація країни за допомогою прищеплювання псевдоміфів, наприклад: "вступ до НАТО забезпечить краще життя пересічному українцеві" або "Росія – ворог" – це їхня робота.

Четверте. Держчиновництво із внутрішнім спротивом у боротьбі за власне виживання змушено підтримувати політику свого керівництва.

П'яте. ЗМІ прямо або опосередковано цензуруються тими ж чиновниками або ж власниками, які цей політикум і владу представляють.

Шосте. Відносно інтелігенції. Частина її зайнята повсякденністю, інша, занурившись у дитячу спрагу до перевдягання, просто не в змозі позбутися "шароварщини".

Сьоме. Бізнес. Частина його, розуміючи, що сьогодні головний ресурс України – земля, з хижацьким оскалом оглядається по сторонах у пошуках, де б відкусити шматок землі, та й пожирніший.

Мир ще не забув промову Володимира Путіна в Мюнхені, названу журналістами "мюнхенський фултон". Позиція Путіна, що настільки розбурхала Захід, знайшла своє логічне продовження й розвиток у виступі нового президента РФ Дмитра Медведєва.

Про що ж говорив на форумі Д.Медведєв?

Про глобальні зміни у фінансовій системі, на сировинних і продовольчих ринках, а також про взаємовідношення між економіками різних країн, у тому числі, і про взаємини між зазнаючими втрати колишніми лідерами світового розвитку й новими гравцями, які забезпечують прискорені темпи економічного росту.

Розмови про те, що необхідно перетворити Росію в міжнародний фінансовий центр, самі по собі не нові. Хтось міг визначати їх під стать розмовам про "Третій Рим". Але в Санкт-Петербургові були сказані зовсім конкретні речі. І зовсім по-іншому виглядає сьогодні ствердження про "Третій Рим".

Ми не розділяємо скепсис, скажімо, того ж російського журналіста М.Леонтьєва, переконаного, що перетворити Росію в міжнародний фінансовий центр нереально. Тому що поки існуючі інститути не зваляться й поки криза не вибухне у відкриту, навряд хто-небудь погодиться створювати нові інститути. Росія на це здатна. Плече їй готові підставити, у першу чергу Китай, Індія, не залишаться осторонь як Німеччина, так і Франція, та й ряд інших, не тільки європейських, держав, незалежно від рівня їх розвитку, виявлять величезну цікавість до ініціатив Росії.

Д.Медведєв загострив увагу на ситуації, коли прагматичні інтереси підмінюються політичними міркуваннями. "Не думаю, що в сьогоднішній кризовий період така стратегія є найкращим вирішенням усіх виникаючих проблем", – сказав російський президент. – У нас сьогодні немає вибору жити або не жити в глобальному світі: сучасний світ уже глобальний. І в таких умовах помилки в політиці окремих країн, а тим більше національний егоїзм негайно позначаються на ситуації у всій глобальній економіці".

"Росія сьогодні – глобальний гравець. І, розуміючи свою відповідальність за долі миру, ми прагнемо брати участь і у формуванні нових правил гри, причому не через горезвісні "імперські амбіції", а саме тому, що маємо й відповідні публічні можливості, і відповідні ресурси", – підкреслив Президент Росії. – Відзначу, що кризи, які розгорнулися на наших очах: фінансова криза, ріст цін на природні ресурси й продовольство, а також ряд глобальних катастроф – ясно показують, що система глобальних інститутів управління не відповідає вартим перед нею викликам. Спостерігається свого роду вакуум інститутів, коли відсутні міжнародні майданчики, відповідальні за вирішення тих конкретних проблем, які є на сьогоднішній день самими гострими. Ілюзією виявилася вистава й про те, що одна країна, навіть най потужна, може перебрати на себе роль глобального уряду. А глобальні інститути управління, відповідальні за фінансову політику, фактично не мали важелів впливу на стратегії, реалізовані учасниками ринку".

Дмитро Медведєв не тільки чітко вказав, що Сполучені Штати не впоралися із завданням глобального управління світовою економікою, що американська економічна гегемонія у світі призвела до ситуації, близької до "Великої депресії", він зробив рішучий крок, запропонувавши замість віджилих, які виявились нездатними подолати ті або інші проблеми глобального масштабу, що загрожують усьому людству (приміром, ті ж екологічні, продовольчі), так і між- і внутрішньодержавних (локальні збройні конфлікти, проблема самопроголошених республік), створити нові інститути й механізми, які б займалися глобальним регулюванням. Ми, до речі, про це писали не один раз.

"Саме невідповідність формальної ролі Сполучених Штатів Америки у світовій економічній системі її реальним можливостям і було однією з центральних причин поточної кризи. Який би великий не був американський ринок і яка б ні надійна була американська фінансова система, вони не в змозі підмінити собою глобальні товарні й фінансові ринки", – наніс свій нищівний удар виступаючий.

Однак, у кожному разі це лише підтверджує необхідність реформування глобальної фінансової архітектури, сказав Медведєв. "Уважаю, що Росія була б зручним майданчиком для початку такого обговорення. У цьому зв'язку пропоную вже цього року провести в нас представницьку міжнародну конференцію за участю керівників найбільших фінансових компаній, провідних фінансових аналітиків і вчених. Більш того, такий майданчик міг би стати й постійно діючим, а розроблені на ньому підходи могли б використовуватися політиками для прийняття відповідних рішень. Перетворення Москви в потужний світовий фінансовий центр, а карбованця – в одну із провідних регіональних резервних валют – оце ключові складові, покликані забезпечити конкурентоспроможність нашої фінансової системи, і відповідний план дій буде прийнятий уже в самий найближчий час", – підсумував він.

Президент Росії назвав й інструментарій: "<...> більш активна інтеграція Росії у світовий ринок капіталів. Ми вже досягли певних успіхів у залученні капіталів і тепер почали стимулювати інвестиції російських компаній за кордоном. Це потрібно нам і для забезпечення рівних конкурентних умов на світових ринках, і для здійснення серйозного технологічного ривка. Спеціально хотів би відзначити, що наші інвестиції не носять спекулятивного або агресивного характеру. Останні приклади зримо свідчать, що наші компанії не тільки зберігають робочі місця в тих випадках, коли приходять на якісь ринки, але й створюють нові. До речі, цю тему ми піднімали в ході мого останнього візиту до Федеративної Республіки Німеччини...".

Наступні слова російського президента, безумовно, привернули особливу увагу представників бізнесу, але які, особливо у частині "аграрної продукції" і, звичайно, землі не мають бути почуті нашими, українськими дрібними сільськогосподарськими виробниками й власниками земельних паїв. Медведєв сказав наступне: "Зненацька з'ясувалося, що у світі просто не вистачає ліквідних і надійних об'єктів для розміщення наявних в інвесторів коштів. Найбільш очевидною відповіддю на кризу була б комбінація заходів щодо стимулювання виробництва аграрної продукції й коректування національних енергетичних стратегій. Однак така політика неминуче натрапила б на протидію тих, хто намагається мати користь від виниклих проблем".

Медведєв продовжив: "Тому реакція більшості урядів була прогнозована. Пішли обмеження аграрного експорту, а потім і стимулювання просування геномодифікованої продукції, причому без достатнього інформування споживачів про її потенційні небезпеки". А українців, що ж, можна труїти, вибачите, годувати всяким "непотрібом" (До речі, у тих закладах, де навчаються діти наших владноможців, годують геномодифікованими продуктами?... Схоже, питання риторичне...).

"Ще 100 років тому Росія була одним з найбільших постачальників пшениці у світі. І зростання виробництва в Росії вигідне не тільки нам, але й глобальному продовольчому ринку, – сказав Д.Медведєв. – Розраховуємо, що наші партнери погодяться з такою стратегією. І вважаємо за необхідне продовжити інтенсивний діалог з побудови нової, більш ефективної архітектури світової продовольчої політики й торгівлі. До нього повинні бути залучені політики й фахівці самого різного профілю. І одними з можливих майданчиків можуть стати спеціалізовані інститути Організації Об'єднаних Націй". Але Україні потрібно НАТО, а не якесь партнерство з Росією на світовому ринку зерна!

Автор цієї статті, до речі, неодноразово у своїх матеріалах указував, що "сьогодні зерновий сектор України є не тільки стратегічною галуззю економіки держави, яка визначає обсяги пропозиції й вартість продовольства для населення країни, зокрема продуктів переробки зернових і продукції тваринництва. Світові тенденції й визначення експертів указують на знаходження країною найближчим часом статусу світового гравця в зерновому секторі, який не тільки буде визначати валютні доходи держави за рахунок експорту зерна, стан і розвиток сільськогосподарських територій і аграрно-промислового сектору України, соціально-економічний добробут країни й кожного українця, а й дасть можливість державі зайняти провідне місце у світі, нагодувавши його значну частину". (Віктор Вірний. Україна: Земля, вода, повітря – вічні цінності!, – НП, ПП, Фраза, Хайвей і т.д., 24.09.2007).

"Україна завдяки своїм родючим чорноземам (ми маємо 30% усіх світових запасів чорноземів), скажімо, разом з Росією, Казахстаном може створити, наприклад, територіально в Україні, в місті Одеса, щось на зразок Організації країн-експортерів нафти – OПEK (з англ. OPEK – Organization of Petroleum Exporting Countries), тільки зернову – Організацію країн-експортерів зерна. За таких умов і держава, і селяни опиняються "на одному боці барикад" – обидва зацікавлені у високих цінах на сільгосппродукцію на світових ринках. Країна стає світовим гравцем, адже не має різниці – торгувати чи то вуглеводнями, чи нанотехнологіями, за однією різницею – їсти хочеться завжди, а з порожнім шлунком – не до високих технологій. А без багатого села не наповнити продовольчого кошика, якщо не розмінятися на дешеві, неякісні чи геномодифіковані продукти. Водночас, перш ніж вести мову про такого рівня національні і наднаціональні проекти, слід говорити про відродження села, про повернення статусу робітника на землі, про молодь і село, про створення інфраструктури на селі, про фермера і колективні господарства" (В.Вірний. Лідер нації і Шлях нації – один від одного невід'ємні, – "День", N2, четвер, 10.01.2008).

"Наше унікальне географічне розташування і протяжність та ті самі 30% світових запасів чорноземів надають потужну конкурентну перевагу – реальну можливість монополізувати ринок зернових. Задля досягнення цієї мети необхідно чітко розставити пріоритети, створити цілісну державну програму, що змінить ставлення до села. Сьогодні воно просто вимирає. За свідченням фахівців, на мапі України присутні понад 300 вимерлих сіл. Молодь тікає з села. Тож йому вкрай потрібні реальні соціальні програми, в першу чергу – зі стимулювання молодих спеціалістів. Треба вести мову про повернення пошани до статусу працівника на землі, про створення тут інфраструктури, про фермерів і колективні господарства, про створення принципово нової моделі відносин дрібного сільгоспвиробника та ринку.

Кожна країна створює свій, унікальний, спосіб господарювання. Він позначається на глибинному, ментальному рівні. Хліборобська Україна з її працьовитим селом завжди була "житницею Європи". Сьогодні вона може і повинна стати "житницею світу".

Нам необхідно створити Зернову біржу або Організацію країн-експортерів зерна (Organization of Cereals Exporting Countries), залучивши до неї провідних світових виробників.

Подібна аграрно-зернова політика – локомотив і для села, і для держави в цілому, вона відкриває перспективи для аграріїв, забезпечує конкурентоспроможність сільгоспвиробництва, стимулює підвищення якості, забезпечує відповідність продукції сільського господарства міжнародним екологічним стандартам. Потрібно ставити питання про відповідну логістику, транспортну інфраструктуру, довести до розуму дороги, залізниці та порти. За таких умов країна стає світовим гравцем...

При цьому відмова від виробництва геномодифікованих продуктів, аби запропонувати природні екологічно чисті, чи, в усякому разі, введення певних обмежень надало б значних переваг українському сільському господарству. Високоефективне, прибуткове, екологічне сільське господарство – основа збагачення України та кожного її громадянина" (В.Вірний. Продовольча криза і шанс України, – "День", N80, середа, 07.05.2008).

Поки-що зазначене вище й озвучене нами майже рік тому залишається якщо не абсолютно маргінальною ідеєю в Україні, то близькою до неї. У владноможців зовсім інші думки, тому що цілі інші, особисті, що йдуть останнім часом абсолютно в розріз із інтересами держави, нації (а чи був взагалі збіг?).

Що зміг Президент України Віктор Ющенко після зустрічі із Президентом Російської Федерації Дмитром Медведєвим у Санкт-Петербургові під час XII Петербурзького міжнародного економічного форуму, так це вимовити перед журналістами: "Україна націлена на рівноправний діалог з Росією по чутливих питаннях... Ми підкреслили необхідність активного й щільного міждержавного діалогу. Була продемонстрована готовність до такого діалогу, відкритість". Правда, за його словами, основна частина переговорів стосувалася трьох блоків питань: перебування в Україні Чорноморського флоту РФ, енергетичного співробітництва й святкування 1020-ї річниці Хрещення Київської Русі. Підсумок для всіх став очевидний, і це озвучив один з російських політологів такий А.Дугін, що Ющенко "був поставлений на місце". А фраза Ющенка про те, що майбутнє дворазове збільшення цін на російський газ "оздоровить українську економіку", пролунала вкрай безглуздо. Насправді його просто "нагнули" і "змусили замовчати".

А от віце-прем'єр РФ Віктор Зубков дохідливо пояснив учасникам форуму, що "Росія в найближчі роки зможе стати надійним експортером не тільки енергоресурсів, але й продовольства". Адже країна має 9% світових запасів орних земель, 20% запасів прісної води й виробляє 9% мінеральних добрив. Допоможе Росія і з забезпеченням планети чистою водою. "За авторитетними оцінками, наша країна забезпечує збереження 20% світових запасів прісної води", – заявив голова Держдуми Борис Гризлов. Росія в змозі допомогти абсолютно всім: голодуючих вона забезпечить їжею, що бідують в енергії – газом і нафтою, що жадають – водою, і всіх – порадами. За оцінками аналітиків Інтернет-видання Газета.ru, "саме ідея всемогутності Росії й стала головним месседжем Санкт-Петербурзького економічного форуму світовому співтовариству". "У короткостроковій перспективі Росія може посприяти в задоволенні нагальних потреб у продовольстві, виступаючи в якості країни-донора, значення якого може зростати", – погодилася керуючий директор Всесвітнього банка Нгозі Оконджо-Івела. Про нафту й газ і згадувати не вартувало. Але глава Газпрому Олексій Міллер зробив це: "Газпром розпочав створення в Санкт-Петербурзі біржі, яка буде торгувати товарними ф'ючерсами на газ. Її запуск планується в 2009 році".

Росія – самий багатообіцяючий ринок для інвесторів серед країн групи БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай). Про це говорять результати дослідження, проведеного компанією Ernst & Young на замовлення Консультативної ради з іноземних інвестицій. Його дані були оприлюднені на Міжнародному економічному форумі в Санкт-Петербургові. Інвестиційна привабливість Росії пояснюється декількома факторами. По-перше, вкрай сприятлива кон'юнктура сировинних ринків, а також стабільне зростання економіки, незважаючи на кризу в усьому світі. По-друге, строки окупності багатьох проектів у Росії перевищують показники ЄС і США на 30-50%. По-третє, сприятлива зовнішня кон'юнктура дозволила сформувати істотні запаси коштів у Росії, які в перспективі декількох років гарантують імунітет до зовнішніх ризиків.

Жодним чином не відкидаючи важливість економічних засад життя, все ж дозволю собі зазначити, що не показники ВВП (до речі, які можуть бути значно більшими за невеличкої купки багатіїв і величезної маси злиденних), а інтелект, духовність і фізичне здоров'я нації визначають її могутність.

Сьогодні в Україні навіть не ставиться питання про розбазарювання вичерпних, подарованих нам і нашим нащадкам природою багатств, коли на часі вже питання про раціональне, високоефективне, екологічно безпечне використання єдиних на Землі відновлюваних (умовно відновлюваних) ресурсів: ґрунту, води й повітря. Однак вода для людей, як і земля, давно стали товаром. Східне прислів'я звучить так: "Хазяїн води – хазяїн життя".

Земля, вода, повітря – єдині об'єкти інвестицій, в які чим більше вкладається грошей, тим вони стають дорожчими. Покращувати родючість ґрунту, робити нашу воду і повітря чистішими має стати національною програмою. Проте і сьогодні ми можемо повернути грошам, з моменту їх винаходу фінікійцями, смисл міри вартості і засобу обміну, і, припинивши їх використання з метою накопичення, поставити за мету накопичування справжніх, а не уявних багатств.

Другий, що запам'ятовується, момент на форумі – це виступ Ігоря Шувалова. Перший віце-прем'єр уряду РФ назвав п'ять основних проблем і деталізував, таким чином, нову економічну доктрину. "Проблема перша – ми страждаємо психологією наздоганяючого", – сказав Шувалов. "Друга – енергетична пастка. Третя – відстаючі навички. Четверта – нездоровий спосіб життя, і п'ята – прагнення держави до росту свого впливу й прагнення багатьох змусити державу впливати", – відзначив перший віце-прем'єр.

"Протягом, принаймні, останніх 300 років прагнення наздогнати і перегнати Захід є настирливою ідеєю російської політичної й інтелектуальної еліти, – підкреслив перший заступник голови уряду РФ Ігор Шувалов. – На практиці це часто оберталося не зовсім удалим копіюванням деяких форм іноземної економіки й іноземного способу життя, що свідомо прирікало країну на відсталість. Нам потрібний приціл на лідерство. Це означає, що ми повинні побудувати економіку, яка б сама задавала стандарти наслідування для інших, таку соціальну модель, до якої прагнули б інші нації". "Росія повинна стати країною, у якій люди прагли б жити", – зазначив він. Росія до кінця 2008 року стане шостою за розміром економікою світу, впевнений Ігор Шувалов.

Важливе, що відзначив Шувалов – це те, що уряд має намір провести ротацію в радах директорів держкомпаній, а також націлений на реформу корпоративного управління в держкорпораціях, а також на створення в РФ нових державних корпорацій з певних напрямків. "Ми вважаємо, що вони потрібні саме для регулювання там, де ринкові агенти самостійно діяти не можуть. Ми створювали їх і, напевно, по якихось напрямках будемо їх створювати, але будемо створювати їх таким чином, щоб вони працювали абсолютно відкрито, за правилами корпоративного управління", – сказав Шувалов.

Росія вже створила в себе ряд держкорпорацій у різних сферах економіки: у сфері фінансового кредитування – Банк розвитку (Зовнішекономбанк), з страхування банківських вкладів – АСВ, у сфері розвитку нанотехнологій – "Роснанотех", з реформи ЖКГ – "Фонд сприяння реформуванню ЖКГ", у сфері промвиробництва – "Ростехнології", у сфері атомної енергетики – "Росатом", з підготовки до Олімпіади-2014 у Сочі – "Олімпбуд".

Також сформовано дві корпорації, що поєднують держактиви в сфері авіа- і суднобудування: ВАТ "Об'єднана авіабудівна корпорація" і ВАТ "Об'єднана суднобудівна корпорація".

Але повернемося до програмної промови Дмитра Медведєва, особливо в тому місці, де мова йде про створення в Росії фінансового центру, "це не якісь там благоглупості й побажання, а вже прийняте політичне рішення".

У своєму виступі Медведєв згадує так звану концепцію чотирьох "І", яку вже почали реалізовувати задля досягнення довгострокових цілей розвитку, а саме формування комфортного для життя людей суспільства, що забезпечує лідерські позиції Росії у світі. Ці чотири "І" добре відомі: інститути, інфраструктура, інвестиції й інновації. І говорить, що на порядку денному додання до цього списку "п'ятого елементу" – інтелекту. Україна тим часом уся в перманентних виборах, у боротьбі за владу й зведенні рахунків.

"Що ж стосується цілей – звичайно, ми зацікавлені в стабільних, повноцінних, стійких відносинах з європейським співтовариством, з Німеччиною. І я, як людина з юридичним стилем мислення, не можу ще раз не підтвердити, що без надійної правової основи це однаково не має перспектив. Так, звичайно, ми один від одного нікуди не дінемося, ми однаково перебуваємо поруч, у нас загальноєвропейський будинок, ті самі багато в чому історичні цінності, ті самі проблеми", – говорить Медведєв.

У Росії є бажання, але головне можливості, стати регіональним і світовим лідером. До цього прислухається Схід і Захід, особливо вслухається навчена життєвим досвідом прагматична Стара Європа.

"Нерозуміння було споконвічним прокльоном Росії у відносинах із зовнішнім світом. На вихідних, у Санкт-Петербургові, "вікні в Європу", прорубаному Петром Великим, ми побачили дивну картину єднання, принаймні, тимчасового. Бізнес-еліти Заходу і Росії разом вступають у світ, де гроші говорять навіть голосніше, ніж військова доблесть, якою історично славилася Росія", – змушено підсумувала The New York Times.

"Треба визнати, що дії Росії дуже добре організовані і скоординовані. Кремль, на відміну від європейських держав, проводить послідовну, рішучу, тверду, "реальну" політику, у якої є всі шанси на успіх", – зізналася польська "Salon 24".

Ричард Пайпс, дослідник Росії і комунізму, характеризуючи виступ Медведєва в Санкт-Петербурзі, на сторінках Corriere Della Sera, Італія, відзначає: "Я думаю, що цей виступ переслідував подвійну мету, на мою думку, недосяжну: відокремити ЄС від США і знову повернути Москві загублену з поразкою в "холодній війні" роль світової супердержави". "Я не думаю, що Путіну довелося писати за нього (Медведєва – ред.) текст виступу, вони просто думають однаково. Виходячи з результатів опитувань суспільної думки, так само думає й більшість росіян", – ремствує Річард Пайпс.

Росія прагне розколоти вісь ЄС-США, тому що вона використовує для цієї мети свої поставки нафти й газу в Європу. Тому що продовжує викривати НАТО. Тому що вона впевнена, що ви (Європа – ред.) знову потрапите в її сферу впливу. І тому що вона позиціонує себе як європейська держава, вигукує Ричард Пайпс. І взагалі, за переконаннями американського знавця, руські – європейці за расою, але не за культурою. Вони не є спадкоємцями Прадавньої Греції і Прадавнього Риму, у ще меншому ступені вони є демократичним суспільством. У культурних відносинах руські – евроазіати, вони – народ sui generis (унікальний випадок, річ у собі – прим. перекл.). "У культурних відносинах ми, американці, є європейцями", – підбиває підсумок Ричард Пайпс.

"Дмитро Медведєв не тільки виступає за організацію континенту Європа, він і не думає відроджувати радянську мрію про "розрив" між Європою й Америкою, а, навпаки, прагне залучити НАТО, тобто США, до переговорів про "регіональний пакт" європейської безпеки, задуматися про створення якого він запропонував у Берліні. Росія, однозначно заявляє він, є частиною західного світу, і вона прагне внести свою лепту в зміцнення його єдності в століття, коли все загрожує перевазі Заходу", – відзначає Liberation, Франція.

Що можна сказати? Росія на десятиріччя, а то й сторіччя, дивиться вперед. Росія керується здоровим прагматизмом, в Україні ж немає й натяку на прагматизм, а здоровий національний егоїзм підмінений шароварщиной і поклонінням Заходу.

P.S. Спочатку Володимир Путін у Мюнхені поставив крапки над "і", а сьогодні Дмитро Медведєв відкрито виступив проти однополярного світу, прямо вказавши, що американська економічна гегемонія у світі призвела до ситуації, близької до Великої депресії. Можна, звичайно, забути про історичну спадкоємність і ментальні структури нації, можна намагатися змінити цивілізаційний вибір. Але як пояснити спроби долучитися до полюсу, що слабшає, вже пережив своє "золоте століття", Заходу в особі США? По цьому краще мовчати і тихою сапою вирубати коріння нації... Тому давайте мовчати, а краще ганьбити Росію – нового старого гравця на міжнародній арені... А по-суті, то, здається, ні політикум України не знає, що робити, ні народ український не знає, чого прагне...

Особисте: я не за Росію, за Україну я й проти її маргіналізації, у тому числі тією ж Росією...

Віктор Вірний, політолог,

"Фундація Аналітичної Думки"


Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua