Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

"Помаранчева крига" – Частина 4 "Сходи"


0
Рейтинг
0


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
4

Кипить душа, та слів не позичаю!
Вам куліша, хоч із сокир, зварю.
По гарнім вчинку – гарно й зустрічаю.
Як ніж в печінку – то ножем й порю.


''Помаранчева крига'' – Частина 4 ''Сходи''
Етап – 4 "СХОДИ"

26.03.1006 року

(- Історія вчить людей, якщо вони частіше звертаються до здорового глузду.)

СХОДИ

Ми кричимо -

ти нас не чуєш,

Не бачиш ти

народних сліз...

Щоночі уві снах

ночуєш Шоденно молимо,

щоб зліз.

Спустись, хоча би

на Говерлу,

Покинь на мить

небесну вись,

На Україну,

ще не вмерлу,

Та майже мертву

подивись.

А ти, помазанику

божий,

Природня похибка

творця,

В промовах – на людину

схожий,

Та в справах схожий

на мерця.

Прокляття матимеш

за зраду!

Не бачили?

Дивіться всі -

Менглі-Гірей постав

із аду,

Згасити сонце

на Русі.

Не буде правдоньки

у світі,

Ні в помаранчевих

ідей,

Ні в Біблії,

ні в Заповіті,

Якщо немає

у людей.

------------------------------------

КИПИТЬ ДУША

Кипить душа, та слів не позичаю!

Вам куліша, хоч із сокир, зварю.

По гарнім вчинку – гарно й зустрічаю.

Як ніж в печінку – то ножем й порю.

-------

Що варять круто – ніжним не буває.

Слова – кристали! – І до бабки не ходи...

Сіль – не отрута, що людей вбиває,

Це мінерали чистої води.

-------

Дух чистоти кричить у цім озерці.

Жити, по справжньому, так хочеться й мені.

Гадаю – вистачить в душі моїй та серці,

Напитись спраглому, та вмитися свині.

----------------------------------

25.05.1006 року.

- Євген Кушнарьов, виступаючи на збіговиську "федерастів", назвав помаранчевий рух та його прихильників "крысами" і т.п.

Згодом мені стали зрозумілі його слова, про що я сказав

ПАЦЮКИ

Із ним у бій й у розвідку піду,

Та на одному виступі зависну,

Якщо біда – то разом з ним впаду,

Не писне він і я також не писну.

Всі решта – пацюки, здійняли писк,

Мутанти в помаранчі й біло-сині,

Коли зростає політичний тиск

- Вони волають голосніш, чім свині.

Я переконаний, як зрештою й вони,

Геть переконані, як президент, бо мусять!

Коли скидатимуть із шкірою штани

- Свої хвости самі собі відкусять.

Зупинимо нашестя пацюків!

Згадаймо жах від лап Менглі-Гірея!

Бо знов в ярмо, й на тисячу років,

Під владу росіянина й єврея.

Ми не козли, не байструки німі,

Перевертні нехай себе лінчують,

Воздасться й Кравчукові і Кучмі,

Й сліпі побачать та глухі почують.

-----------------------------------

31.07.1006року

Дихлофос

Важко жити селянину

Ще з "есересеру",

Та у кожну скрутну днину

Вклонятися серу.

Та Одарка не бідує,

Веде господарство,

Як прийдеться – нагодує

Ще й сусіднє царство.

Та й земелька за турботу

Вдячна господині,

Родить все, що йде до роту,

Кавуни, ще й дині.

З шкідниками в молодиці

Розмова коротка,

Або сапка йде по спині,

Або ж сковородка.

Та з'явились паразити

Новоукраїнські,

Та й гайда город косити,

Як кнурі, по-свинські.

Що ж господарці робити?

Як переконати?

Їх, чи сапкою забити,

Чи перекопати?

Кажуть – "Нашоукраїнці"

Швидкі на ідеї,

Буде бюлетень у скриньці

- Зарадять і в неї.

- Дайте ваші дихлофоси,

Любі депутати,

Мухи, комари та оси

Витравити з хати.

Й на городі дошкуляють,

Шкодять під рукою,

Дошкіряють й дошкіляють,

Не дають спокою.

Бачила їх коло Ради,

В смужечках на спині,

Наче зеки з Колоради,

Тільки біло-сині.

З ними разом у загоні

Білі та рожеві,

Помаранчеві й червоні,

Шкодять врожаєві.

І ведуть над нами дослід,

З щирістю Плутарха,

Всі новини, як той послід,

З шлунку олігарха.

- Дівко! Йди по дихлофоса

Де живуть татарини.

Кожен з нас придбав Фороса,

Й видихся до спарини.

- Вкотре нас життя повчаєш

Доля – не суперниця!

Що у скриньку ту вкидаєш

- Те тобі і вернеться.

--------------------------

15.08.1006 року

- Шануй Вітчизно вірних соколів!

- Інакше ставлення в нас до скоробагатька...

Не має мова тих "шановних слів",

До тих синів, що не шанують Батька.

"Акро-диба"

Через дорогу, до узбіччя,

Обернутий уламок скелі,

Розхристаний лежить в пустелі,

Непотріб – сорому обличчя.

О, скільки треба людських душ,

Відкинути тягар з дороги!

І дошкуляє й бруднить ноги,

Лежить, смердить – і не поруш...

Тікай від срібників Іуди,

Амністій не чекай, козак,

Роби по честі скрізь, усюди,

Але, щоб вибачили люди,

Стань! Доведи, що не кізяк.

------------------------------

Не сотвори

Був завжди Мир, а Риму не було,

Наш край – Рай Миру, ми в раю вмираємо!

Добро кумир нам видає за зло

- І ми цьому кумиру потураємо...

-------

Сліпець! Спитай сліпого кобзаря,

Що користі з козла? – Смердюча шкіра!

Як в голові ні Бога, ні царя

- Не сотвори зі зла собі кумира!

-------

Бентежать Байки Бютаїзму,

Лик Лицемірного Лакейства,

Етап Епохи Егоїзму,

Фатальна Форма Фарисейства.

-------------------------------------------------------

25.08.1006 року

Про головне

Гримнув час одержимості,

Гострий пік епотажності,

Епідемія лживості,

Пандемія продажності.

Бо совка пролетарського

Кожен з нас ототожнює,

Не Христа, а хреста свого,

Золотого обожнює.

До нестями, до колики,

Вже наїлись толоками...

Чи забули соколики,

Що вже були холопами.

Не на люди з принадою

Простирадло вивішують,

На Майдані з громадою

Справу честі вирішують.

В цей період стагнації,

Ти з цим злом поріши,

Україна без нації -

Що кістяк без душі.

----------------------

30.08.1006 року

"Любим друзям"

Мій меч на тих хапуг,

Та зрадницьку макітру,

Хто вкрав, а не здобув,

Свій зайвий крап на карті...

Бо галсом йде мій струг,

Обличчям проти вітру.

Кого не вартий був -

То, ті мене не варті.

----

Бо є одна мета,

Та шлях у нас єдиний,

Дми в голову свою,

На брак переконань...

За істину Христа,

За волю Батьківщини,

Борись, та вчись в бою,

Коли бракує знань.

----------------------

10.09.1006 року

Думки незалежні

Все більше бентежать думки застережні,

Від кого й від чого ми всі незалежні?!...

Ми всі незалежні, та марні слова,

Коли незалежить від рук голова.

---------

Перевертні в кріслах монарших посіли,

Зжирають та нищять всі наші посіви.

Зухвалі, бридкі, обіцянки порожні,

На зраду швидкі, та до справ неспроможні.

---------

Думки депутатів від дій протилежні,

Звитяга та честь від мандатів залежні.

Залежні від золота, дач, ресторанів,

Залежні від грошей імперських тиранів.

----------

Поводяться дивно, як мавпи манежні,

У зради закони свої, незалежні.

Підкова залежить від рук коваля,

А їхнє буття від Кремля та рубля.

----------

Одні, як "совки", брехуни балакучі,

Є вогнетривкі та надмірно горючи,

Страшні та вродливі, пухнасті й колючі,

Дурні та кмітливі, чистюлі й смердючі...

----------

Єднає усіх не парламенська рада,

А зрада країні, народові зрада.

Попродали все, до батьківської хати,

Ще є черепки з президентом продати.

----------

Як ті резиденти, сприяють напрузі,

Бо всі – президенти, бо всі – любі друзі.

Бо в них апетити бандицькі, безмежні...

Нам прикро просити, бо ми ж незалежні!!!...

--------------------------------------

16.09.1006 року

Помаранчева крига

(До другої річниці помаранчевої революції)

Сталий морок в очах,

У душі холоднеча,

Як згадаю скрутну

Листопадівську ніч,

Коли люд при свічах,

І дорослі й малеча,

На Майдан, на війну,

Разом йшли пліч-о-пліч.

-----

Жалив голчатий сніг,

Та крижинки по тілі,

Не відчули ми змов,

Бо з душі відлягло...

Для трудящих усіх

Ми свободи хотіли,

Та потрапили знов

Із ярма у тягло.

-----

Не розтане твій гнів,

Не розтопиться крига,

Не почнуть щебетати

В душі солов'ї,

Недоспіваний спів,

Недописана книга...

- Чи це мають читати

Нащадки твої?!...

-------------------------------

17.09.1006 року

Промови про умови

Не можна грати з долею – це факт!

Здоров'я головне – немає й мови!

Бо може статися й з собакою інфаркт,

Якщо створити ій людські умови.

----------

Не слід гнівити Бога – він все бачить!

Є вчинки, де нам прощення нема.

Собаку не життя її собачить,

А ставлення до неї зокрема.

----------

Коли в роботі стимулу "фігня",

Не скочить задарма й чиряк на сраці.

Якщо порівнювати із слоном коня,

То й годувати маємо по-праці.

----------

У економіці чи спад, чи СНІД, чи як?!

Чи прірва із вселенською дірою?...

Як затуляти тим, де вже чиряк,

То матимеш для "щястя" геморою.

----------

Бо риба завжди гниє з голови.

Хто коня запрягає – той і править...

Якщо народ із владою "на Ви",

То влада той народ ні в "пень" не ставить.

------------------------------------

04.10.1006 року

- Борімось за волю, за щастя та долю, Не слід покладатись на чийсь постулат,

Бо в нас є країна, кохана, єдина,

В коханні вагатись не в праві солдат.

Я не вбивав,

але мені болить!


Життя бринить на волосинці,

А обрусілі українці,

Як бджоли у вулику гудуть,

Та все ж, на панщину ідуть.

На боротьбу з самим собою,

Бо переможець той, хто встояв,

Собі в обличчя плюючи,

Аби раділи паничі...

Бо вони є міліонери,

А спадок Стуса та Бандери

У злиднях має гарувати?

Щоб вижити не мають й спати?!

Бо вже і свині полягали,

По темряві, як нелегали,

Не за понюшку тютюну,

На працю йдуть, як на війну.

Панів війна – то веселуха,

Локшину вішати на вуха,

Та руйнувати почуття

Дорогоцінного життя.

Я не вбивав, як був солдатом,

Напалмом пік у роті ТРОТ,

Та присягав і бути катом

Велить присяга та народ.

Брудні слова казати мушу,

Бо на війні – як на війні,

Але не дам плювати в душу

Ні Україні ні мені.

Вогонь в душі полум'яніє,

Вік для солдата – не стіна,

Та серце від образи ниє,

Бо не закінчилась війна.

На плечі вкину одностроя,

Та на коліна не сповзу,

Кого не спалить моя зброя,

Того зубами загризу.

Не розчавлю – живцем зарию,

Щоб не лишилося й взірця,

За чисте поле від пирію,

За чисті душі та серця.

Голодні на землі – ліниві,

Сліпці, байдужі й до війни...

Ти не приймак на рідній ниві

- Шануй її та борони.

Від крадія, нероби злого,

Від супостата панича...

Не маєш зброї – бери слово,

Воно гостріше від меча.

Як ти за волю України,

Якщо біль душу попелить

- Не зволікай в житті ні днини,

Та захищай, якщо болить.

Ставай у стрій, служи Вітчизні,

Як рідній матері, сповна!

Національності в нас різні,

Та Україна в нас одна!

----------------------------

10.10.1006 року

Не понаслышке

Я с украинским языком Знаком не понаслышке.

И все, что происходит здесь,

Не трудно мне понять

- Тем, кто с моралью не знаком,

Пора засесть за книжки,

Умерить собственную спесь,

Чтоб после не пенять.

Столкнулись русская волна

Та українська хвиля,

Мгновенно вспенилась вода

И закипело море...

Намокнем все, хлебнем сполна,

Солененькой до шпиля!

Бывалым горе – не беда,

Да вот народу – горе!

Крепи швартовы на узлы!

Не время верить в сказки,

Тех, кто от дурости поднял

Исскуственно цунами.

Они в политике – козлы,

Как погремушки в связке,

Кто честь на деньги поменял

- Штрейкбрехер между нами.

Лихие времена грядут,

Как в шторм на кранцах танцы,

Уже промокли докости

Народы в половодье...

На Украине не пройдут Имперские засланцы.

Нам мир спасти, а не пасти

Козлиное отродье.

-------------------------

12.10.1006 року

Зомбі

Відбудуй, віднови

Наш загублений рай.

Мрієш манни з небес

- Дочекаєш біди...

Якщо хочеш – живи.

Як не здатен – вмирай,

Та не скигли, як пес,

Та, як мрець не ходи.

-----

Ти на власній землі

Маєш власні дилеми

- Чи безпечно сидіти

На ядерній бомбі?!

В нас ще діти малі,

Та великі проблеми...

- Не пробачать це діти

Байдужому зомбі.

------

Безліч хмар грозових

Над суспільством витали.

Ти не сіяв добро,

Скільки б грім той не гримав.

З зомбі справи живих

Іще гіршими стали,

Ти собі це тавро

За життя вже отримав

-------------------------

18.10.1006 року

Середньовіччя

Що то з нашим головою?!

Як могло те статися?!

З Клейнодами й Булавою,

Хіба ж можна гратися!

-----

Знов прийшла гетьманщина,

Відновилось панство,

Для народу – панщина,

Для панів – гетьманство.

-----

Крадькома повідкривали

Офшори та трасти,

Щоб ті руки, що не крали,

Могли вільно красти.

-----

Спричинили штучну кризу

У барі "П'ять копійок",

Мліють з власного стрептизу

Біля владних стійок.

-----

Конституція несхвальна,

Однобічні КЗОТи.

Проституція ж загальна,

Хто не йме роботи.

-----

Держбюджет зполосували,

Як нудисти нудять...

Ми ж за них голосували

- Хіба ж їх осудять!

-----

На валах побудували

З мармуру фортеці.

Вочевидь засумували

По дубу й смереці.

-------

Янучари міць гартують,

Глумляться хАзари,

Ще й на півдні бешкетують,

Мов голі, татари.

-----

Повбирались пани знову

В благородні хутра,

Затьмарила й рідну мову

Владна Камасутра.

-----

Їхнє завтра – то учора,

Збодуна обличчя.

Промайнув Содом й Гоморра,

Йде середньовіччя.

-----

Попогрались ми без тями,

Треба й міру знати

- Любих друзів з москалями

Узашийок гнати.

-----

Від своїх панів та мерів

Регіт, аж до неба.

Нам заїзжих гастролерів

І даром не треба.

-----

Забирайся лже-месія

На власні терена.

Україна – не Росія,

Циркова арена.

-----

Розсуди нас, Боже правий!

- На все твоя воля.

Чи на те в нас є Держава,

Чи така нам доля

-----------------------

Подивіться на дату написання, та пригадайте, коли вперше почули таке порівняння від 5-каналу!!! – Та й інші мої роздуми були нахабно плагійовані

недомерами та недосерами через рік-півтора з часу оприлюднення на Майдані. Чому не раніше? Чому невчасно? Чи я був проти!

-----------------------------------------------------

20.10.1006 року

Безпутникам

Гроші не пахнуть,

Зрада не нудить,

Вчинки негідні

На хрест не женуть.

Їх, якщо трахнуть

- Ніхто не осудить.

Так вони бідні

На світі й живуть.

-------

Вчаться граматки

Незграбні сирітки,

В них до пуття там

І справи не йдуть.

Бідної матки

Обгажені дітки

- Їх депутатами

Нині зовуть.

-------------------

04.11.1006 року.

КаЧаН та Терка

Канал чесних новин в народі

Кмітливо прозвано – "КаЧаН",

Який потерти, при нагоді,

Є "ТеРКа" – правда донеччан.

-------

Шкода, коли в брудних руках,

Нам правду ріжуть, як Прокрусти,

Брехливі терки у дірках,

З неменьш брехливої капусти.

-------

Як Савік Шустер би зумів,

Обох їх вивести на люди

- Чи терці вистачить зубів?

Чи стане качану валюти?

-------

Бо терка скрізь тере й мете,

Зубами в золотій оправі...

- Качан бо, мовить тільки те,

Що авансовано, та в праві.

-------

Що правда! – Навіть і життя

Без грошей! – Хто ж до цього звикне!...

І не народиться дитя,

Та вимре люд й країна зникне.

---------------------------------

11.11.1006 року

- "Не такий мороз був,

та у хаті срали"

(народний вислів до безсоромників)

"ВідМорозкам"

- У недолугих скрізь біда,

Та завжди є якась болячка.

Невроз, склероз, стійкий хитроз

- Цим прикривалися, та крали.

До вітру вижене нужда

- В усьому буде винна срачка,

Бо, навіть у слабкий мороз,

Вони й раніше в хаті срали.

-------

Стид відморозків не навчить.

Штрикне! – Та й то, гіпотетично.

Що їм Європа, світ, Баррозу!

- Хоча би стримували позив!

В них замість совісті стирчить,

Те, що вказати неетично...

- Їм остаточно свій Мороз.О,

Шляхетність й гідність відморозив.

------------------------------

20.11.1006 року

Сповідь старого козака

- Слава Ісу, що завжди серед нас,

Та з нами грішними пройшов наскрізь віки!

Мої слова, як сповідь та наказ,

До вас сини, брати, чоловіки.

-----

Століттями ми гноблені, знедолені,

Та статком чоловічого чола,

Жінки та діти були задоволені,

Вітчизна-мати сильною була.

-----

Ми били ворога без страху, дозагину,

Зруйноване відновлювали знов,

Та день і ніч не розгинали спину

За рідну землю, за свою любов.

-----

Мій вік пройшов, та час у дзвони бити!

Є козаки – я у полі не один...

Як можна Україну не любити,

Якщо ти навідь нелюд, сучий син!

-----

Я нагадаю, маю нагадати,

У козака присяга є навік:

- Не зрадити, та скривдити не дати,

Якщо не баба ти, а чоловік!

-----

Наш устрій вічний, давній, самобутній, Уполі – з плугом, у бою – з мечем,

Щоб у державі славній та могутній,

Не залишалось зрадників й нікчем.

-----

Жінок любити, берегти добробут,

У вірі праведній хрестити немовлят,

Та традиційно доручати побут

Жінкам, для виховання соколят.

------

До часу, коли піку та шаблюку,

Щоб воювати будь-яку напасть,

Із гордістю у молодецьку руку,

Від діда батько сину передасть.

-----

Від сотворіння світу й до сих пір,

Серед жінок до влади є охочі.

В жорсткому світі – чоловічий спір!

До чого ж тут ті коси й карі очі!

-----

Чи довгокосі не беруть хабар?

Хай дивляться баби на мене скоса

- Як доручити курці наш амбар

- Не збережеш ні жита, ані проса.

-----

Даруйте! – Не Господь я й не пророк,

Не самодур старий, й не "відМорозок",

Але останній, вирішальний крок,

Зробити мусить чоловічий мозок.

-----

У світі скрізь відома байка ця,

Та ти мені старому повір хлопче

- Яке курчатко вийде із яйця,

Якщо цю курку непутящий топче?!

------------------------------










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua