Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
світовий досвід   перекоси   тіньові прибутки

У кого ж ми запозичили такий досвід?...

Олекса Косар | 8.06.2007 23:01

6
Рейтинг
6


Голосів "за"
9

Голосів "проти"
3

На початку новітніх соціально-економічних перетворень, коли було проголошено курс на ринкову економіку (початок 90-х років минулого століття), їхні автори і лідери пояснювали все просто. Є, мовляв, світовий досвід, тож будемо брати з нього приклад, щоб і в нас було, як у людей. Минуло 15 років, можна вже й порівняти світовий досвід і наш...

У кого ж ми запозичили такий досвід?...



На початку новітніх соціально-економічних перетворень, коли було проголошено курс на ринкову економіку (початок 90-х років минулого століття), їхні автори і лідери пояснювали все просто. Є, мовляв, світовий досвід, тож будемо брати з нього приклад, щоб і в нас було, як у людей. Минуло 15 років, можна вже й порівняти світовий досвід і наш...

Нещодавно провідні вчені Української академії наук провели ряд круглих столів та слухань на тему "Сучасний стан економіки України, пропозиції щодо її розвитку, і шляхи подолання кризи". За їхніми висновками науковий потенціал держави зменшився у кілька разів, ми перейшли межу допустимого у світі рівня споживання імпортних товарів, кількості працездатного населення, яке трудиться за кордоном, забрудненості територій, криміналізації суспільства, тіньової економіки та бідності. Управління економікою перебуває на рівні африканських країн.

Лише за перший квартал 1993 року офіційний, без урахування тіньового, прибуток українських банків становив 36,5 відсотка прибутків усього народного господарства. У 1995 році – 60 відсотків, тоді як прибуток промисловості та сільського господарства – 12-15 відсотків. У той же час, наприклад у Японії, банки мають менше 1 відсотка від прибутків промисловості та сільгоспвиробників, на яких припадає 92-95 відсотків прибутків національної економіки.

1995 року під час великого спаду виробництва в Україні були випущені облігації під небачені у світі 140 відсотків, які були розподілені серед "своїх". За ці облігації українські олігархи тоді отримали з держбюджету суму, яка дорівнює 7 відсоткам ВВП, а в 1997 році – 10 відсоткам...

Величезним тягарем для бюджету стала гігантська структура державного управління. Якщо у 1990 році у ній було зайнято близько 300 тисяч осіб, то у 2005 – 1мільйон 200 тисяч.

В українській економіці допущено створення паразитуючих посередницьких структур. Вони працюють без "правил гри" і мають подвійні "дах" та бухгалтерію, а основний капітал зберігають за кордоном, виводячи з обороту значну частину коштів виробників. Якщо у Японії торгівля приносить 2 відсотки прибутку, то у нас при засиллі посередників – часто до 1000 відсотків. Скажімо, вугілля купується на шахті по 150-160 гривень за тону, а перепродується по 500-700 гривень. Фактична собівартість кіловат-години електроенергії 3-5 копійок, а споживача вона відпускається по 25-35 копійок.

У США вартість зернозбирального комбайну дорівнює вартості 1000 тонн пшениці, а в нас – 3000 тонн. Таке викривлення в цінах підриває промисловість і сільське господарство.

Науковці звертають увагу керівників держави і на здирницьку політику щодо заробітної плати. Нині її частка у ВВП становить 12-20 відсотків, а прибутки підприємців 70-80 відсотків, тоді як у розвинутих країнах навпаки. Наприклад у США зарплата становить 70 відсотків, а прибутки комерційних структур – 13-14 ВВП. Там робітник 8 із 10 днів працює на себе і лише два – на капіталіста чи державу. У нас же – 0,7 дня – на себе і 9,3 дня на підприємця чи державу, що свідчить про нещадну експлуатацію трудового люду.

Нині у провідних країнах запроваджено державне регулювання виробництва і пропорцій розподілу ВВП. Державний контроль за ціноутворенням став одним із головних механізмів управління ринковою економікою, а регулювання цін, залежно від науково-технічного рівня продукції є обов'язковим. Скажімо, у США державне регулювання цін відбувається у 70 галузях з 1 мільйоном найменувань товарів, у Японії – у 200 галузях з 4 мільйонами найменувань.

Ще одне порівняння. Кілограм оселедців у Європі коштує 30 центів, а в Україні – понад 2 долари, одяг у нас дорожчий у 5-10 разів, взуття у 3-5 разів. І це при тому, що у розвинутих країнах світу середній дохід на душу населення становить 41-25 тисяч доларів на рік, а в Україні – близько 1 тисячі доларів. У Японії відношення доходів 20 відсотків найбагатших людей країни до 20 відсотків найбідніших становить 4,3, у Німеччині – 5,7, США – 8,9, а у нас – понад 100.

Із урахуванням вищенаведеного виникає цілком логічне запитання: так із кого ж брали, і беруть, приклад наші керманичі, будуючи українську ринкову економіку? І навіть так звані "помаранчеві уряди", що ніби то всім серцем прагли до Європейського Союзу, навіть пальцем не поворухнули, щоб виправити оті спотворені параметри нашої економіки. А чому?... Бо вона також і їх годує.

(За матеріалами газети "Сільські Вісті)

Олекса Косар



Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua