Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Кому непотрібні альтернативні сили?

Олександр Ч | 20.09.2007 23:26

9
Рейтинг
9


Голосів "за"
11

Голосів "проти"
2

Чи не є боротьба блакитних з помаранчевими фікцією?

Черговий склад головного законодавчого органу України буде сформовано виключно з так званих "старих політиків", та їх протеже.

Чи то ПР – симбіоз донецького криміналітету з сучасними "павловами", вміло маніпулюючими старим умовним рефлексом південно-східної "собаки" (саме так, нічим більшим блакитний електорат для них є).

Чи НУ – корпорація порівняно дрібного бізнесу, керують якою виключно лобістські інтереси. Вся показна націоналістично-демократична спрямованість цієї групи завершується надмінним блазнюванням на світських тусовках, ніколи не торкаючись реальних дій на захист національних інтересів.

І нарешті БЮТ – партія однієї осибостості, котра сама ще не визначилась чого насправді хоче. Проте, ця обставина не заважає білій та пухнастій команді постійно бруднитися в багнюці природного середовища своїх "опонентів".

Саме ці три групи і визначають наше з вами майбутнє. Майбутнє, від якого ми так чекаємо змін на краще, якщо не сьогодні, то хоча б завтра.

Розвиток країни обумовлюється загальною системою, яка підпорядковує собі всі більш-менш значущі внутрішні процеси життєдіяльності. Таким процесом може бути відкриття бізнесменом Фомою фабрики з випуску гуталіну, запуск у виробництво нового літака, або стратегічне оновлення енергетичної системи.

Кожен з цих процесів, неминуче торкається чиїхось інтересів. Він навіть не обов'язково має нести в собі якусь загрозу, достатньо лише того, що зацікавлена особа не отримає від нього користі.

За 16 років, в країні сформувалася стабільна система взаємоврівноважень.

На початку свого розвитку, вона представляла собою безперервний потік зіткнення інтересів.

Зрозуміло, що це не могло продовжуватися вічно – розгул дикого капіталізму досить швидко привів до створення величезних монополій.

Кожен з впливових сьогодення, той, що тримає в своїх руках мотузочки від маріонеточних політиків, отримав свій статус таким чином, про який небезпечно говорити вголос.

Монополії досягли такого рівня могутності, що спричинення відкритої війни однією з них, заради досягнення більшої влади, приведе лише до невиправданих втрат.

Тому сфери інтересів є досить чітко поділеними. Всі конфлікти відбуваються лише на поверхні, і основною їх ціллю є збереження впливу.

Так, конкуренти мають зберігати агресивний характер своєї політики. Варто забаритися з переконливим доведенням свого права на той чи інший привілей і ти станеш жертвою повзучого поглинання ворогами.

Сучасна українська політика – боротьба великих жирних удавів, що намагаються загіпнотизувати один одного.

У цих удавів є спільний інтерес – не допустити виникнення ворога своєму безроздільному правлінню, ворога своїй системі.

Хто може претендувати на цю роль?

На даний момент є два основних ворога.

Це, по-перше, ріст самосвідомості та незалежності населення, вміння захищати свої спільні інтереси.

Ця умова приводить до створення середнього класу, що сформує сильну економіку, створить умови для знищення залежності переважної частини населення від соціальних подачок.

Як не сумно це усвідомлювати, але на даний момент саме держава є головним ворогом України.

Заважуючи створенню незалежних економічних структур, вона затягує в болото безперспективної та застійної інфраструктури державної економіки найцінніше, що є у будь-якої нації – людські ресурси.

При цьому, не варто відокремлювати заводи, що входять до бізнес імперій від тих, що ще залишилися в так званій власності народу.

Якщо ними керують одні й ті самі люди, то в чому ж різниця?

І тепер, ми приходимо до найгіршого.

До списку інтересів володарів світу абсолютно не входить пункт про якесь там майбутнє України, і нас – її жалюгідних мешканців.

Їх діяльність є подібною до діяльності звичайних паразитів – вичерпати всі ресурси, що є в наявності, і покинути розграбовану землю.

Тому, якщо їх влада продовжуватиметься, ніякого майбутнього в нас не буде.

Це примушує зробити нас єдиний висновок.

Сила, яка захоче змінити ситуацію, має бути безкомпромісною, як ніколи.

Клани, що здобули свою владу, таким чином, як це відбулося у нас, ніколи не будуть усунені демократичним чином.

Політика, якій свідомо, чи несвідомо, слідує президент Ющенко та його команда, веде в нікуди.

Якщо зараз же не оголосити справжню війну державоруйнівній системі, то до виборів 2019 Україна не дотягне.

Чи будуть в парламенті шостого скликання присутні ті, що наважаться кинути виклик ворогам?

Якщо ні, і перед очима громадян знову буде розвертатися картина "псевдоборотьби", що прикриватиме висмоктування останньої крові з країни, то кожен має усвідомити – настав час вибирати.

І мова не йде про Тягнибоків, чи ще когось, мова про те – чи здатні українці захистити Україну?

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua