Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Вдаримо відкритими списками по політичної корупції!


0
Рейтинг
0


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
3

Міфи про імперативний мандат та відкриті списки занадто перебільшені.

Вдаримо відкритими списками по політичної корупції!
Вдаримо відкритими списками по політичної корупції?

Як боротися з депутатами-перебіжчиками в українському парламенті? Од же вони, "керуючись виключно інтересами народу", навчились цілком змінювати результати волевиявлення того ж самого народу на виборах. Потім неможливо зрозуміти, хто ж саме ці вибори виграв? Для чого вони взагалі проводились? Та при чому тут народ?

Де хто кажіть, що треба ввести імперативний мандат, який надасть можливість партіям та блокам відкликати своїх депутатів. Інші вважають такий спосіб впливу на депутатів занадто вже негуманним, і пропонують більш м'який підхід, щось типу "виховання політичної відповідальності".

Ясна річ, що зовсім не хтять імперативного мандату ті депутати, яки звикли по де кілька разів за каденцію торгувати своїми "твердими" переконаннями. Бізнес прибутковий і, як з'ясувалось, зовсім безпечний. Дивно, що проти "кріпацького права для депутатів" сьогодні виступають навіть "ідейні" українські політики ("типа комуністи" та "типа соціалісти"), які ще не давно вчили нас про те, що "найвищою формою демократії є диктатура пролетаріату".

А що з цього приводу кажуть наші старші товариши з Європи? Вони, як відомо, наполягають, що імперативний мандат – це погано та не демократично. Краще, кажуть, ввести відкриті списки кандидатів від партій на місця у парламенту, та к формуванню цих списків віднестися зі всією відповідальністю. Нам, як би, пропонують "вдарити відкритими списками" по політичної корупції у Верховної Раді. Після таких порад від поважної заграниці серед "справжніх" демократів вважається якось навіть непристойно говорити про імперативний мандат у позитивному сенсі.

Ми розуміємо логіку наших рідненьких демократів-гуманістів, які проповідують трепетне, іноді підлесливе відношення до європейських стандартів. Ясна річ, що не можна не рахуватись з думкою авторитетних європейських експертів. Але, все ж таки є питання, яке час від часу викликає в нас смутний сумнів. Чи завжди європейські стандарти підходять до нашого менталітету? Тут, якось невільно згадується анекдот про Чапаєва, який грав в карти з джентльменами. Пам'ятаєте? Джентльмени просто оголошують кількість очок, які мають на руках, та, не показуючи карти, кидають їх у відбій. Лише Василь Іванович дізнався, що джентльмени вірять на слово (тобто, не перевіряють карти), йому "так масть пішла", що він весь час став вигравати. Ось ми і думаємо, чи можлива в нас гра за правилами джентльменів? Чи це буде гра в одні ворота?

Європейці вважають, що депутат повинен мати повну політичну свободу. Ніяких наказів виборців, ніякої відповідальності перед ними. Інакше (лише уявіть собі!) депутату доведеться мучитись, розриваючись між державними інтересами та інтересами своїх виборців. Народний обранець, за їх думкою, повинен відповідати "лише перед своєю совістю". Так??? Розуміємо...

Але ж при чому тут наші політики? Перед чим вони могли б нести відповідальність? Ми ж то, на відміну від європейців, своїх знаємо дуже добре. У них цього точно немає. Більш того, переважної більшості наших депутатів (слава Богу не перший раз у парламенті) добре відомо, як небезпечні для здоров'я муки совісті. Тому (і про це можна казати з повною впевненістю) вони не будуть довго мучитись, як що доведеться робити вибір між почуттям відповідальності та сумою з 6 нулями у твердої валюті.

Додатково підкреслимо, що в уставах усіх політичних партій будь якої, у тому числі демократичної, держави обов'язково передбачена норма про виключення: порушив устав – лишаєшся партійного квітка. Можливість виключення "поганих хлопців" з порядних товариств вважається абсолютно природною та демократичною нормою. Як що система виборів пропорціональна, як у нас в Україні, то депутатські мандати одержують фактично не фізичні особи, а партії та блоки. Чому ж тоді цю норму про виключення (порушив устав – лишаєшся депутатського мандату) не можна вважати такою ж самою природною та демократичною?

Депутатів шкода? Але ж вони є "слугами народу". До того ж, вони ї сьогодні, коли не діє імперативний мандат, не є вільними. Такі "особливості національного парламентаризму". Про це дуже яскраво свідчать результати голосування в нашому парламенті. Практично по всіх пропозиціях правлячої коаліції табло Верховної Ради завжди висвітлює однакові цифри "за": комуністи – 21, соціалісти – 32, регіони – 186. Жодного голосу "утримався" чи "проти". Це що, свобода? Крок вліво, крок вправо сприймається... як втеча? Це, майже, поганіше за "кріпацьке право". Це вже якісь архіпелаг ГУЛАГ.

Ясна річ, що нам хотілось би, щоб депутати мали повну політичну свободу. Щоб вже зовсім жили як у Європі. А то і зарплату пристойну дали, і пільги (непристойні) дали, а свободу можуть відібрати. Але є побоювання, яке не один раз було підтверджене нашим сумним досвідом, що вони одразу ж перетворять її в політичну корупцію.

Може, дійсно, спробувати застосувати відкриті партійні списки, як засіб боротьби за чистоту рядів майбутніх депутатів? Ми обома руками "за". Але, уявіть собі, поважні читачі, що кожна з 40 партій, що буде приймати участь у виборах, обнародує свої списки, людей по 300-450, усього приблизно 15 000 прізвищ. Не будьмо акцентувати увагу на технічні та фінансові труднощі, які доведеться подолати, щоб довести до виборців цю інформацію. Адже такі "Книги пам'яті" повинні бути на кожної виборчої дільниці.

Звернемо увагу на інше. Зрозуміло, що цю інформацію так завуалюють, щоб виборець все одне нічого цікавого для себе в ній не знайшов. Олігарх буде названий приватним підприємцем, що весь час мріє, як збільшити заробітну плату своїм робітникам. Його водій – робочим з мозолистими руками, любовниця – успішним менеджером, яка зробила чудову кар'єру лише завдяки працьовитості та своїм природним здібностям. Як що люди не читають партійні програми, чи будуть вони вивчати анкетні дані 15 000 кандидатів? Та ні, ніколи. Як завжди наші виборці будуть орієнтуватись лише на лідерів політичних партій (дай Боже запам'ятати хоча б першу п'ятірку) та на їх передвиборні обіцянки. І ніякі викриття журналістів про наявність в списках тих чи інших партій осіб з сумнівною репутацією, будь вони хоч двічі судимі, не допоможуть. Тому, на наш погляд, "вдарити відкритими списками" по політичної корупції навряд чи вдасться.

Міф про те, що можливо сформувати списки, в яких будуть лише чесні, героїчно стійкі та при цьому бідні (без підприємців) люди, не витримує ніякої критики. Виборча кампанія коштує дорого, не всякому "бідному герою" по кишені. Тому треба виходити з тих реалій, що ми маємо.

А маємо ми не таку вже погану картину. Олігархи розсипались по різних партіях. Конкурують між собою. Їх не так багато. Тому справжня конкуренція поки що відбувається між відносно вузьким колом політичних граків. Ті, що залишилися поза цього кола, можуть приєднатися до тієї чи іншої команди. При цьому, природно, і це треба мати на увазі, що "хто музику замовляє, той і дівчину танцює". Введення імперативного мандату дозволить зробити гру більш прозорою та передбаченою, яка не буде вимагати від депутатів героїчних зусиль для того, щоб зберегти вірність своїм партіям та, головне, своїм виборцям.

На завершення, для тих, хто дуже боїться сконфузитись перед Європою, повідомляємо "новину". В розвинутої європейської державі чудово вжився імперативний мандат. А саме, в однієї з палат парламенту Німеччини, бундесраті, яка формується урядами земель, депутати зобов'язані проводити у життя інструкції своїх урядів. І нічого. Ніякої істерики з приводу "кріпацького права для депутатів" чи порушення демократичних норм та свобод.

Олександр Коваленко

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua