Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
демократія   тоталітаризм   схід та захід

Демократія по-українськи

Олександр Ч | 20.11.2007 22:18

13
Рейтинг
13


Голосів "за"
15

Голосів "проти"
2

Або суспільні ідеали проти суспільних реалій

Демократія по-українськи
Про найпоширеніші, серед звірського Володаря (тобто Володаря звірів, земель та морів, і прочіх благ) системи державного управління, написано безліч наукових та філософських творів.

Чи то нажаль, чи то у відповідності з природою речей, всі їх висновки, про що б вони не вєщали ерудованим поціновувачам гіпертрофованих у просторі та часі, сентенцій, зводяться нанівець таким явищем, як "властивості домінування в конкуруючому середовищі життєдіяльності вищих приматів".

В свою чергу, про ВДВКСЖВП, теж написано немало корисного. Але, насамперед, затятими людиноненависниками, що заради науки не побоялися зануритися з головою в сутність людських взаємовідношень.

Звичайно, нікому не подобається, коли хтось суне свого носа в потаємне, і саме тому, вищезгадані любителі логічного аналізу, на своїй шкурі відчули емпіричне обґрунтування власних підозр.

В результаті, під кінець історичного забігу, людина приробила до себе ззаду крильця і, з комфортом розсівшись на дбайливо відвойованому предками майні, стала повчати своїх, трохи відставших у розвитку сусідів, цінності побудови істинно демократичного суспільства, попутно роздаючи тумаків невихованим бякам, типу Саддама Хусейна або Слободана Мілошевіча, своїми демократично-мілітаристичними кулаками.

Нажаль, у нас не було видатних предків завойовників, які б відібрали щось своїм недолугим онукам на життя, тож, повністю осягнувши всю неймовірну цінність ситої західної демократії, ми розпочали її будівництво з нуля.

Ну, щоправда, не зовсім з нуля. Якийсь нудний голосок всередині, підказує мені, що всього 16 років тому, Україна мала найперспективнішу в Європі економіку, з третьою у світі науково-технічною галуззю, котра, як відомо сьогодні, грає мало не визначну роль в конкуренції.

Також, ми мали достатню, для внутрішнього ринку, кількість енергетичних ресурсів, цілий букет ресурсів для вторинного і первинного виробництва. Ну і, звичайно – неабияке сільське господарство.

Зараз, ми маємо багато мільярдерів. Звичайно, не найбільше серед європейських країн, але під землею ще залишилось трохи копалин, а над – трохи тих, хто ці копалини може добувати. Дешево і не сердито.

Того гляди, і ще через 16 років, позбавимося цього прикрого непорозуміння. Ну, у всякому разі, за співвідношенням мільярдерів на душу населення, ми точно будемо на першому місці.

Отже – демократія і капіталізм, таки непогана штука! Можуть сказати підстаркуваті члєни КПСС. А їхні молоді послідовники, взагалі в захваті – це практично те саме, що грабувати людей на вулиці, але набагато приємніше і безпечніше для здоров'я.

Але існує одне АЛЕ. Як і підозрювали, основуючись на спогадах з курсу політекономії, старі перевіренні коммі, така демократія може сподобатися не всім.

На безхмарному обрії 1500%х чистих доходів, з'явилися чорні смуги класової невдоволеності.

Давай їм, бачте, закони для розвитку середнього класу, його субсидування, високі соціяльні стандарти і т.п.

Як же ми вам, свиням неотесаним соціальні стандарти підвищимо, якщо середній клас податки не платить???

А бюджет, він же не гумовий! Треба ж держзакупівлі робити у кума Васі! Підприємству кума Вови, треба грант. Фірма кума Гриші виконує суспільне замовлення.

Але, суспільство, чомусь, не прислухалося до такого простого пояснення, і все чогось вимагало та вимагало.

Мало того, воно тепер ще й захотіло перейти з мешканцеподібного агрегатного стану, до якоїсь там нації.

Що на це скажуть наші бізнес партнери з Газпрому?

Коротше кажучи – дружно станєм дєті в ряд, і захистимо свої економічні інтереси.

Як відомо, захистити свої інтереси, того разу, вдалося не всім, і до влади, нарешті, прийшли справжні, такі довгоочікувані, демократи.

Демократія має двох ворогів – механічного і внутрішнього.

За механічного ворога можна вважати старий монополістично-тоталітарний режим, який чинить опір зростаючим опозиційним настроям в суспільстві. Його методами боротьби з демократією є досить грубе затикання рота всім інакомислячим, аж до фізичного знищення.

Якщо бажання населення змінити систему переважає здатність режиму її захищати, можливо виникнення первинної демократії.

Фінальна версія демократії, як процес, абсолютно ні в якому разі не є благотворною. Вона служить для задоволення інтересів арифметичної більшості.

Без сумніву, в розвинених країнах, демократія не враховує думку хоч і незначного, проте існуючого відсотка сатанистів, котрі, будь вони в більшості, неодмінно легалізували б обряд святого Секарія, думку тих самих наркоманів, або думку мафії, що також має свої економічні інтереси.

Також, скажімо в Чехії, або Франції, ніхто не стане враховувати думки громадян, що пропонують, в знак історично спільного минулого, віддати Германії яку-небудь область, або півострів.

Чому? Напевно тому, що в цих країнах існують обмежуючі рамки дієвості демократії – шаблон допустимих коливань у течії її розвитку.

Але про які глобальні шаблони може йти мова у нас, коли навіть елементарні моральні принципи не є обов'язковими до виконання?

До чого може призвести демократія в країні, де значна частина населення, вважає цілком нормальними, дії радянського режиму, який, заради майбутнього "щастя" пролетаріїв, цілком міг собі дозволити усувати нєугодниє елємєнти?

Це просто жахливо – усвідомлювати, що в Україні існує до сорока відсотків таких громадян.

Вони вважають за норму, коли встановлюється пам'ятник людині, що наплювавши на домовленість, повністю знищила українську автономію, зробила українців рабами, а тих хто опирався – до смерті закривала в казематах.

Одночасно з тим, ці люди протестують проти знесення пам'ятників того, хто утопив в крові, любиму ними імперію, коли в тій тільки почали з'являтися слабкі паростки свободи.

Парадокс.

Але який виск ці люди піднімають, коли їх примушують раз на рік заповнити папірець українською мовою, або коли їх же намагаються захисти від "донецької влади", що перетворила колись заможних шахтарів, на забитих безсловесних підневільних істот.

А якою буде їхня реакція, якщо до влади прийде справжній націоналіст який, заради величі яких-небудь там трипільців, одного ранку приведе до кожного будинку у східній Україні по загону карателів, що виведуть всю родину на вулицю в одних нічних сорочках, а потім, на очах дітей розстріляють всіх, кому за двадцять?

Опір чи аплодисменти?

Саме такі люди, на превеликий жаль, і є внутрішніми ворогами демократії.

Надання їм виборчого права, яким вони користаються лише для того, щоб привести до влади власних гнобителів – смертельна для будь-якої демократії.

Протиріччя між сходом та заходом настільки великі, що можуть викликати лише хаос. Це очевидно.

Історія знає безліч прикладів, коли з хаосу з'являвся тоталітарний режим.

Патріоти мають зрозуміти, що не може бути дві України, з діаметрально протилежними поглядами на шлях державного розвитку, не може бути демократії, без бачення тієї мети, яку ця демократія переслідує.

Висновок один: має бути сформоване бачення України, якою ми її будуємо.

Ми маємо знати, опираючись на які ІДЕЇ, ця держава існуватиме. Все що відбуватиметься в їх межах – демократичний процес.

Все, що за межами – неправомірно.

Час обирати – безкінечне топтання на місці, яке нічим хорошим не закінчиться, або захист України і української демократії.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua