Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

"Україна може врятувати світ від голоду". І це – не високі слова...

Віктор Вірний | 17.04.2008 16:15

9
Рейтинг
9


Голосів "за"
10

Голосів "проти"
1

В України є шанс, якого не буде найближчих 50, 100, 200, а може й більше років, а то й взагалі ніколи не станеться. Використати чи згаяти, занедбати – все в руках політичної еліти України.

"Україна може врятувати світ від голоду". І це – не високі слова...

"Точку неповернення" пройдено. Екологічна криза. Продовольчі бунти. Світ трясе від фінансової та економічної криз. Війна за енергетичні ресурси все відчутніше... Це не анонс фантастичного фільму. Нажаль, – наша дійсність.

Індустріалізм з його паровими трубами і поточними лініями, як бачимо, попри свою прогресивність, виявився тупиковим шляхом розвитку. Елвін Тоффлер визначив його як Другу Хвилю, що слідує за Першою – аграрним періодом. "Друга хвиля продовжує поширюватися. Багато країн щосили намагаються будувати сталеливарні й автомобільні заводи, текстильні підприємства й підприємства з переробки продуктів харчування, а також залізниці. Друга хвиля ще не втратила своєї чинності. Хоча цей процес ще триває, покладений початок іншому, ще більш важливому процесу. Після закінчення другої світової війни по землі почала рухатися мало ким зрозуміла Третя хвиля, – констатував футуролог. – Війни аграрного періоду велися за території, війни індустріального періоду – за засоби виробництва. Війни постіндустріального, інформаційного, суспільства будуть вестися в інформаційному просторі і за засоби обробки й породження інформації". Однак, дійсність виявляється іншою...

Початок березня, 2008 рік. Доповідь комісара ЄС з зовнішньої політики Хав'єра Солани і єврокомісара із зовнішніх зв'язків Беніти Ферреро-Вальднер. На думку експертів, у найближчі десятиріччя можливі серйозні конфлікти з приводу доступу до енергоносіїв і контролю над ними. У документі прогнозується, що у зв'язку з глобальним потеплінням для Європи загострюються питання безпеки – від "енергетичних війн", політичних суперечок з приводу міграції, нерозвинутих держав і політичного радикалізму.

Дещо пізніше. Світові ЗМІ констатують: "Світовий продовольчий ринок зазнаєає чергового потужного потрясіння. Вслід за пшеницею прискореними темпами почав дорожчати рис, який є основним продуктом харчування декількох мільярдів населення планети. Це стосується, перш за все, країн, що розвиваються. ООН попереджає, що бюджету Всесвітньої продовольчої програми на всіх нужденних недостатньо, і у 2008-у році голод загрожує населенню навіть тих країн, які з подібною напастю давно вже не стикалися".

Координатор ООН з програми надання екстренної допомоги Джон Холмс заявив, що зростаючі ціни на продукти харчування загрожують виникненню безпорядків у різноманітних куточках світу і загрожують стабільності багатьох країн. Він попередив, що світ стоїть на порозі поглиблення "продовольчої кризи", що підвищить загальну нестабільність.

Вже сьогодні на найвищому рівні так звані бідні країни активно висловлюють своє обурення тим, що Захід вирішує проблему енергоносіїв і глобального потепління шляхом субсидування і заохочення переробки кукурудзи, сахарної тростини й інших харчових продуктів в якості замінників нафти. Зосередженість Заходу на паливі на збиток продовольству вони називають не інакше, як "злочин проти людства".

У свою чергу, старший радник британського уряду професор Джон Беддінгтон висловив припущення, що "гострі проблеми" із забезпеченням населення Землі продуктами харчування збережуться, щонайменш, в найближчі 20 років.

Домінік Стросс-Кан, виконавчий директор Міжнародного валютного фонду, зробив заяву, що продовольча криза ставить під питання життєздатність демократій і політичних режимів. "Як нам відомо за досвідом минулого, інколи такі проблеми оберталися війною, – сказав він, – і тепер ми зобов'язані приділяти цим питанням 100 відсотків свого часу".

Спецдоповідач ООН Жан Зіглер заявив, що світ рухається до тривалого періоду конфліктів. Це пов'язано із збільшенням цін на продовольство і гострою нестачею продуктів харчування. В інтерв'ю французькій Liberation він назвав також причиною майбутніх війн – значне погіршення умов життя населення найменш благополучних країн. Тільки за два місяці, констатував міжнародний чиновник, світові ціни на рис підскочили на 52%, а зерно подорожчало за чотири місяці на 84%. Між тим, ще до злету цін в світі кожні п'ять секунд вмирала дитина у віці до 10 років, а всього від постійного недоїдання страждали 854 млн. людей по всьому світу.

На Заході сім'я витрачає на продовольство 10-20% свого бюджету, тоді як в найбільш бідних регіонах світу – 60-90%, звернув увагу спецдоповідач. У той же час, не дивлячись на списання частини боргів, сукупна заборгованість 122 країн склала у минулому році 2 100 млрд. доларів. Отже, нинішню ситуацію визначити не інакше, як "вибухозагрозливою", неможна. Тільки останні півроку вартість основних продуктів харчування – пшениці, кукурудзи, рису – сягнула рекордних позначок, збільшившись за на 50%.

За даними ООН, світові запаси знаходяться на самому низькому рівні за останні 30 років. Тим часом зростання цін на продовольство продовжуватиметься. Усі ознаки продовольчої кризи в країнах Азії, Африки, Латинської Америки. За даними ООН, упродовж року продукти подорожчали в середньому на 40%, окремі – в 1,5 – 2 рази.

В Єгипті протести змусили владу направити додаткові $850 млн. на закупку низькосортної пшениці для вироблення "соціального хліба". Довжелезні черги й тиснява попід лавками, де цей "хліб", завдяки дотаціям, продають за ціною у $0,01, принципово не вирішують питання.

На Філіппінах підприємствам фаст-фуд "рекомендовано" вдвічі скоротити об'єм порцій, які реалізуються, а сім'ям готувати стільки їжі, скільки вони можуть з'їсти й ні зернятком більше: запасів риса в країні катастрофічно не вистачає.

Індія, країна, що зазнає економічного буму, також потерпає від здорожчення цін на продовольство. За минулий рік тільки 10 тисяч фермерів розрахувались із життям через неспроможність нагодувати свої сім'ї.

У КНДР вже сьогодні недоїдає кожен 4-й, чи 6 млн. людей. У січні Президент Афганістану Хамід Карзай попросив допомоги у розмірі 77 мільйонів доларів США для забезпечення продовольством понад двох с половиною мільйонів людей, що неспроможні забезпечити себе харчами через збільшення цін на продовольство.

В катастрофічній ситуації знаходяться: Сомалі, Уганда, Ефіопія, Судан, Ємен, Ерітрея, Зімбабве, Того, Чад, Сенегал, Гаїті. З країн СНД до "кризового списку" потрапили Таджикистан і Узбекистан.

Голод загрожує навіть Китаю, вважає ряд аналітиків, адже Велика китайська стіна вже не відмежовує його від зовнішнього світу, коли ціни на рис із січня зросли на 54%.

Всесвітня продовольча програма (ВПП) планувала у 2008 році накормити 73 млн. голодних по всій земній кулі, зібравши на це $2,9 млрд. пожертвувань. Однак галопуючі ціни на пшеницю і рис поставили хрест на цих намірах.

Експерти пояснюють глобальне здорожчення харчів трьома факторами. По-перше, зростанням споживання і, відповідно, попиту на продовольство, а також зміною структури споживання серед частини населення Індії і Китаю. По-друге, збільшенням виробництва біопалива, тобто використання земель не під виробництво продовольства. І, по-третє, кліматичними змінами, викликаними ними неврожаїв, а також загальним скороченням долі посівних площ. Тільки за останні 20 років понад 50% земель рільництва перетворилися у сучасні урбанізації.

Мільярди людей стикнулися з постійним і нестримним зростанням цін на сільськогосподарчі продукти. Кожен день спалахують заколоти, з'являються повідомлення про репресії, звертає увагу прем'єр-міністр Італії Романо Проді на сторінках Le Republica. Він із різкою критикою нападає на виробників біопалива. Аби заповнити бак джипу етанолом, потрібно використати кукурудзи стільки, скільки достатньо для людини на рік. При цьому для виробництва біопалива використовується приблизно 20% всіх площ, відведених у США під посіви маїсу. Такі недалекоглядні дії деяких урядів ведуть до катастрофи, попереджає політик. Необхідно вживати термінових дій, адже неможливо допустити, щоб в Африці люди вмирали від голоду, тому що дехто у Сполучених Штатах вважає голоси аграріїв і землевласників більш важливими, ніж виживання мільйонів людей. Ліки виявилися більш шкідливі, ніж сама хвороба, і настав час відмовитися від них, підсумовує пан Проді.

Експерти попереджають, що якщо одним країнам, затягнувши потужніше паски, все ж удасться встояти і не допустити соціальної катастрофи (читай: конфлікту), то іншім (близько 78 країн), самостійно, – ні.

Нині ситуація у світі кардинально змінилась, зазначає керівник ВПП Жозетт Ширан. "У голоду-2008 – принципово інше обличчя: на полицях магазинів розмаїття продуктів, але багато людей не можуть дозволити собі їх купити, – констатує чиновник. – У групі ризику опинилося міське населення, чого раніше не було. Окрім того, голод дістався до тих країн, які вже давно не стикалися з такою проблемою".

Громадяни Великобританії викидають на смітник близько 20 млн. тон харчів щорічно, тобто 50% усього продовольства, що виробляється у країні. Близько 16 млн. тон продуктів харчування у Великобританії викидають на смітник домогосподарки, господарі готелів, магазинів, ресторанів і підприємств харчової промисловості. Ще 4 млн. тон харчів псуються ще до того, як потрапили з фермерських хазяйств до переробних підприємств та на полиці магазинів. Таким чином, щорічно національні втрати британців через розтринькування перевищує 40 млрд. доларів.

Згідно статистики, подібна марнотратність властив більшості розвинутих країн, зазначає РБК_Dayli. В якості найзлісніших розтринькувачів опинилися Японія і США. За різними оцінками, в Японії щорічно марнується від 30 до 40 відсотків продуктів, що виробляються вдома. За даними Оризонського держуніверситету (США), американці кожний рік викидають на смітник також близько половини всіє купленої їжі (біля 43 млрд. доларів у еквіваленті).

Експерти вважають, що раціональна політика у цій області здібна врятувати людство від голоду.

Європа, не дивлячись на нестачу пшениці, сьогодні залишається одним з найпотужніших експортерів цього продукту. Однак, з огляду на тенденції поширення світової продовольчої кризи, кліматичними змінами, намірами ЄС залучити не менш 20-30 млн. мігрантів з Азії і Африки, що потягне за собою збільшення споживання, можна зробити висновок про значне скорочення цього експорту в країнах Західної Європи.

Із загостренням ситуації на ринку продовольства вже сьогодні більшість провідних експортерів сільськогосподарської продукції заборонили експорт. Перевагу віддають двостороннім угодам і бартеру. Експерти в один голос твердять про зміну тенденцій на загальному ринку. "Деякі країни починають виявляти до подібних контрактів цікавість, оскільки у випадку введення нових обмежень, вони дозволять отримувати необхідні поставки", – пояснює експерт ООН з продовольства і сільського господарства Абдулреза Аббассіан.

Провідні експортери рису, пшениці і сої – такі як Аргентина, В'єтнам і Росія – обмежили поставки за кордон, що викликало серед країн-імпортерів занепокоєння стосовно продовольчої безпеки, повідомляє Financial Times.

Рясніють повідомлення про голодні бунти, які спалахнули на Гаїті, в Кот д'Івуарє, Камеруні, Мавританії, Мозамбіку, Сенегалі, Ємену, Бангладеш, Болівії, Індонезії, Афганістані, Узбекистані, і Єгипті. Голод не менш небезпечний, аніж тероризм, оскільки вкупі з бідністю він породжує загрозу світовій безпеці, констатують ЗМІ.

Мабуть на часі перегляд цінностей, адже голодному важко зрозуміти: чому один лазерний диск (шматок пластмаси плюс якась інтелектуальна власність) вартий сорока буханок хліба...

На часі переоцінка цінностей

В України є шанс, якого не буде найближчих 50, 100, 200, а може й більше років, а то й взагалі ніколи не станеться. Використати чи згаяти, занедбати – все в руках політичної еліти України.

Дефіцит і стрімке подорожчання продовольства більш загрозливі для економічної і політичної стабільності, ніж сум'яття на ринках капіталу. У середньостроковій перспективі, як вважають експерти, Земля спроможна подвоїти виробництво харчів, аби до 2050 року нагодувати 9 млрд. населення. Нині Україна отримала унікальний шанс – посісти достойне місце у світовій політиці, зробити потужний стрибок у бік найбільш впливових і розвинутих країн світу, сформулювати українську національну ідею – рятівника Світу, зробити українця заможним.

Проблема продовольчої безпеки Земної кулі сьогодні, в першу чергу, залежить від України. І це не дивно, адже на території України зосереджено 30% усіх чорноземів.

Свого часу Японія використала інтелектуальний потенціал, скуплений по усьому світовові, і після Другої світової війни зробила потужний стрибок у майбутнє, забезпечивши своїх громадян одним з найвищих рівнів споживання. Сполучені Штати Америки використовують війну як розвиток. Китай свою ставку зробив на західні технології і дешеву робочу силу. Росія "на всю котушку" використовує свій енергетичний потенціал. Україні, унікальне географічне розташування і протяжність, ці самі 30% світових запасів чорноземів, надають потужну конкурентну перевагу – реальну можливість монополізувати ринок зернових.

Задля досягнення мети необхідно чітко розставити пріоритети, створити цілісну державну програму, що змінить відношення до села. Сьогодні ж село вимирає. За свідченням фахівців, на мапі України присутні понад 300 вимерлих сіл. Молодь тікає з села. Селу вкрай необхідні реальні соціальні програми, в першу чергу, із забезпечення молодих спеціалістів. Треба вести мову про повернення статусу робітника на землі, про "село і молодь", про створення інфраструктури на селі, про фермера і колективні господарства, про створення принципово нової моделі взаємовідносин дрібного сільгоспвиробника і ринку.

Кожна країна створює свій, унікальний, спосіб господарювання. Він відбивається на глибинному, ментальному рівні. Хліборобська Україна з її працьовитим селом завжди була "житницею Європи". Сьогодні вона може і повинна стати "житницею Світу".

Необхідно створити Зернову біржу (щось на зразок Організації країн-експортерів нафти – OПEK (з англ. OPEK – Organization of Petroleum Exporting Countries), тільки зернову – Організацію країн-експортерів зерна (Organization of Cereals Exporting Countries)), залучивши до неї провідних виробників зерна.

Подібна аграрно-зернова політика – локомотив і для села, і для держави в цілому, відкриває перспективи для аграріїв, забезпечує конкурентоспроможність сільгоспвиробництва, стимулює підвищення якості відповідності продукції сільського господарства міжнародним екологічним стандартам.

Потрібно ставити питання про відповідну логістику, транспортну інфраструктуру, довести до розуму дороги, залізниці і порти.

За таких умов країна стає світовим гравцем, адже не має різниці, чи торгувати вуглеводнями, чи нанотехнологіями, за однією різницею – їсти хочеться завжди, а з порожнім шлунком – не до високих технологій.

Відмова від виробництва геномодифікованих продуктів, аби запропонувати природні екологічно чисті продукти, чи, в усякому разі, введення певних обмежень, надало б значних переваг українському сільському господарству. Високоефективне, прибуткове, екологічне сільське господарство – основа збагачення України та її кожного громадянина.

Окремим питанням залишається створення земельного кадастру. Необхідний також водний кадастр.

Загалом, такі національні природні багатства України як земля, вода, якщо і задіяні в економічному обігу, то лише частково і не мають адекватної оцінки. Найнагальнішою потребою сьогодення є створення ефективної національної програми з оцінки і управління вартістю національним багатством України. Потребує вдосконалення система стягування платні за користування і землею, і водою. Необхідно створити ефективну систему запобіганню хижацькій вирубці лісів і намиванню берегів у руслах річок. Поряд з кадастровою вартістю на землю – ввести належну ставку платні за деревину, диференційовано по регіонах, породах, віддаленості, товарності і т.п.

Ще одним стратегічним ресурсом стає питна вода. Відтак потрібний принципово інший підхід до оподаткування використання питної води в промислових і комерційних цілях. Зрозуміло, що потрібно ужорсточити санкції на забруднення води, грунту, повітря.

Земля, вода, повітря – вічні цінності. Першозавдання законодавчої і виконавчої влади створити такі умови, аби було вигідно витрачати гроші на воду і повітря, ґрунт, зокрема, сільськогосподарського призначення.

Сьогодення свідчить – неповага до землі, води, повітря загрожують краху цивілізації. На практиці, земля, вода, повітря, та й продовольство, які вони дають, недооцінені. Криза спричиняє зміну пріоритетів, які, в свою чергу, призводять до переоцінки цінностей. Нині людство поставлене перед фактом, а не вибором. Україна Богом наділена природною перевагою. Отже не скористатися цим – іти проти людства, України і Бога.

Віктор Вірний, політолог,

"Фундація Аналітичної Думки"


Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua