Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Україна   Росія   газовий шантаж   імперські амбіції   Незалежність   економічний тиск   гарантії США   інтереси Євросоюзу   проросійські сили   опір   несприйняття   що робити   пропозиції

Російська імперіалістика знову виливається в газ

Гетьман | 5.10.2007 12:34

11
Рейтинг
11


Голосів "за"
15

Голосів "проти"
4

Чергова зміна влади в Україні з підросійської на проєвропейську знову хвилює Європу, яка в черговий раз спостерігає за газовими баталіями на Східноєвропейському просторі. Українцям ж не вперше мати справу з агресією Росії до нашої Держави. З часів розвалу СССР російський газовий шантаж став переважним інструментом впливу на українську політику.

Російська імперіалістика знову виливається в газ
Часте повторення спроб подавити на Україну з боку Російської Федерації несе загрози не тільки вільного вибору зовнішньополітичного курсу, а й створює проблеми всередині в країні. Адже газовий шантаж, кожного разу, широко оголошується по всьому інформаційному просторі. Звідси, очевидно, що давлять не тільки на владні кола в Україні, а й певним чином впливають на громадську думку. Останнє завдання, що ставиться РФ голосно викрикуючи про недоплати і привселюдно погрожуючи закрутити газового краника, має на меті узалежнити публічних політиків від дружнього ставлення Росії.

Не дарма ж, проросійські сили на Україні використовують саме це звинувачення в адрес опонентів, і все одно, що вони самі нічого не добиваються, зате показують себе друзями Росії на майбутнє. Так виникають політичні центри, що сприяють узалежненю України від Російської Федерації, які опираються на "заляканий" електорат. Причому до таких центрів поширення ідеї "дружби" належать всі антиукраїнські організації орієнтовані на Росію. Посилюючи таким чином ілюзію можливого вирішення проблем економічного зростання підросійським статусом.

Така вседозволеність Російської Федерації з явним бажанням впливати на Україну, за допомогою влаштування зручної для РФ політичної ситуації в нашій Державі, має ще один негативний момент. Сита Європа, що вся разом значно залежить від російських енергоносії (хоч і хвалячись, що кожна з країн не є критично залежною), зацікавлена в стабільності цих поставок. І Україна, що сильно опирається давці Росії, в їх очах є таким же порушником цієї стабільності як і РФ. В додаток, з точки зору інтересів Євросоюзу набагато зручніше і менш затратніше "заспокоїти" Україну, ніж гратись в якусь справедливість і виступати проти сильної Росії. Прогнозуючи саме таку поведінку Євросоюзу, російські структури і налягають на пропаганду в частині звинувачення України у несанкціонованих відборах газу, нафти. Створюючи таким чином з України образ поганого транзитера, щоб європейцям легше було знайти пояснення прийняття сторони росіян, а не українців.

Але не зважаючи на всі ці обставини, українська політика стає все більш незалежною, внаслідок зростаючих вимог людей до політиків. Європа, хоч і маючи свій інтерес, але все ж агітуючи за демократію і права людини, як шляху до заможного рівня життя європейців, сприяє цьому процесу. Звісно, ні прав, ні демократії не тільки до заробітчан, а й до офіційних контактерів з Європою до їх більшого числа самою офіційною Європою не застосовується. Зате, як легенда про світлий шлях до світлого майбутнього, яка використовується всередині нашої країни українськими політиками, виконує вагому роль протиставлення підросійському статусу. Так, навіть певна частина проросійських політиків, проголошуючи двовекторність, насправді задкує, періодично відкланюючись Кремлю, в бік Євросоюзу.

Загравання з "російською дружбою" не минуло просто так цього разу і для явних поборників підросійського статусу України. По суті РФ підставила їх, звинувативши в несплаті боргу, коли вже рік проросійський уряд хвалиться здобутою нормалізацією стосунків з Росією і відповідно "газовою стабільністю". Повезло чи навмисно такі звинувачення не прозвучали до моменту голосування, але проросійські сили впали в очах людей ще нижче, ніж їх результат на виборах, а опоненти не змогли цим скористатись до виборів. Але, по правді кажучи, росіяни залишили і "лазейку" для виправдання проросійщикам-це натяк на те, що це, через політику їх опонентів, які викликають неспокій в РФ в зв'язку з можливим майбутнім їх приходом до влади в Україні. Така постановка питання гарно клеїться тільки в одному разі, якщо визнавати право Росії вмішуватись у внутрішньоукраїнську політику, в тому числі використовуючи прямий економічний тиск. Прогнозовано для частини прихильників проросійських сил в українській політиці це прийнятно, особливо для "заляканого не дружбою з РФ" електорату. Тому навряд чи спостерігатиметься дуже сильне падіння іміджу проросійських сил в зв'язку з цим газовим шантажем з боку РФ. Нікуди не дінуться і власники великих металургійних підприємств, які прибуткові тільки в разі дешевого газу через застарілість технологій, тому їх вони по життю змушені підтримувати Росію. Отже сподіватись на якісь серйозні зміни в таборі проросійських сил не варто, курс відносно розташування у них пріоритетів буде той що був.

Варто розуміти, що газовий шантаж, є тільки частиною з цілого ряду претензій, які з різними періодами і з різною силою, але неодмінно лунають в адрес України. Що показово їх об'єднує очевидна наслідковість з отриманою Незалежністю України. Всі гучні і значні закиди, одобрені з Кремля, до України є своєрідний спосіб висловлення жалю з приводу розвалу СССР, з жорстким показом, що без Росії буде дуже погано, а під зверхністю Росією усіх цих проблем не буде. Падуть найслабші, що не наміренні чинити опору, а хочуть лиш добре жити, і оскільки вибратись з тих обставин, в які потрапили не представляється можливим чи прогнозується значна втрата добробуту при цьому, то й приймається вибір на користь підкоритись.

Також характерною ознакою при атаках Росії на Україну є непримиренність в цих питаннях, що вказує на їх цілеспрямованість і не існування, крім переважаючого спротиву, умов компромісу, завдяки яким проблемні моменти могли б бути вирішенні без глобального поширення на інші інститути у країнах, які прямо не причетні до конфліктуючих сторін. Крім того, в самій Росії нагнітається вороже ставлення до України через нестихаюче незадоволення та критикою всього, що відбувається самостійно і без згоди Москви в Україні. Відбувається нав'язування таким чином своєрідної "гри сильніший-слабший", щоб при будь-яких конфліктах, всі знали кому яку роль належить грати, і відповідно результат був визначений наперед.

І правила цієї "гри", встановлює її ініціатор, найбільша держава Європейсько-Азіатського простору Росія. Найгірше те, що "грають" то на "нашому полі", і тільки реальним спротивом можна переламати такий хід речей. А "матч-відповідь" провести вже на "їх полі" зі своїми правилами, і тільки так можна призупинити постійні нападки. Давши таким чином зрозуміти, що подібне матиме наслідки, перш за все, а переможні бали добуті в атаках на Україну-це тільки початок серйозного конфлікту, при українській відповіді на який, втрачатиме і Росія.

Зваживши на те, що Російська Федерація є монополістом з постачання природних енергоресурсів газу і нафти, здається важко щось її протиставляти і виходом виглядає лавірування та уникання проблемних моментів, що можуть привести до залучення газової чи іншої відчутної давки. Україна в даних умовах, крім як транзитом не може впливати на Росію. Але використання транзитного впливу вимагатиме певного позиціонування до країн Європи, тобто бути готовим до конфлікту з ними. Зате тоді, Україна вже могла б не хвилюватись з приводу монополістичних положень Росії по газу та нафті. Оскільки від зриву транзиту страждала б перш за все російська сторона, будучи нездатною доставити у великих розмірах газ і перероблену на українських заводах нафту до Європи.

Імперські амбіції Росії, які підживлюються усвідомлення наявної потужності розташованої на великих просторах її території, треба зупиняти зараз, і надіючись тільки на себе. Бо Україна тут сам на сам з проявами всіх цих імперських зазіхань. Останні не тільки дестабілізують ситуацію в Україні, а й ослаблюють нашу Державу проштовхуючи до влади сили, які руйнують всі добрі начинання і діють всупереч інтересам України. Євросоюз нам не союзник у цьому, бо має іншу мету-це доступ до природних ресурсів, що розкидані по просторах Росії. Для цього вони всяко спонукають до приватизації тих структур, що мають до цього відношення, називаючи це шляхом демократизації російського суспільства. Ми не можемо ж надіятись на цей процес, бо навіть в разі якщо він і матиме завершення, то з користю тільки для Європи. І тоді перепоною буде тільки транзитер Україна...

Шантаж держави є не прийнятним.

Орієнтиром в такій ситуації має бути переконання, що "Шантаж Держави Україна є неприйнятним за будь-яких умов і з якої б сторони він не слідував з боку ворожих чи союзних сил". І що навіть при тимчасовій поразці, докладатимуться зусилля, щоб не тільки усунути наслідки шантажу, а дати відповідь таку, що максимально-ефективно б запобігала повторенню подібного, базуючись на реально існуючих можливостях нашої країни. Крім того, спроби давити на Україну видають наміри Росії вдержати нашу Державу під контролем. Що є приводом задуматись над можливими масштабами застосування засобів для утримання цього контролю. Недавні тенденції та обсяги фінансування воєнної сфери Російської Федерації плюс настрої певних російських військових з переконанням, що немає бути ніякої Самостійної України, помножене на бачення вирішення російських проблем в утриманні контролю над Україною може цілком зробити реальною спробу військової агресії проти нашої Держави.

Але попри це, дії по тиску на українську політику, певним чином і викривають також проросійських політиків. Тобто, стає очевидним, що їх політика це не проукраїнська політика з баченням добра для України в визнанні зверхності Росії в певних положеннях, а всього лиш відстоювання інтересів Кремля і отримання за це підтримку з російського боку.

В загальному ж, зрозуміло, що жити, дві сусідні держави, в таких умовах нескінченно не можуть. І або Росія передавить і покорить Україну, або Україна вчинить так, що з газових і інших подібних шантажів можна буде посміятись. Але поки що, ще не ясно і не пізно для останнього варіанту розвитку подій. Тай й питання пов'язанні з здобуттям законної Незалежності не можуть мати терміна давності чи втрати придатності. Бо навіть при безнадійному становищі, бажання продиктоване Волею Нації, якщо воно чесне і справедливе обов'язково проб'є собі дорогу, і такою є Незалежність Держави.

Про проблемність, яку несуть з собою російські нападки на Україну, промовисто говорить той факт, що відбуваються вони з справжньою потужністю і з допустимою для ситуації силою, в ключові для нашої Держави моменти. В основному все зводиться, щоб вплинути на події в українському політичному середовищі, що можуть привести до різкої зміни курсу і виключної переорієнтації на Європу. І зовсім мало залежать від політичних подій в самій Росії, доказом чого може служити не прив'язування структур, що реально давлять на Україну до якихось певних політичних сил. Нападають всі разом, причому опозиціонери шовіністичного характеру в Росії отримують від Кремля підтримку при їх пропагандивних нападках на Україну. Не можна нехтувати також тенденцією що спостерігається протягом періоду Незалежності з ситуацію навколо використання шантажу з боку Росії. З часу від 1991 атаки на Україну стають не тільки частішими а й наглішими і безцеремоннішими, ніби так і має бути. Європа ж кидає нас раз за разом, з кожним разом все виразніше приймаючи сторону Росії. Так, від неофіційного висловлювання незадоволення діями Росії і звинувачень в неприпустимості економічно шантажуючи вимагати політичних поступок (з РФ же розмовляють значно м'якше на цю тему) вже перейшли до рівня "розбирайтесь самі", а їм цікава стабільність постачання енергоносіїв, щоб спокійно вирішувати проблеми глобального потепління...

Скептикам і тим, хто вірить в обкрадену Росію Україною.

Наперед гроші не платяться, враховується транзит, інші послуги надані українською стороною російській, що зменшує миттєву суму до оплати досить значно. Не включаючи це, що найімовірніше і робиться, можна звісно з російського боку і висувати казкові суми, вражаючи їх величиною людей. По питанню відбору ще простіше: Європа не споживає весь час стабільну кількість газу, вона коливається, і тут використовуються природні сховища газу, які є на Україні. Вони розвантажують газотранспортну систему, виключаючи необхідність змінювати обсяги перекачуваного газу на безлічі віток. Можна звісно виключити їх використання, але тоді вартість транзиту українською територією зросте, підняти ж його ціну для Росії-це розірвати існуючі угоди, відповідно і отримати нову ціну на газ. Про плановість нападок, а не просто так, говорить те, що відбуваються вони тільки у вирішальні для України моменти. До інших країн, як наприклад Білорусь, Литва, Естонія, Грузія, схожий тиск застосовується тільки коли РФ озвучує і прямо вимагає від них якихось поступок. Україні ж їх не висувають відкрито, але заміняють пряме висловлення своїх намірів, вибираючи певні моменти часу важливі в тому чи іншому сенсі для України. В Європейському ж просторі опираються на країни союзники, з яким Росія вже досить довший час дружить. І саме вони озвучують різкий осуд дій України, коли українська сторона навіть ще не встигла щось і зробити...

Висновки, що напрошуються самі.

Першим основним завдання для України в такій ситуації є зменшення залежності від російських енергоносіїв. За неможливості дістати одразу альтернативні джерела їх постачання, треба звести до максимально низького рівня впливу низькопродуктивних споживачів у внеску в загальну економіку. Усунувши від влади вплив капіталу, що лобіює їх інтереси, перевести гроші зовсім в інші сфери. Вивести прибутковість цих затратних підприємств на нуль, застосовуючи різні дотації. Але не пускати їх на вільний ринок, бо велика затратність без дешевого російського газу обанкротить їх, що дасть можливість для спекуляції і підсилить політичні позиції власників цих "пожирачів ресурсів" і тоді знову вся країна змушена буде розплачуватись за їх прибутки.

Іншим важливим питанням є Відновлення повного циклу збагачення урану і запуск його в дію. Надіятись на те, що нам продаватиме його Америка при відмові Росії нема чого. Досвід показав, що для США такі моменти-це лиш додаткові аргументи торгу і цей "тільки американський продаж нам ядерного палива" обов'язково десь поміняють на поступки РФ в інших питаннях на міжнародній арені. Щодо міжнародно-правового аспекту, то і США і РФ надавали гарантії безпеки Україні при прийнятті без'ядерного статусу, в тому числі і економічної безпеки. Зрозуміло, що тоді це було лиш бажання не дати виникнути ще одній сильній державі в Східній Європі. І зобов'язання їх не більше ніж папірець. Але зараз є можливість, особливо в плані інформаційного супроводу пояснення певних дій, які зачіпають інтереси багатьох країн, посилатись на міжнародні договори, як це робиться іншими втілити це в життя.

Щоб посилити та виказати серйозність намірів необхідно у відповідь на звинувачення в нестабільності поставок через проблеми в Україні, перевести це на проблеми в Росії. Зробити це можна, пояснивши необхідністю переоснащення газотранспортної системи, об'явити масштабні плани по зменшенню транзиту територіє України в наступні довгострокові періоди. Хоча така діє і принесе втрати, зате дасть політичний ефект. Щодо тактичних завдань, то з тих можливостей, якими можна якось відповісти Росії на газовий шантаж є дві основні: роз'єднати спільну електромережу Росії і України; заборонити поклінні поїздки урядовців.

Заключення.

Шлях в України один-це Незалежна Вільна Соборна Держава. Інше-це мінімум неспокій, бо ніколи не змиряться державники з порушенням цих твердинь. А все що шкодить нашій Самостійності, пробує побороти її, буде зустрічати постійний опір, що тільки чекатиме часу, щоб переважити той тиск, що здійснюється н Україну. Ні в якому разі не можна надіятись на якесь урозуміння Росії. Не вдасться її переконати, що найкращий варіант нормального співіснування двох сусідніх держав, це не протягування насильно своїх інтересів сюди де тільки можна. Бо якщо навіть і вдасться довести розумність цього твердження сьогодні, то без реально поставленого спротиву таким діям, загальносвітовий розвиток підштовхне РФ до усунення слабої на їх думку перешкоди Держава Україна. Тому треба розуміти що не борючись, Росія свободи дій маючи можливості впливати нам не подарує. Отже, на шантаж і на різні спроби впливати на Україну, всупереч інтересам України, має бути не згода і думати як потім викрутись з цього, а відповідати жорстким і чітко націленим на захист інтересів Держави спротивом.

Україні-економічну незалежність і від олігархів теж!

Ні давці на Суверенну Державу!

Російські імперські амбіції треба обрубати!


Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua