Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
вибір без вибору   злодії   видимість демократії   політична пропозиція   політичний попит   великі партії   маленькі партії   голосувати   не голосувати   проти всіх   свої висновки

Як заспокоїти совість і не голосувати за тих, хто не подобається, але проти ворогів

Гетьман | 20.09.2007 13:56

8
Рейтинг
8


Голосів "за"
13

Голосів "проти"
5

"Вибір без вибору", так можна характеризувати останню політичну ситуацію в Україні. Такий стан речей не є випадковим:Незалежність здобули після розвалу СССР, а рушійної власне української сили для державобудови не знайшлося. От і формувались різні тимчасові безідейні "політичні еліти", які віддали владу по-наследству злодіям, а нам-анархію в країні

Зайняти найзручніше місце в українській політиці новим наслідникам (злодійського характеру) влади від безідейщиків заважає необхідність зберігати видимість демократії в Україні. Інакше закордоном вони можуть дуже швидко позбутись "чесно зароблених" на українському бідному народі грошенят по американському методу розкулачення офшорників з третіх країн. Тому якнайпершим ділом і завданням для теперішньої так званої політичної еліти, задля убезпечення швейцарських і кіпрських рахуночків, необхідно бути обраними, байдуже в якій партії. Ось з такими сокровенними думками всі ці "політики" і йдуть вибиратись.

Але стаття не тільки про них, хоч владу в країні контролюють саме такі "еліти" з допомогою можливостей своїх капіталів. Мова йтиме про те, як людей полишають права вибору методом залякування приходом опонентів, перетворюючи політичну модель на диктатуру одних і тих же, але з видом демократичності процесу. Не секрет, що під час кожної виборчої кампанії, людей розділяють за всякими признаками. Виходить так, ніби кожен займає свій регіон і тільки там агітує і "проводить роботу з електоратом". Причому ніхто не висуває загальноукраїнських ідей, програм, а в основному вибудовують програми на критиці опонентів і виправлення помилок опонентів. Симетрія повна з якого боку не глянь, жоден не береться пропонувати, щось нове в межах цілої Держави. А заміняють це дріб'язковими чи відверто нереальними обіцянками якогось конкретного кухонного блага. Про серйозні ж реформи, де будь-які теперішні обіцянки могли б бути маленькою чи великою складовою, навіть не згадується. І хіба це не грунт, щоб ховатись там "злодіям з особливо великими розмірами кишень"? Адже не треба володіти ніякими навиками для впровадження Реформ, лиш вміло обіцяй або плати за рекламу, де інші за тебе пообіцяють, і все-звання найкращого і найнадійнішого функціонера партії чи блоку забезпечено.

Тепер до суті статті. Щоб дати відповідь на питання: "Як заспокоїти совість і не голосувати за тих, хто не подобається, але проти ворогів?", треба розглянути додаткові докази по справжності системи "вибору без вибору". І аргументувати логічність не прийняття участі у цьому, і що це може дати. Для цього розділим цю систему умовно на дві: властивості партій, блоків, коротше "пропозиції"; властивості людей голосувати, узагальнено "попиту".

Пропозиція. Багато слів вже було сказано про відірваність політиків від народу, не знаю, чи це було так завжди (мені 23) від 1991, але останні роки починаючи з 2002 р. це для мене є фактом. Проте, маю надію і деякі міркування щодо можливості довговічності такого стану, що це явище тимчасове. Інакше, який зміст взагалі щось пробувати змінити в політиці. В "політиці" в не дискредитованому значенні цього слова, тобто не в значенні пустої балаканини, даремного підняття людей захищати чиїсь приховані шкурні інтереси чи міжособистісних незгод "замальованих" під політику партій, сторін чи блоків. От тут же і проявляється перша властивість (відірваність від народу) з частини "пропозиції" в системі "вибору без вибору", яка звісно прямо не вказує на обмеження вибору, але створює умову для цього-громадяни не в змозі впливати на формування пропозиції вибору. На підтвердження ціє тези можна навести також той факт, що тільки незначна частина громадян України є членами партій чи громадських організацій-одиниці в процентному відношенні. Другим важливим свідченням закритості вибору зі сторони пропозиції є факт, що при великій кількості різноманітних партій за останні роки в політику серйозно не входили політичні сили, які не були б в Верховній Раді. І це при тому, що дуже звучно завжди наголошується на їх негативності роботи, навіть з признаннями учасників неякісності політичного складу в цілому, що логічно десь мало б привести до приходу нової сили з відмінною від відомих ідеями. Але цього не стається. Тут можливі дві причини, одна з яких які до речі говорить про намагання обмежити вибір людей: перехід на партійну систему виборів з нібито вмотивованим процентним бар'єром входу в Верховну Раду; а інша причина-це слабість так званих маленьких партій, які теоретично мали б займати місця "поганих" політичних сил.

По процентному бар'єру: якщо партія є всеукраїнською (встановлена законом кількість людей і представництва в регіонах), то так чи інакше, але ця партія діє; тому цей бар'єр просто задавлює конкурентів, а відсікати дрібні, сформовані під вибори партійки можна іншим способом-це не допускати до виборів партій без статусу "всеукраїнської". Тоді було б справедливіше і голоси віддані за так звані не прохідні партії не йшли б на користь партіям, яким бракує місць у Верховній Раді, для застопорення роботи в разі чого чи протягування своїх рішень без пасивної згоди інших політичних сил, що є умовою цілісності і спільної відповідальності всієї Ради. А те що є-це якраз і доказ намагання обмежити вибір людей.

Про слабість маленьких партій: заключається вона, в основному, в невідомості їх діяльності, причому не тільки через інформаційну блокаду, як наслідок прикутості уваги лінивих журналістів до розкручених і популяризованих партій, облич (чуть не кожен звук, що видає "ліцо" ловлять і оголошують як сенсацію), а й через обмеженість професійного кадрового потенціалу. Про останнє яскраво свідчить присутність в цих партіях відомих акторів, спортсменів, музикантів (навіть авторитети кримінального світу трапляються), яких беруть не за успіхи в професійній діяльності чи їх баченні розвитку відповідних галузей, а через відомість широкому загалу. Грішать цим і так звані великі партії, але для них це спроба відмитись трохи від бруду накиданого опонентами і після певного часу "відомих" забувають і відсовують на далекий задній план при прийнятті рішень. Хоча з іншого боку для малих партій присутність людей, які досягли успіху на своїй ниві і відомі країні, може бути плюсом, при правильній інтерпретації присутності цих людей у списку. Що мало б стати доказом спроможності малих партій здійснити реформи професійно і успішно з допомогою цих кадрів. Але цього нема, бо приклад беруть вони з "вже парламентських партій", і створюють таким чином образи тільки їх зменшених копій з деякими відмінностями в гаслах. Як це обмежує вибір? А тим, що така дріб'язковість і мала рухливість в напрямах актуальних для сьогодення, підтверджує важливість і можливість щось зробити реально тільки "великим партіям".

Попит. Ось найцікавіший пункт цієї статті. Мова про нас, виборців, електорат, маленьких українців, пересічних українців чи ще як там нас нарікають (не все й написати можна) політики, які нами себе обирають, даючи от такі "прозвища" громадянам України. От так обзиваючись, ніби підтверджуючи постійно маленьку пересічну роль електорату бути виборцями для них і не висувати забагато вимог, бо вибору й так насправді нема. Ні, він то ніби і є, але зміст його в основному такий-або оті вами керуватимуть (звідти:"козли я вам покажу, за родіну-вперед"), або ми ("що хочете, те й обіцяєм, тільки не запитуйте про це потім"). З іншої сторони, кажуть своїм: "голосуйте за нас (ми вам обіцяєм все, що вони, тільки вже сьогодні), а ні то вони до влади прийдуть (обкрадуть вас і посварять з Росією, а без дружби- гаплик халявним прибуткам, підете по заробіткам як там) ". І такою логікою керується більшість громадян, коли обирає владу в державі, а фактично просто підтверджує існуючу, тільки зі зміною пропорцій сил. Але ж не подобаються ні ті, ні ті. На останніх виборах цей ефект "залякування приходом опонентів" взагалі спрацював на відмінно-останньої миті всі кинулись по дільницям, бо пройшла чутка, що опоненти дуже вже переважають... Чи буде й тепер так? Подивимось. Та зараз не про це. Отож один з моментів, як люди дивляться на "пропозицію", з'ясовано-очевидне обмеження вибору на лице, що є наслідком фактично відмови вести боротьбу із значно переважаючим за виграшем опонентом.

Але є ще люди, яким це по барабану, вони стабільно голосують за свої партії, бо є переконаними їх прихильниками. І скільки б їм не товкмачили, що це втрата голосів, вони йдуть за своїх. А вдовбують цю тезу, що голосування за так звані непрохідні партії-це віддання голосу опонентам. Насправді ж ці голоси йдуть усім і процент піднімається у всіх, що пройшли, хоча користь мають ті, яким бракує за абсолютними показниками до блокуючої ролі в Верховній Раді. Але обдурити виборця-це святе, загребти прихильників, кажучи, що от бачите "там" не розпорошують голоси, а ви "тут" розпорошуєте.

"Тут" і "там" це своєрідні розділення України за регіонами із закріпленням агітаційної роботи виключно за певними партіями. Ось ця безконкурентна діяльність і формує поняття "тут" і "там", що при певних умовах набирає додаткових обтяжуючих розбіжностей, які потім оголошують "розколом" країни. І люди вже підсвідомо починають поділятись за "тут" і "там", ефект залишається на довго, а ще як якісь політики вирішать це притримати для наступних виборів... Найгірше в цьому те, що люди в основному це розуміють, але не знають як вирватись з цього замкнутого просторо "тут" і як впустити в свою свідомість інших з "там", як правило розмальованих в тих тонах які потрібні політикам, а не що відповідало б дійсності. І хто ж винуватий в такій системі, де голоси розпорошуються в разі голосування за інші не великі партії? Самі ж таку систему встановили, самі ж бар'єри попридумували, а тепер хтось нібито поганості процесу "розпорошення" не розуміє? По друге навіть в такій ситуації всі парті в однакових умовах-"тут" забирають голоси одні, "там"-інші. Але людям з обох сторін кажуть інше.

Тепер про тих, хто проти всіх, або не йде на вибори. "Набридли; нічого не роблять; знову обманути хочуть; вони роблять своє за будь яких умов, тільки все для себе, а не для людей"-так в основному можна описати думки людей цієї категорії виборчого електорату. "Вони грають на руку опонентам; не розпорошують (відсоток великий "порохом" тяжко назвати), зате голоси все одно підуть партіям з "там"; не всі політики однакові; байдужі громадяни"-так описують цю категорію людей політики з "пропозиції". Хто ж має рацію? Помітно, що до цих людей застосовують ту ж технологію, що й до інших описану в попередніх абзацах, і змушують частину зрікатись свого статусу "проти" і шукати таки щось з системи "вибору без вибору", як правило це найменше зло з категорії "тут". Особливої уваги заслуговує характеристика: "байдужі громадяни", що присвоюється тим, хто "проти". Звісно є частина байдужих, але вони чи не найперші побіжать проголосувати за кого-небудь і піти до дому займатись своїми справами з так званою "чистою совістю". І вже жоден дядько з телевізора не зможе дорікати їх не свідомими громадянами держави. Але що з того в загальному, в майбутньому-і вже кожен дядько з телевізора зможе сказати: "ви ж голосували, в чому проблема?" Але повернімось до тих, хто не йде на вибори чи голосує проти всіх. Хтось може сказати, що якщо не знайшлося для них партії серед так званих великих, то можна звернутись до маленьких. Тут є частина, що роздратована і розчарована зрадою гасел саме цих великих партій, а серед малих не бачить їм гідної заміни. Тому до них претензій такого плану не може бути. Що ж до іншої частини цієї категорії, яка бачить в маленьких партіях потенціал, але не вірить в можливості ними реалізувати свої програми, то це має теж своє пояснення. З одного боку технологія з бар'єрами, а з іншого проблема в самих партіях, де пропонований кадровий потенціал маленьких партій-як на олімпіаді, яка країна більша, відповідно в неї і є більша можливість знайти кращого спортсмена внаслідок більшого вибору; така хоч і проста, але все ж логіка працює дуже ефективно. Та є третя частина цієї категорії, тяжко сказати скільки, але ці люди не бачать ні в великих партіях, ні в маленьких (хоч які б не були близькі чи схожі вони за вподобаннями) реальних сил, що могли б змінити життя на краще.

Заключення. Невідомо, які результати і як формуватиметься прихильність людей з тою чи іншої точкою зору громадян України, але точно вже відомо одне-щось треба міняти. "Вибір без вибору"-це обман який рано чи пізно розвіється, і нехай тоді не розвалиться наша держава, а лиш покарані будуть брехуни... А з описаного матеріалу стає зрозумілим одна неочевидна на перший погляд річ, що всі люди з умовно розділених категорій так чи інакше тяжіють до загальноукраїнської-"проти всіх".

Висновки робіть самі, в повному значені слова "самі".

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua