Народні блоги
http://narodna.pravda.com.ua/ukr/politics/465ae45626b27/

Закон чи право?

Олександр Ч | 28.05.2007 17:16

Через два місяці після піку політичного протистояння в системі української влади, суспільство нарешті отримало шлях, яким має бути вирішено проблему негараздів, що не дають нам спокійно жити?

Закон чи право?
Через два місяці після піку політичного протистояння в системі української влади, суспільство нарешті отримало документ, який має вирішити проблему негараздів, що не дають нам спокійно жити?

Таке питання може поставити кожен громадянин, спокійно зітхнувши після нервозного очікування "силового варіанту". Всі сторони узгодили спірні питання, налагодили механізм законного перезавантаження законодавчої та виконавчої влади і, судячи з усього, думками вже знаходяться десь далеко – там де море, та пальми.

Але що зміниться після успішної реалізації цього плану? Вірніше, що зміниться на краще?

Під час кризи, надзвичайно яскраво висвітилась проблема "верховенства закону", яке, в ідеалі повинно бути наріжним каменем всіх демократій, до числа котрих, ми себе відносимо. Десятки районних судів, що в штатній ситуації вирішують суперечки простих людей, опинилися втягнутими в протистояння правлячих кругів. Саме в цей момент, кожному, хто вміє бачити, відкрилася сумна картина – в Україні не існує судової влади. Бо будь-хто в суддівській рясі має право, подібно не таким вже й древнім інквізиторам, на свій власний розсуд трактувати "загадкові та плутані письмена" конституції.

На, дуже часто, доленосне для громадянина рішення, яке приймають ці установи, може впливати що завгодно – географічне розташування будинку суду, політичні уподобання суддів, мова, якою вони розмовляють, їхні знайомства, не кажучи вже про такі банальні речі, як хабарі. На рішення впливає все і вся, окрім закону. Тож не дивно загубити в цьому хаосі рішень та постанов істину – скільки судів стільки і істин.

Чим керувалися судді N-го району, коли поновили на посаді генерального прокурора Піскуна? Адже в конституції чітко окреслено часові рамки, в які цей чиновник мав скласти з себе депутатські повноваження? Хто зна...

Для кожного можновладця право – все, закон – ніщо. І хто знає, чи було б звільнено Піскуна, якби той не пішов на футбол разом з Януковичем, а відкрив на нього кримінальну справу? І скільки б він тоді просидів на двох стільцях?

В Україні існує проблема відсутності абсолютної істини. Істина, для вихідця з заходу, немає нічого спільного з істиною жителя Донецьку. Верховенство права, в таких умовах, може призвести до фатальних наслідків.

Для одних правомірно – коли УДО, без попередньої публікації указу про звільнення в офіційному органі, не допускає все ще дійсного чиновника до робочого місця. Для інших правомірно, що міністр внутрішніх справ використовує загін особливого призначення, для захоплення державної установи. Але ніхто не каже про те, що і перше, і друге – незаконно.

В таких умовах, все виразніше вимальовується один висновок – жодна з існуючих в Україні гілок влади, не діє в рамках закону, а лише вирішує свої власні проблеми.

Що принесуть дострокові вибори народу України? Вони принесуть програш істини. Якщо виграє схід – то він сплюндрує істину західної України, і почне реалізовувати лише власне право. Якщо виграє захід, то жителі сходу вважатимуть пригнобленими себе.

Внаслідок чого сформовано таку абсурдну систему?

Можливо її сформовано в результаті років наглої брехні і юридичної казуїстики? Років, коли народ своїми власними очима спостерігав за беззаконням влади, а вона лише усміхалася йому у відповідь – "Маємо, що маємо!", "Нема такого закону!".

Не складно уявити, яким виросло під цей фон нове покоління, покоління позбавлене відчуття цінності правди.

Коли Мороз, який стояв поруч з нами на Майдані, і називав Януковича злочинцем, перекваліфікувався у його соратники, мав він на це право? Без сумніву мав. Але чи підпадає його вчинок під якісь поняття моральності? Ми вже не можемо дати відповідь на це запитання, бо мета політиків – позбавити нас здатності, відокремлювати правду, від брехні.

І коли ми будемо стояти з бюлетенем в руках, спостерігаючи одні й ті самі прізвища, які думки будуть в наших головах?

Віддати голос за тих, хто не приховує своєї правонаступності брехливої влади, що панувала не одне століття? Або за тих, хто в боротьбі з цією ж владою, сам втратив почуття істини?

Коли люди опиняються в такій ситуації, то рано чи пізно відбудеться вибух. Коли права одних, несумірно вищі за обов'язки інших, і коли перші не здатні змінити ситуацію, наступає момент, в якому право виписане в конституції поступається місцем праву сили, та праву ненависті.

Всі ми любимо посміятися з безглуздостей, якими наповнені збірки законів різних штатів Америки, але, чи не в тому між нами різниця, США шанує як закон, так і право, і що б не казали наші політики, доки вони не почнуть притримуватися своїх обіцянок, та задовольняти свої власні інтереси лише в рамках закону, вибори 2007 року приречені стати лише черговим кроком назустріч темному проваллю бурякової республіки, яке неодмінно завершиться кровопролиттям переважно невинних людей.


© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua