Народні блоги
http://narodna.pravda.com.ua/ukr/politics/481068f7545e3/

"Матриця в суді. Перезавантаження..." або "Рука руку миє..."

Дмитро Сінченко | 24.04.2008 14:03

Одні вибори закінчуються, інші – починаються... цей процес в Україні є безперервним... Однак мало хто знає, чим закінчується судова тяганина, яка починається ще під час одних виборів, і закінчується на наступних. Про одну з таких "післявиборчих" справ, розгляд якої досі триває, до вашої уваги – інтервю з героєм цієї справи – Дмитром Сінченком.

''Матриця в суді. Перезавантаження...'' або ''Рука руку миє...''
Історія з позовом колишнього голови Кіровоградської обласної виборчої комісії Ю.Денісова на члена цієї комісії – Голову КОО "Молодого Народного Руху" Дмитра Сінченка "О защітє чєсті, достоінства і возмєщєніі морального врєда" отримала своє продовження. Після поразки в Ленінському райсуді Денісов подав в апеляцію, і, напевне, знайшовши якісь підходи до суддів, таки отримав рішення на свою користь...

Адже як інакше можна пояснити той факт, що суд почав розгляд справи, нехтуючи положеннями Цивільно-процесуального кодексу України, взявши до розгляду скаргу, оформлену з порушеннями законодавства, без належного обґрунтування, вже не говорячи про елементарну безграмотність в її оформленні (проффесура...). Суд не взяв до уваги доводи, що наводились Сінченком в "Запереченні на апеляційну скаргу", розгляд справи затягувався, суддя, жваво і весело заходячи до свого кабінету, чомусь висилав секретарку, щоб повідомити, що він "погано почувається"... і такий перелік підозрілих фактів можна ще довго продовжувати...

- Які Ваші враження та, можливо, емоції, після оприлюднення рішення?

Що ж, цього можна було очікувати... Спостерігаючи картину, коли позивач "ручкається" з суддями, важко уявити, що рішення може бути об'єктивним... І в цьому випадку заявляти відводи – марна трата часу – Денісов – колишній суддя, а в апеляційному суді в нього ґрунтовніші зв'язки, ніж у Ленінському... на жаль, практика винесення справедливих рішень ще не є достатньо поширеною в українських судах. Та і чи є вони дійсно УКРАЇНСЬКИМИ?!? Жоден суддя ще жодного разу не задовольнив мого клопотання "Зобов'язати Денісова користуватись державною мовою або послугами перекладача", як говорить Закон. Хоча, що їм той закон... Для вітчизняної феміди закон не писаний! – "Закон – це Я"!!! Цікаво, а якби він говорив не російською, а скажімо, китайською, суд також не вважав би це порушенням? Однак я все одно не припинятиму боротьби, і доможусь справедливого рішення на свою користь! Мною вже готується касаційна скарга до Верховного Суду!

- Дмитре, чим закінчився розгляд Вашої справи у Ленінському районному суді?

Моєю перемогою! Останні події розгортались наступним чином: 10-го серпня 2007 року відбулось ознайомлення з доказами – а саме – ми переглянули відеозапис прес-конференції Чистої України і зробили свої коментарі стосовно неї. Денісов знову продемонстрував свою пихатість, невихованість та неповагу до мене особисто і до суду вцілому! Наприклад – вживаючи вирази типу: "нада самаму із сєбя что-та прєдставлять!", "гора раділа миш", "он нє гражданін – а члєн ТІК", "нармальнаму чєлавєку било би стидно". Перлиною стало перекручування українських народних приказок – "у сарька очі пазичил". Насправді – у Сірка – собаки, що означає – визнання своєї вини, він же вжив його у протилежному розумінні стосовно мене. Української мудрості йому, видно, зрозуміти не дано... Засідання було перенесено на 31 серпня, де після моєї промови суддя вийшов до нарадчої кімнати, після чого було оприлюднене рішення: Ю.Денісову в задоволенні позовних вимог до Д.Сінченка відмовити!

- з чого все почалось?

На минулих виборах до обласної ради мене було обрано членом обласної ТВК від Народного Руху України. Партія відразу дала мені завдання – бути максимально обўєктивним до всіх, дотримуватись закону, не допускати його порушень і максимально карати порушників. Своїх однопартійців я консультував, тому до поданих ними документів практично неможливо було підкопатись... а от майже у всіх інших партій я виявляв порушення. Першими під "гарячу руку" потрапили "ПОРА" та ПНЕРУ – за неправильно оформлені підписні листи документи повернули на доопрацювання. В цьому мене підтримав і голова комісії – Юрій Дєнісов. Проте, ця підтримка тривала не довго – доки я не знайшов такі ж порушення у документах Партії регіонів, представником якої він був. Юрій Євгенійович не виявив послідовності, і всі ті документи в тому ж вигляді були зареєстровані, а наші стосунки – зіпсовані. Не буду розповідати про всі "робочі" моменти нашої "дружби", а відразу підійду до кульмінації – підсумкового засідання.

На засідання з підведення підсумків голосування до облради я потрапив з невеличким запізненням – і відразу без зайвих розмов включився в її роботу, однак, через п'ять днів (засідання було неперервним і тривало більше тижня) дізнався, що мене не записали в протоколі. На моє логічне здивування я почув не зовсім логічну, але цікаву відповідь голови: "Вас нє сущєствуєт!" Далі так і напрошується: "Зрозумій – ложки не існує... Все навколо – це матриця!" Коли я поцікавився "Чи маєте ви очі? (Адже я видимий! Матеріальний!), то почув "Нєт! Я іх дома забил!" Далі я просто не мав що сказати – хоча в голові літали думки: "Хто ж він насправді? Чи людина він взагалі? Чи може в нього "немає мобільного" (як у відомій телерекламі...) ".

Оскільки я в даній ситуації не міг відстоювати свої права в якості члена комісії (адже був "відсутній без поважної причини") – я написав скаргу на дії ТВК як громадянин України. Її зареєстрували і поклали у велику скриню з іншими скаргами, і не розглядали взагалі. Протокол про підсумки голосування мені не дали підписати! Хоч я і був присутній під час його підписання – однак навпроти мого прізвища стояв запис "відсутній без поважної причини"!?! Про свій протест я заявив всім присутнім спостерігачам, журналістам, представникам партій – та підіймати скандал їм було невигідно – хотілось швидше отримати депутатство – і ніхто на це уваги не звернув.

- які правові наслідки відсутності Вашого підпису на підсумкових документах про підсумки голосування?

Відсутність мого підпису, згідно закону, робить всю обласну раду нелегітимною, і, відповідно, може бути приводом для скасування всіх рішень, прийнятих нею під час її юридичної "відсутності" (також "Матриця"). Тобто, у вмілих руках, якщо це комусь буде вигідним, з цієї, на перший погляд, дурниці, можна зробити бомбу, яка наробить багато неприємностей для всієї області... Це не означає, що потрібно проводити перевибори, адже я не маю достатніх підстав визнати вибори недійсними (хоча мені відомо декілька "підозрілих фактів"), і коли (якщо?) справедливість буде відновлена, я зобовўязаний буду поставити свій підпис, однак вся попередня діяльність буде під питанням!

- Чому Ви подали позов "Про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної та матеріальної шкоди" на Юрія Денісова?

По-перше – він мене образив, принизив – спробував зробити враження, ніби я – порожнє місце, мене не існує. Це, само собою, зробило мені значну моральну шкоду. Далі, ніби на підтвердження своїх слів, він дав вказівку не розглядати моєї скарги. Він порушував закони і насолоджувався безкарністю. Я не міг допустити, щоб йому все зійшло з рук – дочекався, поки пройдуть строки розгляду скарги, і очолювана мною "Чиста Україна" оприлюднила прес-реліз "Матриця в обласній ТВК". Ми маємо боротись за правову державу і кожен з нас всіма доступними йому методами зобовўязаний робити свій вклад у боротьбу і реаґувати на будь-яку протиправну дію! Прес-реліз закінчувався обіцянкою зўясувати стосунки у суді. Отож, коли мені не видали добові за роботу в комісії – це стало останньою краплею – я подав позов на Дєнісова, а ГР "Чиста Україна" провела прес-конференцію під назвою "Вор должен сидеть в тюрьме. (Глеб Жеглов) " або "Матриця в ТВК. Частина 2". Судовий позов був достатньо обґрунтований, містив купу письмових доказів – протоколи, скаргу, довідки з медичних установ (зокрема, про погіршення самопочуття), достатньо великий перелік статей законів, які Дєнісов порушив, купу свідків. В ньому чітко доводились причинно-наслідкові звўязки між діями голови комісії та погіршенням мого самопочуття, проблемами в організації, а згодом – і моїм звільненням з роботи...

- Де Ви працювали?

Я працював редактором суспільно-політичних програм обласного телебачення. Але, після останнього скандалу в ТВК, я чомусь втратив будь-яке натхнення до роботи на телебаченні і до боротьби за свій проект "Дебат-клуб "Рух думок". Лікар порадив мені піти у відпустку і розвіятись – поподорожувати, відволіктись. А, оскільки з роботи мене не відпускали, я написав заяву про звільнення за власним бажанням (у мене тоді був дійсно депресивний стан!). Мене розрахували за один день!

- Чому ж Ви, програвши суд, не подали в апеляцію?

Розгляд справи, на мою думку, йшов не зовсім об'єктивно. Суддя відмовився вести запис судового засідання. Судом, не заслухавши жодного свідка, не взявши до уваги приписи обласної Прокуратури, якими визнавались порушення моїх прав, з купою інших процесуальних порушень, на основі протоколу ТВК (який я оскаржував!) було встановлено факт моєї відсутності на засіданні (Матриця форева!), а в задоволенні позову, відповідно, відмовлено. Що ж, рука руку миє... (Дєнісов – колишній суддя...).

На жаль, після оголошення вироку, я не встиг подати заяву в апеляцію (організація відрядила мене у відрядження), і рішення набуло законної сили. Всі мої подальші спроби добитись справедливості через прокуратуру та ЦВК завершились нічим. Мій представник у суді, якому "самий ґуманний суд в мірє" "змінив батька", назвавши його не Ігоровичем, а Олеговичем, також отримав моральну травму, і подав позов на суддю та секретаря (можливо, небувала в судовій практиці подія!) однак його позов дивним чином "загубився"...

- як Ю.Денісов обґрунтував свій судовий позов на Вас?

Майже через рік після виборів, в той момент, коли я отримав позов, в мене почали трястися руки, а прочитавши суму позову (50000грн.) – стало не по собі! Щоб трішки заспокоїтись, залпом випив пляшку пива... але допомогло не на довго... Мабуть, трішки подумавши, Ю.Дєнісову спало на думку, що саме через ту-у-у-у прес-конференцію Чистої України йому "не спиться" (чи просто бракує грошей до "скромної пенсії"?). Він стверджував, що я поширив про нього недостовірну інформацію, образив його та принизив його честь та гідність, змусив піти у відставку з посади голови комісії, завдав йому значної психологічної травми, що, "в рєзультатє цепной рєакціі псіхотравмірующєго воздєйствія" порушило його сон, знизило життєвий тонус, призвело до глибокої депресії, наслідки якої проявляються і сьогодні у вигляді безпричинного відчуття роздратованості і агресивності... Між іншим, позовна заява була складена в найкращих традиціях "проффесури" Партії регіонів – з купою граматичних помилок...

- Чому, на Вашу думку, Ленінський суд не задовольнив вимоги позивача – Денісова?

Ця справа доводить той факт, що наша судова система все ж має чесних і професійних суддів, які виносять справедливі рішення, зважаючи на факти, а не на якісь особисті симпатії чи "кругову поруку". А факти – такі:

Під час розгляду справи позивач так і не спромігся довести жодної обставини, викладеної у своїй заяві, натомість поводився зверхньо і не шкодував брутальних висловів на мою адресу та адресу організації ЧУ, накшталт "атвєтчік стал в позу", "ета, с пазвалєнія сказать, арґанізація", "Чістая-грязная Украіна"..., намагався ввести суд в оману, оперуючи недостовірною інформацією, буцім-то я одноосібно організував і провів прес-конференцію ЧУ, систематично не виконував покладені на мене обовўязки члена ТВК, що член ТВК не мав права писати скарги до цієї ж ТВК (хоча написана вона була Громадянином України – головним субўєктом виборчого процесу!), що Народний Рух України і Чиста Україна – одне й те саме тощо...

Позивач не зазначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, більше того, так і не надав жодної довідки з медичної установи, жодного висновку експерта, жодного свідка, що засвідчило б наявність депресивного стану і інших неприємностей в його житті та причинно-наслідкового звўязку з прес-конференцією ЧУ.

Свідки ж, що були викликані позивачем, чітко засвідчили, що прес-конференція була організована ЧУ, прес-релізи роздавали активісти ЧУ, а слова, сказані мною, можна класифікувати як сатиру та іронію, тобто художні засоби, які, згідно ст.47-1 ЗУ "Про інформацію", не можуть трактуватись як "недостовірна інформація".

Відеозапис прес-конференції, який Дєнісов завбачливо дістав у журналістів, лише підтвердив слова свідків про те, що на прес-конференції, організованій "ЧУ", я, від імені організації та за її дорученням, у своїй промові використовував художні засоби та оціночні судження, що ніяким чином не могло принижувати честь та гідність позивача.

Жодних інших суттєвих доказів, які б доводили вину Дмитра Сінченка, позивач не надав, отже, суддя може вважати позов необґрунтованим, недоведеним, надуманим і необўєктивним, і не визнавати його повністю.

Сьогодні я вже не проти "закопати тамагавки війни", і більше не судитись. У мене – Голови громадської організації – є значно важливіші справи, ніж судова тяганина, яка нікому користі не додасть. А Юрію Євгенійовичу, як літній людині, був би "міцніший сон", якби ми всі забули старі образи! Однак, на жаль, ця справа все ж не завершилась на рішенні районного суду (що ще робити вдома пенсіонеру, як не займатись улюбленим хоббі та доводити, що він чогось іще вартий?!), тому, після рішення апеляційного суду – я змушений подати касаційну скаргу – цілком обґрунтовану – і виграти її, адже мені в цьому допомагають найкращі адвокатські компанії м.Києва – "ҐРАВЕ" і "Москаленко і Партнери".

- Яким Ви бачите вихід з кризи в українському правосудді?

Проблема з судами в Україні носить масовий характер, і доки ми не наведемо лад у цій сфері, доти нам рано говорити про свободу слова, демократію, громадянське суспільство, правову державу та інші високі речі!

Судова реформа назріла, і вона нам конче необхідна. Необхідна всім: підприємцям, які потерпають від сваволі рейдерів, журналістам, які бояться висловити свою точку зору, щоб не образити "сильних світу цього", прокуратурі, яка втратила будь-який вплив на "касту недоторканних", всьому народу, який вже втомився від стану речей, коли судове рішення залежить не від статті закону, доказів та свідчень, а від суми "домовленості" з суддею. Суддів повинні обирати громадяни, які точно знають, який суддя "бере", а який приймає законні рішення, який дотримується процедур та законодавства під час розгляду справ, а який їх затягує і "губить". Суддя не повинен обиратись пожиттєво – це має бути конкретний термін, а його "недоторканність" має бути суттєво обмежена, адже вони такі ж громадяни, як і ми, і мають відповідати за свої дії на тих же підставах, що і ми. Вони мають служити своїм виборцям, а не застосовувати "кругову поруку"!!!

- Чи втілить, на Вашу думку, в життя судову реформу ВР 6-го скликання?

Це скликання має шанс лише змістити процес судової реформи з мертвого місця – закінчувати реформу доведеться вже нашому поколінню політиків – сучасній молоді!


© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua