Народні блоги
http://narodna.pravda.com.ua/ukr/politics/48313dafdbbf6/

Вибір українців – Київська Русь

Віктор Вірний | 19.05.2008 11:43

Народ на тлі граничного скептицизму щодо влади, демонструє в черговий раз оптимізм і віру в майбутнє й обертає свої очі до минулого, розширюючи обрії й усвідомлюючи значення історичної наступності.

"Якщо будете в ненависті жити, у чварах і сварках, то загинете самі й погубите землю батьків своїх і дідів своїх, які добули її працею своєю великою...".

(З наказу Ярослава Мудрого синам)

У політику й у владу потрапляють різними шляхами, але всі однаково. Почасти в результаті інтриг, почасти в результаті випадковості, когось помітили спецслужби інших держав і ведуть до вищих посад в Україні, діючи, зрозуміло, далеко не в українських інтересах. Але в кожному разі – потрібні зв'язки й гроші. Народ це давно зрозумів. Зрозумів він і те, що ті гроші, що використані на боротьбу за владу й з конкурентами, будуть повертатися із державної скарбниці, тобто з його, народу, кишені або відібрані тими ж цінами на продукти, промислові товари, послуги, сировину.

Дивно, але це, напевно, у глибинах руської душі – народ на тлі граничного скептицизму щодо влади, демонструє в черговий раз оптимізм і віру в майбутнє й обертає свої очі до минулого, розширюючи обрії й усвідомлюючи значення історичної наступності.

У ніч із п'ятниці на суботу на телеканалі "Інтер" завершилася фінальна передача проекту "Великі українці". Понад 648 тисячі українців або 40% голосів, віддано за Ярослава Мудрого. Протягом усієї програми участь у голосуванні взяли близько 2,5 мільйонів жителів України, що стало європейським рекордом.

Ярослав Мудрий (біля 978 – 1054) – Великий князь Київський. Похований Ярослав у Софійськім соборі в Києві. Саркофаг князя й нині стоїть в соборі Св. Софії. Саме поховання в храмі (а мощі великого князя, як відомо, почивають у Софійськім соборі) у стародавності свідчило про особливі заслуги покійного перед Церквою; тому, перед його могилою відбувалися панахиди або навіть молебні, що дозволялися іноді священнопочатком "щоб з возношенням молитов про нього певною мірою було, що віддається йому шанування. Святий благовірний князь Ярослав поминається в литійній молитві "Врятуй, Боже, люди Твоя..." на службі всім святим у землі Руській, що просяяв, складеної святим сповідником Афанасієм, єпископом Ковровським.

"Хронологічний список канонізованих святих, шанованих подвижників благочестя й мучеників Руської Православної Церкви (IX-середина XIII ст.) ", розміщений в 2-м томі історії РПЦ митрополита Макарія (Булгакова) і, який, на думку видавців, "може бути використаний як посібник для діяльності місцевих і загальноцерковних канонічних комісій", святого благовірного князя київського Ярослава (у хрещенні Георгія) Мудрого, відносить до розряду "тих догідників Божих, про яких достеменно відомо, що вони не були канонізовані ні місцевою, ні загальноцерковною владою, але які прославилися богоугодним життям... і благодатними явищами й внаслідок цього, шанувалися віруючим народом, а імена їх вносилися в різні агіографічні пам'ятники".

Ярослав Мудрий обраний і названий найвидатнішим українцем усіх часів. Історична пам'ять шанує особистість Ярослава Мудрого.

Ярослав, син князя Володимира Хрестителя Київської Русі. Із правлінням Ярослава Мудрого пов'язана уява про "золоте століття" Київської Русі. Особистість же самого Ярослава сприймається як ідеал російського князя.

Не варто, однак, забувати, що Ярослав не відразу став "Мудрим". Він пройшов довгий і складний шлях. Присвятивши значну частину свого життя боротьбі із власними братами, Ярослав поспішав зробити все, що в його силах, для облаштування руської землі. Єдиновладдя Ярослава – час політичної могутності, культурного й економічного розквіту давньоруської держави. Положення тієї або іншої країни в епоху середньовіччя визначалося династичними зв'язками. Чим могутніше була держава, чим більшим авторитетом користувався її глава, тим більше іноземних правителів бажали поріднитися з ним. Королі майже всіх західних держав вважали за честь стати родичем Ярослава сина Володимирова.

Сам Ярослав одружився на Інгігерді, дочці норвезького короля Олафа. Казимир, король Польський, взяв шлюб із сестрою Ярослава Марією. Норвезький принц, згодом король Гарольд Сміливий, засновник міста Осло, був одружений на дочці Ярослава, Єлизаветі. Король Франції Генріх I побрався із дочкою князя Ганною, яка після смерті свого чоловіка стала регентшею при малолітньому синові Філіпові I. Настасія Ярославівна вийшла заміж за короля Угорщини Андрія I. Один із синів Ярослава, Всеволод одружився на візантійській царівні з родини Мономаха; старший син Всеволода від цього шлюбу Володимир був названий на честь діда – Мономахом.

Ярослав воював з фінами, ятвягами, литовцями. В 1030 році він ходив на чудь, затвердив свою владу на березі Чудського озера й побудував там місто Юр'єв. Одним з ратних успіхів князя став розгром печенігів в 1036 році, які після поразки під Києвом більше не нападали на руські землі й незабаром були витиснуті з південноросійських степів іншими тюркськими кочовими племенами – половцями.

Проте історичну роль Ярослава Мудрого пов'язують зазвичай не стільки з його вдалими військовими походами й династичними зв'язками із Заходом, скільки з різносторонньою діяльністю з внутрішнього устрою держави.

На місці своєї перемоги Ярослав заклав храм святої Софії, а неподалік – монастирі святого Георгія й святої Ірині – на честь свого й своєї дружини небесних заступників. В 1036-1037 роках за його наказом були побудовані потужні кріпосні кріплення ("місто Ярослава"), Золоті ворота з надвратною церквою Благовіщення. Прообразами цих будівель були архітектурні споруди Константинополя й Єрусалима; вони були покликані символізувати переміщення до Києва центру православного світу. Київ суперничав із Царградом (Константинополем), по відомостях, що дійшли до наших часів, у місті було близько 400 церков, 8 ринків.

Завершення будівництва збіглося зі створенням "Слова про Закон і Благодаті", яке було вимовлено 25 березня 1038. Тоді ж був написаний перший руський літопис – так званий, Найдавніший звід. В "Повісті минулих літ" міститься похвальний відгук про просвітницьку діяльність Ярослава. За свідченням літопису, князь подбав про переклад на руську мову багатьох грецьких книг, які склали основу бібліотеки, створеної ним у храмі Софії Київської.

Видатний полководець і вдумливий правитель, його слід в історії, насамперед, пов'язаний із просвітительством і подальшою християнізацією Русі. Ярослав розумів значення християнської освіти. Головною зброєю в боротьбі з язичеством він вважав книги. Збираючи всюди книгописців і перекладачів, він помножив число книг на Русі й поступово ввів їх у повсюдне вживання. Із цього часу книжкова премудрість міцно затвердилася в руських землях. Були відкриті школи, у тому числі й жіноча. По всій землі руській при Ярославові збирали дітей і навчали їх грамоті. Показово, що син Ярослава Всеволод, не виїжджаючи з Києва, вивчив п'ять мов, а дочка Ярослава Ганна, будучи королевою Франції, власноруч підписувала державні документи, тому що її чоловік був неписьменним.

Великий князь упорядкував правові звичаї Русі і її церковне облаштування. Близько 1050 р. в Києві за наполяганням князя Ярослава був поставлений перший митрополит із росіян – Іларіон, талановитий публіцист і найдосвідченіша людина, що обстоювала незалежність руської єпархії від Константинополя. При Ярославові з'явився перший звід узаконень, що регулював відносини всередині князівських володінь, названий "Руською правдою". "Статут Ярослава", або найдавніша "Руська правда", була надана Новгороду в 1016 році як збірник правових норм у громадському житті. Пізніше "Руська правда" розширювалася й доповнювалася новими статтями, але саме "Правда Ярослава" XI століття поклала початок цьому процесу й стала першим руським писаним законом.

Часи князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого стали епохою розквіту Київської Русі, що досягла своєї економічної й політичної моці. Не випадково тільки ці князі могли дозволити собі карбувати власні золоті й срібні монети.

Саме творчими справами Ярослав заслужив своє місце в історії. За літописом, "розум у нього добрий, і на раті хоробрий". Він не належав до завойовників, але за його князювання руська земля розширилася за рахунок приєднання північних і східних земель (нині Пермська, Архангельська й Вологодська області). Кам'яний пояс (Уральські гори) став східною границею Русі. Русь зайняла ті рубежі, в межах яких і згуртувався єдиний давньоруський народ, настільки безцеремонно покремсаний Литвою й татарами після XIII століття. Саме Ярослав завершив збирання тієї самої "Всія Русі", за повернення якої через сторіччя вели боротьбу московські государі, а завершили вже російські імператори.

Нині в Росії розпочатий проект, аналогічний українському "Великі українці". Серед претендентів – Ярослав Мудрий. Можна з великою вірогідністю прогнозувати, що Ярослав Мудрий опиниться серед перших, якщо не найвеличнішим. І це було б логічно, так як стало би утвердженням російським народом своєї мудрості, визнанням нетлінності історичної пам'яті й могутності православної Русі. Україна зробила свій вибір, як би комусь цього не хотілося, на користь православної цивілізації. Тепер вибір за Росією. Він вкрай важливий для України, але, насамперед для самої Росії. Чи готова світська й духовна Росія стати на коліна перед святинями православ'я Київської Русі?...

Кожний політик, особливо вищого ґатунку, прагне залишити свій слід в історії. В Україні сьогодні надано такий шанс тому політику, який здатний ініціювати повернення нашій землі її історичної назви та сутності – Київська Русь.

Подібний безпрецедентний крок міг би стати тим об'єднуючим початком нації, поверненням самоповаги й позбавленням від відчуття меншовартості. Ярослав Мудрий довів, що Європа, вона, – тут. Не потрібно нікуди йти, бігти. Своїм вибором українці чітко продемонстрували, що для нас основа основ – Київська Русь. Повернення історичної назви й відбудування духовної наступності Київської Русі може стати стіль бажаною, необхідною, що так довго не може знайти визначення, – національною ідеєю, стати, називаючи модним зараз словом, брендом держави, історичне минуле якої простяглося крізь століття, сяючи куполами Святої Софії.

Віктор Вірний, політолог,

"Фундація Аналітичної Думки"



© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua