Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Злочин без кари

Ігор Бурдяк | 13.02.2014 10:03

2
Рейтинг
2


Голосів "за"
2

Голосів "проти"
0

Коли влада "почує кожного", а Держава Україна буде "для людей"?

Злочин без кари
Печерський райсуд Києва зняв звинувачення з екс-голови КМДА Олександра Попова і екс-заступника голови РНБО Володимира Сівковича у справі про розгін майдану. Про це пише з посиланням на свої джерела в суді газета "Сегодня". Як пише видання, рішення було прийняте судом ще 7 лютого. Повідомили про це вчора, 12 лютого.

Cуд зняв звинувачення з Сівковича і Попова посилаючись на торішній закон про амністію, в якому серед іншого зазначалося, що від покарання звільняються порушники ст. 365 Кримінального кодексу "Перевищення влади або службових повноважень".

Прокуратура підтвердила це повідомлення.

Ось як коментує цю подію старший юрист інституту держави і права імені Корецького Микола Сірий:

Це тривожна інформація. Питання надзвичайно серйозне і глибоке. Справа в тім, що відносно звичайних громадян, відносно протестувальників, держава, виходячи із принципу гуманності може допустити зменшення чи навіть зняття відповідальності, і такі дії є абсолютно законні і конституційні. Абсолютно по-іншому питання стоїть стосовно чиновників. Бо чиновники – особи, які реалізують функції держави. Держава – сукупність чиновників чи чиновник, який діє від її імені. Відповідальність щодо держави має серйозну специфіку. Вона полягає у тому, що відповідальність у публічній сфері держави з"являється разом з появою держави і зникає при зникнення держави. Поки держава існує, ця відповідальність є незмінною, і держава не може її зменшити в жодний спосіб.

Коли йдеться про події 30 листопада, то держава устами президента і генпрокурора підтвердила, що був злочин, неправомірне, незаконне застосування сили з боку спецпідрозділів, в результаті чого були побиті і по-звірячому катовані, десятки людей (мирні протестувальники) залишилися каліками, зокрема це були студенти. Держава ствердила, що був факт злочину. Після цього сама держава не може знімати з себе відповідальності. Держава може під час розслідування з"ясувати, що певний чиновник не має відношення до цих подій, то відповідно немає підстав його переслідувати, але тоді треба переслідувати іншого чиновника.

Окрім рішення суду ми мали коментар речника прокуратури, і із цього коментаря виходить наступне: більше жодної особи прокуратура не має наміру переслідувати за ці події. На думку прокуратури, щодо цих подій застосований т. з. "закон про амністію". Виходячи із цього ми маємо всі підстави розуміти, що держава тим самим каже, що вона жодного чиновника, жодного свого агента не має наміру притягувати до відповідальності.

Ця заява має такі наслідки. Поступлять запити від іноземних держав з таким проханням: надати постанову суду по даних особах, і надати офіційне пояснення, чи дійсно українська держава відмовляється переслідувати своїх офіційних осіб за злочин, який є очевидним, який визнаний таким в Україні і за кордоном.

Якщо держава офіційно визнає, що вона не буде переслідувати своїх чиновників, своїх агентів, то це означає, що держава визнає себе злочинцем.

Влада стає режимом, коли офіційно визнає, що не буде карати своїх представників за злочини. Тоді вона юридично переходить із статусу влади легальної в режим і втрачає легітимність. Втрачає юридичне, конституційне право вимагати від своїх громадян дотримуватися порядку. Бо держава стверджує своїми офіційними рішеннями судів і позицією прокуратури, що злочин є з боку держави, але карати своїх агентів, своїх представників, влада не має наміру.

"Чем дальше в лес, тем больше дров".

Як тільки держава припиняє переслідування осіб, які причетні до вчинення злочину, зразу ж виникає маса інших питань. Що робити з протоколами щодо Клюєва, іншими доказами, які з очевидністю стверджують, що було вчинено злочин? Ким вчинено злочин, має показати відкрите транспарентне розслідування. Але з очевидністю ми розуміємо, що злочин не вчинила "булгаківська нечиста сила", яка керувала невідомо якими нечистими можливостями, спецпідрозділом "Беркут" і іншими військами, які були там задіяні. Ми все це добре розуміємо. І це добре розуміють оті 800 000 киян, які 1 грудня внаслідок цих подій жорстокого побиття вийшли на вулиці. Вони переконані, що держава вчинила злочин. Якщо держава каже, що вона не буде розслідувати цей злочин, то тим самим стверджує, що вона (особи, які уособлюють державну владу) є злочинцем.

Держава за будь-яких обставин має в належний спосіб виконувати охоронні і безпекові функції. Вона не має право сказати, що "виходячи із складних обставин політичного напруження ми кілька днів будемо діяти злочинно, і будемо відповідати на коктейлі молотова також коктейлями молотова". Держава не має права цього робити.

Управляти державою і виконувати державні функції доволі відповідальна річ, і ті, хто не розуміють цього, не повинні йти у цю сферу. Державні функції повинні виконуватися абсолютно чітко відповідно до повноважень, які надані, і функції, які виконуються. Якщо представники держави – чи це представники спецпідрозділів, чи їх керівники, чи політичні керівники хоч на крок виходять за межі своїх повноважень, то вони вчиняють злочин, і вони мають нести відповідальність. За катування несуть відповідальність і ті особи, які безпосередньо його вчиняли, і ті особи, які давали розпорядження, і ті особи, які поряд були, або знали про цю подію, і не вчинили дій на припинення цього злочину.

З цього приводу абсолютно чітко говорить і законодавство національне, і, що важливіше, міжнародне законодавство у сфері боротьби із злочинами проти людяності. Міжнародна система однаково передбачає притягнення до відповідальності і виконавців, і тих офіційних осіб, які супроводжують злочин.

Що стосується таких професій, як медик, журналіст, то діють жорсткі норми. І вони однаково діють в мирний і військовий час. Категорично забороняється щодо них вчиняти агресію. Тоді мова йде про агресивну війну. Такі дії караються міжнародним кримінальним правом.

Що стосується заяви представників прокуратури і МВС про звільнення заручників, то очевидно, це заяви не правників, юристів, це політичні заяви, а дані особи за посадою не мають права робити політичні заяви, незалежно від того, написані вони в якомусь законодавчому акті чи ні. Тому що твердження про те, що задля звільнення від відповідальності одних осіб інші особи повинні вчинити якісь дії політичного характеру – це заява політична. І насправді цей чиновник прокурорський в генеральських погонах мав би після цієї заяви зняти погони, бо за посадою жоден прокурорський працівник не має права робити політичні заяви, і не має права бути дотичним до політики.

Після вступу в дію цього закону, і в процесі його реалізації прокуратура фактично перетворилася в політичну організацію. Вона поза законом, тому що прокуратура не може бути політичною організацією.

Відносно цього закону і попередніх законів "про амністію"...не можна застосовувати амністію до людей, які реалізовували свої конституційні права. Ці особи мають бути просто звільнені, або що найбільше – до них може бути застосована адміністративна відповідальність, як це діє в цивілізованих країнах Європи.

В основі кримінальної відповідальності лежить індивідуалізація відповідальності і покарання. Особа несе відповідальність лише за те, що вона сама зробила, і будь-які наслідки щодо її статусу пов"язані лише з її діями. Коли особа перебуває у в"язниці, то вона може бути звільнена за її хорошу поведінку, а не за хорошу поведінку сусіда в сусідній камері.

Притчею во язицех став вислів: "у цьому законі по-суті записана практика сомалійських піратів"


_____________________

Напрошується питання: чому в Радянському Союзі, державна влада якого була не менш, а НМД більш злочинна, ніж "влада януковичів", ніякі Майдани народ не організовував і з нею так запекло не боровся?

Справа в тому, що в "імперії зла" – СРСР була ідеологія. У цій імперії, а пізніше і в цілій системі держав будували "новий, суспільний лад", де є "Свобода, Рівність, Братерство", і немає "експлуатації людини людиною". І хоча основою цієї ідеології був міф, у нього вірили навіть деякі дисиденти. Вони щиро боролися за "чистоту ленінізму" проти пізніших "сталінсько-хрущовсько-брежнєвських перекручень".

І тим більше у нього вірили прості радянські громадяни, навіть попри те, що бачили: "буржуазна" демократія таки демократичніша від "соціалістичної". Бо: "ціна виправдовує засоби".

Поки не прийшов Горбачов і не почав "революцію зверху". Теж за "чистоту ленінізму". На початках, можливо, навіть щиро. Ми повинні бути йому вдячні за те, що він йшов послідовно і до кінця.

У нинішньої української влади немає подібної ідеології. "Україна для людей" – і добре видно, для яких людей. Можна подякувати їй за відвертість. Така влада у принципі не може започаткувати "революцію зверху".

Народ це зрозумів і розпочав "революцію знизу".

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua