Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Помаранчева крига   початок революції   загальний настрій   перемога   підозри

Помаранчева крига" – Частина 1 "Помаранчі"


-2
Рейтинг
-2


Голосів "за"
2

Голосів "проти"
4

Бажаю владі не забути
- Час вшанування не мине...
Гучніше крикнеш – далі чути!
Гучніше плюнеш – довше тхне!
(бо це стосується й мене)


Помаранчева крига'' – Частина 1 ''Помаранчі''
Звернення

- Дорогі співвітчизники! Я, Володимир Оболонець, не можу, не хочу, та не маю права стояти осторонь подій, які розгорнулись на нашій рідній, багатостраждальній землі. Україна – наша Батьківщина. Україна – колиска європейської цивілізації. Україна – Свята Держава, яка не вмре, бо не має вмерти та наш святий обов'язок підтвердити це, здолавши ворогів її, як серед нас, так і на світі цьому. Так велить істина та Бог наш Ісус, сущий та безсмертний, визнаний та вкрадений у народу свого.

Століттями пригноблені, знедолені, ми маємо можливість навіки знищити стереотип меншовартості, зрадницьки припасований нам імперською Росією у змові з європейським масонством. Ними зроблено усе, щоб ми, народ український, нащадки славного роду аріїв, навіки забули, та ніколи не дізналися правди-істини.

Час змін настав омріяний, оплаканий, вистражданий та неминучий. Тривожні дзвони знову розірвали зрадницьку тишу на Україні. – Земля терпіти не може. Відстояти – гідна справа.

Хто б'ється – той переможе! Хто вірить – того і слава!

Із цими думками я розпочав боротьбу у доступній мені формі сатиричного, а згодом "чорнослівного" віршування, розкриваючи сутність перевертнів та їх вчинків у керівництві країною, та народом довірливим українським. Важко, дуже важко викрити негідника, не використовуючи важких слів, та як це мені вдалося – судити вам. Шануючи Україну та народ її, я, росіянин за народжен ням, вивчив та полюбив українську співучу мову вже у перші роки навчання у сільській школі, де викладачами були справжні українці. Етнологічну різницю я відчув у дорослому житті. Прикро, але саме столичний "бомонд", вразив мене відсутністю культури, совковістю, зневагою до традицій, мови, взаємоповаги, навіть честі.

Я зрозумів, що це наслідки насильницького обрусіння, що з цим можна та треба боротися на Україні і не колись, а терміново. Навики у боротьбі з псевдокомуністами у мене були ще з комсомольського періоду мого життя, де я, Володимир Ілліч, ламав комунякам навіть думку про те, що вони є боги, за що був у безстроковій опалі, та й зараз маю від цього клопіт.

- То ж до справи. З нами Правда. З нами Бог. – Слава Україні!

--------------------------------

"Наша Україна – Наша революція" – Саме з такою назвою я розпочав знімати власний хронікальний фільм перебігу нашої помаранчевої революції. З такою ж назвою, у вільну хвилину, писав свої вірші на підтримку великої ідеї, остаточного визволення України з імперіалістич-

ного рабства. Та не сталось, як хотілось! Тож змінилась і назва.

"Помаранчева крига"

Частина – 1 "Помаранчі"

Читачеві

Як маєте вже віллу, ранчо,

Награбували – що робить?

- Революційні "Помаранчі"

Вам нагадають, де свербить.

Якщо у Вас "пушок" на рильці,

Послухайте мої слова

- Приймайте пане, "Чорнобривці"

Щоб не боліла голова.

Пігулки з ягід "Чорносливу"

Полегшать ваше почуття

- На бруд я викликаю зливу,

Задля очищення життя.

Як тільки виникне потреба

- Знімають болі в одну мить!

Кладіть до голови, де треба,

Або туди, де більш болить.

Якщо уперше це почули,

Й не знаєте, що відбулось

- Читайте, уявіть минуле

- Так сьогодення почалось...

--------------

Д и л е м а

У мене виникла дилема,

Бо шкода дуже рідних слів

Вкладати у бруднючи теми,

Та згодом класти їх на спів.

Як розмовляти потім буду?

Так шкода рими на "скотів".

На них багацько вельми бруду

- Я слів бруднити б не хотів.

Образяться слова та люди,

В душі вирує боротьба

- Як слово "мила" в римі буде

Із словом "вбила" – це ж ганьба!

Доволі жити у тривозі!

Доволі буде і катам,

Як прокурор у вільній прозі

Бандитам вирок зачита.

------------- Чи потрібен тут коментар, якщо це зрозуміли й дети! 27.11.1004 року

Дитина зрозуміла

Запитала дочка – " Що таке Конституція?

Чи у тім винна я, що кіт склянку розбив?!"

Я казав – То Закон, а для суддів – інструкція,

Щоб стояв у кутку, той, хто шкоду зробив.

Донька смикає знов -"Що таке революція?"

Це, кажу, ситуація доню така,

Коли діти народу плюють в Конституцію -

Тоді батько бере шкіряного паска!

Плине час, вчаться діти – науки багато,

Та реалії часу вони пізнають.

У стрічках помаранчевих вгледівши тата,

Ще складніші питання вони задають.

Моя жінка на кухні веде консервацію,

З банок пара клубами, в них очі горять...

Вони в захваті стежать за дивною працею -

"Стерилізація?!Тато – А з чим це їдять"?

- Це, коли ми беремо Конституцію,

Скривджену, зраджену, з вирваним серцем,

Разом з людьми додамо революцію,

Здобримо сіллю та молотим перцем,

Швидко доводимо все до кипіння,

Паримо стільки, щоб стало терпіння,

- Матимемо і дорослі й малі

Щастя та спокій і хліб на столі!

Та не усім слід вчинити "пропарочку",

Як то Земля спромоглась породить

Кучму й Януковича – "солодку парочку"

Чим більше грієш – тим більше смердить!

Зрештою я, тим, хто надто зіпсований,

Раджу сидіти, не лізти із хати.

Цей помаранч – саме їм адресований,

Вирок наш ТАК – застерилізувати!

-------------

Юридично чистий, правий,

Щастя й спокій – над усе.

Економіку та право

На долонях нам несе.

Коли стався прецедент -

Ось наш справжній президент!

----------------

Янукович

Навек

Упакует

Каждого

Осмелившегося

Величаться

Именем

-----------------

01.12.1004 року

ЙДУТЬ ОБОЛОНЦІ

ГЕЙ, ПІДНІМАЙСЯ СТАРИЙ ТА МЛАДИЙ,

КОЖЕН, ЖАДАЮЧИЙ МИРУ,

СУПРОТИ ТИСКУ СИНЬОЇ ВЛАДИ,

ЩО ВЖЕ НЕ МАЄ ДОВІРИ.

НИНІ ЄДИНА УСЯ БАТЬКІВЩИНА,

СТАЛА НА ЗАХИСТ СВОБОДИ,

ЩОБ ЖИЛИ ДОБРЕ НА УКРАЇНІ

У ДРУЖБІ СЛОВ'ЯНСЬКІ НАРОДИ.

РАЗОМ СТАВАЙТЕ СЕСТРИ ТА БРАТИ,

ДОСИТЬ ЗНЕВАГУ ТЕРПІТИ.

НАС ВЖЕ БАГАТО, НАС НЕ ЗДОЛАТИ,

ЦИМ КУЧМАРЯМ НЕДОБИТИМ!

ВИЩЕ ЗДІЙМАЙТЕ ПРАПОР ДО СОНЦЯ,

ДО ПЕРЕМОГИ НАД КАТОМ.

ЗА ЧЕСТЬ ТА ГІДНІСТЬ ЙДУТЬ оБОЛОНЦі,

ЩОБ ЛЮДОЖЕРІВ ЗДОЛАТИ.

ГЕЙ, НАЛИВАЙТЕ – СПРАГА ТРИВАЄ,

УСІМ ОБОЛОНСЬКОГО ПИВА,

БО НАШЕ ПИВО СМАК ДОБРИЙ МАЄ

Й СИЛУ КОЗАЦЬКОГО ГНІВУ.

ГЕЙ, НАЛИВАЙТЕ, ЩОБ НЕ ЗОСТАЛОСЬ,

ЩОБ ЧЕРЕЗ ВІНЦЯ ЛИЛОСЯ,

ЩОБ НАША ДОЛЯ НАС НЕ ЦУРАЛАСЬ,

ЩОБ КРАЩЕ У СВІТІ ЖИЛОСЯ!

--------------------

07.12.1004 року

СОН

Буйні пристрасті тривають у Верховній Раді,

Постанови, що приймають, не до смаку владі.

Усі рішення не мають сили документа,

Доки вони не отримають підпис Президента.

Ну а він у Конче Заспі вирив собі грота,

Та поставив конче заступ під свої ворота.

Верещить, мов немовля те! Треба ж щось робити!

Або якось умовляти, або пику бити!

У безвиході країна, як у тім цейтноті!

Коли доля наша гине – Кучмі по роботі...

Сплю.

Вояки скрізь, погони, поле в конюшині,

Проминаю полігони на своїй машині.

Зупиняють вартові – "Дядьку! Їдьте кругом.

Перемогу наш Кузьмук салютує з другом.

Щоб помилку у війсках виправить фатальну,

Знов ракету запуска – міжконтинентальну.

Їдьте дядьку від гори через Кончу Заспу,

Бо вона, як в Бровари, може в вас попасти".

Що ж робити – повернув. Заспу проїжджаю,

Та картину-дивину перед очі маю!...

Стовп здійнявся вогняний з гуркотом та воєм,

Замазурило мені всю машину гноєм.

Видно – грізний автомат власний розсуд має,

Та на різний компромат ворога шукає.

Смерч піднявся навкруги, як ота проказа,

Розкидало на луги кучмовскі укази.

Вітрюган збиває з ніг, падають колони,

Вкрили землю, наче сніг, відкріпні талони.

Гроші, візи, паспорти та квитки у Штати,

Рознесло під три чорти – нічого й шукати.

Все, на що надію мав, на що сподівався,

У правиці що тримав – на те і нарвався.

Чи здалося те мені, чи то є примара -

Пролетіли в вишині роги й руда хмара...

Як у казці про козла неслуха забито,

Залишилися від зла роги та копита.

Користь є і з дивака – як направиш зброю...

Генерала Кузьмука славлять як героя.

Маю думку отаку – За Кучми мовчання,

Треба радить Кузьмуку провести навчання.

Як не меле, не кує, як Гарант не діє -

Видно вихід таки є – Хай в багнюці гниє!

-----------------------

08.12.1004 року

У К Р А Ї Н І

Слухайте мене люди, слухайте, Вас благаю!

Я Вам брехать не буду – бо на те сором маю.

Є серед нас іуди – це вже не таємниці,

Йдуть керувати людом злодії із в'язниці.

Ті, що батьків вбивали, голодом люд морили,

Скільки закатували! Скільки живцем зарили!

Ті, що трясли по світі лозунги комуністів,

Крали, а вашім дітям нічого було їсти...

Хто українську мову за непорядну має,

Хто українським словом своє дитя лякає.

Ті, хто іще учора, власний народ ошукали -

Клон Сатани і чорта, помісь козла й шакала!

Кожен пнеться до влади, маючи хист лиш ката,

Щоб мати царські оклади і як царі керувати.

З ким, мій народе, будеш? Боже спаси й помилуй -

Гавриш, Шуфрич, Лукаш і Янукович з Людмилой...

Боже, я тебе прошу, відсторони від Блуду

Там, де є купа грошей – враз Янукович з Людой.

Жінка – то є богиня, храм доброти й любові,

Вічності берегиня, ласка у кожнім слові

Як знахабніти треба? Чому дитя навчиться?

Пику, задравши в небо, бреше, як та вовчиця.

Бреше, ногами топа, вторить вустами Вія

Славного Конотопа, зрадниця і повія.

Хто обіцяв і радив, клявся на Книзі Божій?

Хто запевняв і зрадив – той на Іуду схожий.

Хто на тюремних нарах в "проффесорах", в "доцентах" -

Йтиме на Божу кару, а не у Президенти...

Слухайте донецчани, в Харкові і в Луганську!

Досить уже мовчати, прихіть терпіти панську!

З нами ставайте разом, ми не козли, не бидло, -

Жить під чужим указом – соромно і огидно.

В злиднях жили віками, разом долали скруту,

Західні з східняками, з Бугу, Донця і Пруту.

Ми не співали "Мурку", йшли ми єдиним шляхом,

Нас не здолали турки, не підкорили ляхи.

Хочуть нас розділити, в рабство Москві віддати,

Знов нашу кров попити, знов за холопів мати.

Ми "не ділили півня", завжди жили в любові,

Мужні сармати півдня і козаки зі Львова.

Слухаючий – почує, кожен, хто має розум...

Нас від біди рятує Ющенко із Морозом.

Слухайте, люди мої, – ми вибираєм волю

Для шахтаря в забої і трударя у полі.

Кожен, хто щиро любить, дочку свою чи сина -

Той не дозволить згубить матінку Україну.

Вибір у нас єдиний, не помилися, друже, -

Рідную Україну Ющенко любить дуже.

Буде країна цвісти цвітом земного раю,

Буде і пити й їсти в землях із краю до краю.

Плакати й нудьгувати більше ніколи не будем,

Будуть завжди слугувати наші курорти людям.

Наша країна багата, наша країна мила,

Нас вже багато, нас не здолати – Ющенко – наша сила!

Стукайте, хлопці, стукайте, щоб барабани гули!

Слухайте, люди, слухайте і не кажіть, що не чули!

-------------------------------

СТО РЯДКІВ У ТОРБУ ПРО КРУТУ ХУДОБУ

15.12.1004р. / Билина нашої революції /

У країні Кобзаря, у квітучім краї,

Помаранчева зоря ранок зустрічає.

І живе у ній корчмар, ситий та багатий,

Є у нього " Божий дар" – бідних оббирати.

Оббирав і обдирав, доки він корчмарив,

На гітарці награвав і про владу марив.

Працював комірником в корчмі на Южмаші,

Згодом став керівником всій країні нашій.

Хто його там обирав? – Чобіт у калоші!

Справжнім ґаздою він став за народні гроші.

За дружину взяв собі "чарівницю" Люду,

Як заслін у боротьбі й оберіг від блуду.

Здатен хапати у жменю, та пить добрі вина,

Дбати тільки про кишеню – не про селянина.

А якщо хтось і захоче, щось узять задарма -

Він зубами аж скрегоче й виклика жандарма.

Як на дворі непогода, злива чи засуха -

То для нього насолода, кирпатого вуха.

Із сурками дружбу водить, та із ведмедями,

Як хто йому не догодить – доведе до ями...

У подвір'ї, біля хати, скотинки багато...

Як усім їм ради дати? Як прогодувати?

Приїздять до нього в хату круті та пихаті -

Тільки слуги його надто пришелепкуваті.

Свинопас у нього є – підручний кидало,

Усім трішки видає – кабану чимало.

Але якось він зробив кабанові зраду -

Він корито перебив, з переду до заду.

Враз обурився кабан – Як я буду жерти?

Як позаду мій казан – можу і померти!

Я кидалова скупого вже не поважаю,

Й повертатися до нього навіть не бажаю.

Радить льоха кабану – В тебе стійло тісне!

Не ламай деревину, бо сідниця трісне!

Чула я, неділь за п'ять тебе різать треба,

Бо не можеш вже піднять п'ятака до неба.

В корчмаря гуляє гість, поляна накрита -

Всі збираймося, хто їсть в кабана з корита!

Поки гості в "гусарика" будуть пулю грати -

Ми нового кучмарика будем обирати.

- Хто із нашого двора більш усіх воняє?

Той і замість корчмаря керувати має.

Бо правління цього пана нам не до вподоби.

Ми терпіти це не станем – Ми Крута худоба!

Зберемося за сараєм, у нейтральній зоні,

Кабан знає як карають – сам сидів в загоні...

Ще вола покликать мусим, що п'є біля річки.

Бач! У нього дірка в усі й синьо-біла стрічка.

В нього роги є й копита. Бач, як ремигає!

А де збіжжя все зарито – він однак не знає!

В нас конячка захворала, насилу "тигипка",

Потягає віл орало – буде "перша скрипка".

Рівно оре кінь й зрізає різні негаразди,

Але хай притул шукає у іншого газди.

Віл, хоч чорний, а хоч рижий – хай тягає буду.

На наступний рік заріжем – свіже м'ясо буде...

Тут обурення пішло по усій скотині,

Кожен верне те дишло, як в своїй хатині.

Кінь – в конюшні, віл – в гумні, а індик – у дворі,

Всяка шушара – в гімні, ще й коти в коморі.

Писк піднявся від мишей, в клуні й на горищі,

Назбігалось гнид та вошей, тарганів в вусищах.

Ще й собака корчмаря ніяк не змовкає...

В голові нема царя – от вона і лає.

Видно – вітер в голові тій, чи в хвості будявка є...

Як нема чого ловити, то хоча б погавкає.

Розділяють, мов базар, лізуть до корита,

Із подвір'я "ПіСУАР" хочуть утворити.

Розійшовся ще й індик, дибиться, гелгоче,

Теж до царювання звик, теж маєток хоче.

З червоною головою, з синьо-білим пір'ям -

Не забув, як був главою усього подвір'я.

Під цей гомін упиря " шуршунчик" рогатий,

Витягає корчмаря на подвір'я з хати.

Кабан каже – Ти, старий! Лізь на піч до Люди,

А я в кріслі, до пори керувати буду.

Ти догрався, голод нині, що будемо їсти?

Пропонуєш всій скотині на дієту сісти?

От коли я паном стану й буду керувати -

Буде масло та сметана, овочі й салати...

Якщо будеш, як повія – то підеш за грати!

В тебе півень животіє – дай його зіжрати!

Ні полину, ні плюща, їсти ми не хочем.

Від засухи натощак повилазять очі.

- Може й справді дати півня? Газда чуха лоба...

Вони ж вдавляться за гривню, бісова худоба.

Вже на дворі холодіє й близько до Мороза...

Словом півень володіє – то страшна загроза!!!

Кінь говорить – Поміж вами лусну від натуги...

Вас відшморгати віжками? Чи забули пуги?

Півень ранок зустрічає, на схід сонця трубить,

Глузд здоровий й розум має, народ його любить.

Кабан каже – Ваше право! На цю пропозицію,

Якщо мої кепські справи – піду в опозицію.

Буду більше я смердіти, гадити скрізь, ритися,

Згадаєте, Бога діти, як з чортом сваритися!

Є мораль та вихід є – всяк про себе знає.

Хто себе не впізнає – сорому не має!

Щоб не вийшло у калошу корчмареву сісти -

Не дамо – Вас дуже прошу, цього півня з'їсти!

У країні Кобзаря, у квітучім краї,

Помаранчева пора новий день вінчає.

-----------------------

24.12.1004 року

П О Б Е Д И Т Е Л Ю

Вам объяснит любой водитель,

- Законы нравственности злы!

За руль садиться победитель.

Козлов сажают – на козлы!

/ український варіант /

По вулиці слона водили,

Козла ж, возили – бо прем'єр.

Чом на капот не посадили?

- Так! Щоб не гадив інтер'єр...

- Це вірш коментар до сюжету мого фільму, де

на задньому бампері джипа, увесь період революції

возили "Великого Козла" в окулярах, з табличкою

на грудях – "ТОМУ, ЩО ПРОФФЕСОР".

------------------------- 08.04.1005 року

НОВИЙ КВІТЕНЬ

Гидко чути, важко бачить нині,

Демократія – святенька простота!

Новий квітень квітне в Україні,

Та бур'ян з квітками пророста...

Піднялись миттєво, як проказа,

Понад злаком люпином смердить...

А чи треба нам того Указу,

Щоб під корінь всіх поскородить?

Павуки, вампіри, вурдалаки,

Закордонна різна саранча...

Чи у нашому гаю гілляки

Тим панам на зріст не вистача?

Відрубати пазури шакалам,

Щоб достаток мати восени,

Бо вони весь рід наш ошукали,

Бісового племені сини.

За терпіння наше – хай подякують,

Бить брехнею, то не боротьба!

Демократія! – Вони патякають...

Сором чути! Брехунам ганьба!

Крити скрізь не соромно корові...

Геть бісівське плем'я від стола!

Не проллється ні краплини крові,

Бо в чортячих жилах – то смола.

Дайте людям спокій, літнім – шану,

Та дитинство дітям золоте.

Геть "омелу" з нашого каштану!

Квітка – символ міста хай цвіте!

Досить з паничами загравати.

Ми ж Закон держави прийняли.

Всім бандитам – металеві грати!

Брехунам – гарячої смоли!

----------------

ПАМ'ЯТКА

Бажаю владі не забути

- Час вшанування не мине...

Гучніше крикнеш – далі чути!

Гучніше плюнеш – довше тхне!

(бо це стосується й мене)

-------------------

П О Р А Д А

РАДЖУ ЛЮДЯМ В НАМЕТАХ

НЕ НА ТЕ НАРІКАТИ,

ЩО, ЗА ВАШЕ ЖЕ ЖИТО,

ВАС МИТАРЯТЬ ТА Б' ЮТЬ,

А НА ТЕ, ЩО АХМЕТИ,

КОЛИ БУДУТЬ ТІКАТИ -

ВСЕ, ЩО ЛЮДСТВОМ НАЖИТО,

ЗА КОРДОНОМ ПРОП' ЮТЬ.

-------------------------------

Так закінчився 1- етап. Перемога, радість, очікування змін, та перші підозри пацюка у коморі. То ще були квіточки...

"Чорнобривці" – читай далі...

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua