Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Верховна Рада України   депутати   зібрання   розбігання   коаліціада

Ну зібралась Верховна Рада, ну і що шо зібралась?

Гетьман | 25.11.2007 12:02

0
Рейтинг
0


Голосів "за"
8

Голосів "проти"
8

Марність розповідей про велике зацікавлення громадян України часом зібрання шостої Верховної Ради, ця подія і підтвердила. Неодноразові депутати і політикани ні трохи не відчували морального тиску обов'язку приступити до роботи, тому й вирішили ще покоаліціюватись. Знаходити ж виправдання для країни їм теж не вперше.

Верховна Рада України зараз знаходиться в пастці обставин, які склались внаслідок боротьби за владу 2004 року в ході Помаранчевої революції. Проросійські сили, щоб залишитись у владі, замовили і шантажем провели конституційну реформу. З президентської форми правління Україна перейшла до парламентсько-президентської. Як і було ними задумано, влада опинилась у Верховній Зраді. І все б нічого, коли б не Розпуск Верховної Зради Ющенком, який перелякався 300 голосів, та підтримки його рішення опозицією, по якій відверто їздили без усяких правил. Нормальність процесу зібрання ВР була перервана і замінена на ставання до роботи позачергової Верховної Ради України. Що є своєрідним здаванням "обраними" екзамену перед українським народом і громадянами з отриманням атестату для пред'явлення світовій спільноті.

Невідворотно потрохи відходять у небуття часи, коли безкорисність для Держави діяльності ВРУ сприймалась як привична негативна річ. Тепер же вдалий розгін дискредитованого Українського Парламенту автоматично ставить вимогу до наступної Верховної Ради бути іншою. Та міжусобним політиканам це не по-інтересам. То ж склалась ситуація, коли більша частина влади зосереджена в Верховній Раді і значна відповідальність лежить саме на депутатах з їх Урядом. А по своїм вкоріненим історією ВР властивостям, вони й далі хочуть тільки говорити про користь для людей їх праці і відповідальність ділити на всю країну. Наплювальне відношення навіть до виду початку роботи на благо країни у ВРУ, з проведенням при цьому відвертого виторговування до останнього собі вигод, свідчить що це не тільки наміри, а втілювана на практиці лінія поведінки.

Коаліціююься всі, хто туди йшов чітко не визначивши за чим, і відчув момент, коли можна щось собі урвати, або вже заздалегідь просто обирався для "своєї політики", а не обіцяної. Тому, в надії дорватись до корита в найзручнішому місці, затягування початку роботи Верховної Ради є нормальним і прийнятним для таких бажаючих. Бо дає час реалізувати кожному з них свої інтрижні плани.

Не реалізація таких інтрижок чи проходження їх зі скрипом, внаслідок зіткнення з іншими голодними до вигод влади і з спротивом невдоволення визначившихся, цікавою різноманітністю компенсує в деякій мірі даремну трату часу слідкувавших за "підготовкою" початку роботи ВРУ. Самі ж учасники і ініціатори післявиборчих перегонів під назвою "кому більше достанеться, той і більше на це заслужив", вижимають максимум з відведеного часу. А узаконивши свою недоторканість в належний термін, можна й терміни відведені Законом на інше прогнути для потреби... Адже це тільки їх кастова справа собі і дивлячись на себе правила встановлювати...

Чому бажання покоаліціюватись перемагає над бажанням закоаліціюватись у Верховну Раду України?

Чи не найбільшим заспокоювачем для Верховної Ради, при очевидній неповазі до громадян України, демонстрованої ігрищами навколо добування там панівного становища, є не випадання з міжусобної політики з вини цього процесу. Переконаність в своїй незамінності, підкріпленій виборчими бар'єрами, дозволяє "совісті" поборотись за особистий інтерес до останнього. Додати до цього депутатські думки типу: "більше на це заслужив, а він тільки за обставинами це отримає, то можна ці обставини підправити, щоб "справедливість" відновити", і от внутрішні причини довгометання невизначеності ВРУ в більшості пояснені. Але не тільки безсовісність депутатів, яким начхати на країну, як і на свої обіцянки та обов'язки щось змінити на краще в Україні, а в реальності не нашкодити, заважає ВРУ показати працездатність. Є ще й інтерес Президента Ющенка, якому щоб остаточно не злетіти з політичної арени, треба домовитись з передвиборчими опонентами про співпрацю так, щоб союзники не образились і про Імпічмент з першими не домовились. А підтримки народної у нього вже нема, внаслідок серії зрад названих меморандумами, універсалами і закінчуючи грамотами Кідаловим. Тут не поможе й словесна боротьба при можливості робити за важливі в плані національного відродження і розвитку речі.

Та все ж Верховна Рада це збір різних угрупувань з різними інтересами, і Ющенко по відношенню до них не Кучма. Тому й не може однозначно протягнути свій інтерес ще й закулісного типу, а тільки робиться заручником шантажу розкриття, при таких спробах. Отже його вина при інтригах у ВР всього лиш додаткова до основної депутатської безвідповідальності. Проте, з іншого боку, непрацююча навіть за видом ВРУ, Президент, виправдовуючий нічогонеробство відсутністю повноважень, напівлегітимний Уряд, що бардак і злодійство розводив й за своєї легітимності, всі разом за такої ситуації різко скинуть країну в ще більш анархічний стан ніж є сьогодні.

Нормалізована організація праці Парламенту могла б трохи припинити цей хаос і подати приклад в країні існування хоть якогось порядку. Але зі своїм то збіганням, то розбіганням надії на це мало. А Ющенко нажаль не зміг бути тим національним лідером і Президентом, який хотів і зміг би навести порядок в Україні.

Ніяким виправданням для депутатів, які мутять воду, даючи надію то передвиборчим опонентам, то співблочникам і співпартійцям, не є інша позиція. Ніби правильно виглядає право депутата мати свою позицію і не бути кнопкодавом для босів політичних структур, до яких він входить. Без сумніву, воно так. Але демократія-це влада більшості, а не правлення інтересів усіх зараз і одномоментно. Така система дозволяє не враховувати шкідливі для загалу інтереси окремих осіб. Тому навряд чи до незгідних з загальним оголошеним курсом партії можна ставитись з розуміння. Якщо ж є кардинальне не сприйняття позиції більшості, то вихід є покинути партію і все. Але в українському варіанті, коли депутат прорвався і отримав місце у Верховній Раді України покинути її, не отримавши якоїсь компенсації, практично неможливо. Логічний крок, позбавлення членства в партії і відповідно складання повноважень депутата ВРУ, в разі його незгоди з курсом партії, українськими політиканами залишено на добру волю "невдоволеного", що не є правильним при пропорційній системі. Коли обираються партії з оголошеними ними курсами, а не окремі представники. Для ініціації втілення на практиці свого курсу в Парламенті, партія делегує певних депутатів, що окреслюються так званою прохідною частиною списку на виборах до ВР. Отже виборці, не маючи можливості впливати на цей список, можуть лиш сподіватись на збереження того курсу за який вони проголосували внутрішньопартійними інструментами впливу на "незгідних" партійців. Тому всі розповіді про мужність позиції "незгідних" членів з диктатом партії, але водночас користування іменем і виграшем партії на виборах, є спробою викликати співчуття до зради.

Які партії-такі й партійці?

Видно по них, що в більшості це так. Бо відступництво від передвиборчих обіцянок в більшості пов'язано з замало отримав при "втіленні" їх в життя, тобто посаду "не ту" запропонували. Коли ж до Верховної Ради людей проводять та беруть розкручених, і на перший план висувають людей по артистичніше, а не по дієвіше. То з часом, артистизм і відірваність від реально існуючих проблем, разом з нав'язливими спробами найти в усьому іміджеву користь для своєї політичної сили, не допомагають заховати навіть професійні політтехнологи. Наслідки при цьому прогнозовані, люди починають потроху бачити політиканів такими, як вони є насправді, а не "намальовані" їх образи. В значній мірі цьому процесу сприяє вже не засліплення марними сподіванням на щось, що обіцяли політикани. Емоційний туман, який давав людям віру в таку сяку честь в міжусобних політиканів, розвіюється і на його зміну приходить чергою за роздратуванням спокій усвідомлення хто є хто і що по чому.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua