Народні блоги
http://narodna.pravda.com.ua/ukr/nation/4f6b856681efd/

ЧОМУ ДВІЙНИК ПУТІНА ЗАЦІКАВИВСЯ ПІВДЕНМАШЕМ?

Владислав Трофимов | 22.03.2012 22:02

ЧОМУ ДВІЙНИК ПУТІНА ЗАЦІКАВИВСЯ ПІВДЕНМАШЕМ?

ЧОМУ ДВІЙНИК ПУТІНА ЗАЦІКАВИВСЯ ПІВДЕНМАШЕМ?

Зараз в УкраїнІ мало хто пам'ятає, що після розвалу Союзу було підписано українсько-російську угоду про те, що братські країни не будуть вести шпигунську діяльність один проти одного. Однак, подвійні стандарти – головний інструмент в будь якій геополітичній грі, і не тільки кремлівській. Чого варті клятви у вічній любові до братів-українців, якісупроводжуються придушенням цих братів газовим зашморгом, "сирними" війнами і прихованої експансією в український промисловий і банківський сектор? Історія вчить, що подібний політичний та економічний тиск завжди супроводжують неабиякі "шпигунські пристрасті". В нашому випадку вони хоч і не призводять до розриву формальних домовленостей,але де факто ставлять хрест на забороні шпигунства. Розвідка завжди була ефективним і при цьому таємним ресурсом політики та економіки.

Чому саме Дніпропетровськ?

Зрозуміло, що, серед іншого, російську агентуру в Україну повинні цікавити в першу чергу два стратегічні об'єкти: перший – газо-транспортна система України, другий – "Південмаш" і КБ "Південне". На "Нафтогазі" та Кабміні докладно зупинятися не будемо (це тема окремої великої розмови), поговоримо спершу про ПМЗ.

Безумовно транзитна газова труба має для нашої країни велике значення. Але ії, на відміну від державного ракетно-космічного гіганта, можна при великому бажанні зробити об'єктом купівлі-продажу. Або, в крайньому випадку, створити альтернативу у вигляді "Південного" і "Північного" потоків. А от створити другий, альтернативний "Південмаш" Росії не під силу: свого часу Радянська імперія вклала в нього безпрецедентні за масштабом людські, матеріальні та інтелектуальні ресурси.Придбати офіційно у нашої держави ПМЗ теж не можна – важливість і значення цього всенародного надбання не йде ні в яке порівняння навіть з горезвісним продажем індусу "Криворіжсталі", гроші від якої розчинилися у хаосі помаранчевих часів. До того ж індуси, на відміну від росіян, не вважають Україну "сферою життєвих інтересів". Таким чином, на думку спадає єдиний ймовірний висновок...

Наважимося припустити, що якщо десь в Україні і працює потужна агентурна мережа російської розвідки, то саме в Дніпропетровську. І робить вона це під витонченим прикриттям, в традиціях кращою в світі школи радянського КДБ. Зрозуміло, що за часів хитрого та прагматичного Кучми, націоналіста-романтика Ющенка ці агенти впливу вимушені були ретельно дотримуватися не тільки пристойної поведінки, але йзаконів конспірації. Однак, з приходом до влади в Україні Партії Регіонів, яка ніколи не робила особливої таємниці зі своєї пристрасті до російського вектору розвитку,багато таємних ходів російської шахової партії стали зрозумілими...

Щоб уникнути звинувачень в наклепі, скажемо відразу: ми нікого не звинувачуємо (для цього є, зрештою, відповідні органи). Ми лише намагаємося викласти деякі факти, які, на нашу думку, говорять самі за себе. Отже, по пунктах...

N1. Патріарх на Україну шпигував на користь росіян?

Візит Патріарха на ПМЗ здивував багатьох українців.

Всім добре відомийстарий виверт: якщо хочеш щось надійно заховати, поклади його на саме видне місце, де нікому шукати і в голову не прийде... Мабуть, виходячи з подібного принципу, було заплановано відвідування Святішим Патріархом Кирилом"Південмашу", яке відбулося в рамках його візиту в Дніпропетровськ 24 липня 2010 року. Публічно визначити мету візиту Святішого як "шпигунську" не піднялася б рука навіть у самій жовтої преси, усамого пильного українського патріота! Не піднялася вона і в СБУ...

Автори даної статті не належать до "конспірологів", які свято впевнені в тому, що ще з радянських часів церковні ієрархи ховають під рясою погони офіцерів КДБ, але, погодьтеся, диму без вогню не буває... Зрештою, патріарха могли використовувати "втемну" як ідеальне прикриття. Адже кращого приводу для зустрічі місцевих дніпропетровських агентів і їх московських кураторів, заздалегідь вписаних до патріаршої делегації, вигадати не можливо!

Власне кажучи, відвідування ПМЗ в рамках візиту пройшло як би "між іншим". Навіть в пресі воно не дуже афішувалося. При цьому мало кому здалося дивнимнаполегливе, але погано мотивоване бажання місцевих чиновників за любих обставин провести делегацію на стратегічний об'єкт. Звичайно, Патріарх Кирило не зміг проігнорувати таку "гостинну" пропозицію приймаючої сторони.

N2 Великій грі потрібна тиша...

Для зовнішнього спостерігача залишилося загадкою: якою необхідністю, пов'язаною зі специфікою пастирського служіння, можна виправдати відвідування Патриархомстратегічного військового об'єкта, розташованого на території незалежної суміжної держави? Адже навіть в Росії Патріарх не влаштовує таких масштабних круїзів по підприємствах ВПК. А ось в Україні – будь ласка! Виникає якась нісенітниця, ви згодні? Щоб її уникнути, офіційною метою візиту до Дніпропетровська було оголошено відвідування аж ніяк ні ПМЗ, а військового некрополя героїв Кримської війни 1853-1856 років, розташованого в дніпропетровському Севастопольському парку.

Є цілий ряд непрямих (інших при добре налагодженій шпигунській механиці знайти важко!) аргументів на користь того, що візит в Севастопольський парк був лише ширмою для російських спецслужб. Зазвичай приїзд Патріарха в будь-яке місто або країну – важлива подія для віруючих, десятки і сотні тисяч яких прагнуть особисто побачити і почути Патріарха. В даному випадку було все інакше... Дивна річ: у місцевій єпархії офіційно готувалися до приїзду 70000 паломників з різних міст такраїн. Але ні на вокзалах, ні в парку скупчення прочан ніхто не помітив – ні міліція, ні залізничники, ні журналісти. Зрозуміло чому? Пам'ятаєте слова відомої російської пісні "большие деньги любят тишину"? Так от, люблять її і великі шпігунські ігри... Мабуть, хтось заздалегідь подбав про те, щоб звести звичайний для цих випадків паломницький ажіотаж нанівець...

У всій цій історії Севастопольському парку, як символу військової слави Росії, була відведена особлива роль, і при цьому аж ніяк не символічна. Свого часу цим, одним з багатьох занедбаних парків Дніпропетровська, зацікавився теперішній заступникгубернатора області і, за сумісництвом, голова міської організації Партії Регіонів Іван Ступак. Інтерес до Севастопольського парку виник у нього якраз у самий розквіт"помаранчевого" правління. І характер його зацікавленості, ймовірно, був далеко не такий безневинний, як може здатися на перший погляд...

N3 Ким ви є насправді, пане полковнику?

Два полковника – одна школа.

Не секрет, що російське керівництво сприймало, і цілком справедливо, помаранчеву революцію та її лідерів як пряму загрозу своїм національним інтересам. Тому пошук сил всередині України, на які можна було б спертися в цьому жорсткому геополітичному протистоянні, став для російських спецслужб пріоритетним завданням. Ситуація в Україну вимагала миттєвої реакції. Тому ставка була зроблена на "своїх", тих, кому довіряєш, кому для входження в гру не потрібно витрачати час на "підвищення кваліфікації". Таким "своїм" якраз і виявився полковник СБУ Іван Ступак.

Показово, що в 80-х своє навчання і кар'єру в структурах КДБ він почав одночасно із самим відомим чекістом сучасності – Володимиром Путіним. Правда, Путін належав до "пітерської школі" контррозвідки, а Ступак – до "московської". Обидва вважалися дуже перспективними і вже тоді претендували на елітарний статус всередині найбільшсекретної та непрозорої структури в країні. Відомостей про їх контакти у той час нам знайти не вдалося, однак не можна повністю виключити ймовірність того, що вони могли мати місце тоді або в наступні роки.

Але навряд чи є випадковим, що саме завдяки Ступаку протидія помаранчевомуправлінню в Дніпропетровську прийняла системно-професійний і жорсткий характер. Своєрідним епіцентром цього протистояння став Севастопольський парк. Саме тамгромадська організація "Закон і честь", яку очолював полковник Ступак, проводила масштабні акції протесту за участю багатьох тисяч незгодних з політикою тогдашнього уряду.

N4 "П'ята колона" російських спецслужб

Під дахом цієї організації Івану Ступаку вдалося зібрати проросійськи налаштованих "своїх людей": кадрових офіцерів колишнього КДБ і інших силових структур. У разі загострення ситуації, якби з Москви надійшов такий наказ, "Закон і честь" була здатна оперативно поставити "под ружье" до 500 чоловік, багато з яких мали досвід участі в реальних бойових діях. На щастя, такий наказ із Москви так і не надійшов...

Але свою ефективність організація Ступака все ж продемонструвала – раз за разом "відбиваючи" у помаранчевих на чергових виборах цей ключовий для російських інтересів регіон.

Севастопольський парк в якості прикриття був обраний виключно вдало. Зовні виглядало так, що основна діяльність організації "Закон і честь" лежить в сфері збереження історичної та культурної спадщини. Щедре фінансування від російських спецслужб, яке отримувала "Закон і честь", видавалося за приватні пожертви членів організації. На ці ж, нібито зібрані приватним порядком "членські внески",Севастопольський парк почали приводити в порядок: був реконструйован меморіал,зникло сміття, з'явилися нові лавочки, гойдалки, бордюри і т.д. До речі, дивного тут нічого немає: американські спецслужби ще раніше освоїли технологію фінансування демократичного руху та кольорових революцій по всьому світу через громадські організації та фонди. Їх колеги з Москви просто застосували той самий прийом для фінансування контрреволюцій.

На ці ж гроші, судячи з усього, у якоїсь дніпродзержинської фірми "Еколенд" в 2008 р. і було викуплена будівля за адресою вул. Урицького, 4а, що примикає до Севастопольського парку. Але придбала його не організація "Закон і честь", про фінансування якої російськими спецслужбами на той час в Дніпропетровську почали говорити майже відкрито. Для цієї мети, як і у випадку з Севастопольським парком і іншими проросійськими проектами полковника Ступака, була обрана "своя людина", надійне, але формально "приватне" обличчя.

N5 Російський слід "Російського центру"

Первісним покупцем стала компанія ТОВ "Агат-Україаи", що за чутками належить др

У дворі "Російського центру" машини з російськими номерами – часті гості.

ужині полковника Ступака. Потім будинок взагалі був оформлений як "приватна квартира" на іншу родичку. Навіть люди не досвідченів шпигунській професії, але якіхоча б раз дивилися фільм "17 миттєвостей весни", зрозуміють, що кращого прикриття для нелегальної діяльності, ніж явочна квартира, що оформлена на"приватну особу", спецслужби світу поки ще не відкрили. Іван Ступак теж не став винаходити велосипеда...

Починаючи з 2008 року всі акції організації "Закон і честь" планувалися і обговорювалися на так званій "приватній квартирі" по Урицького, 4а, де з того часу фактично діє нелегальний штаб. Мешканці прилеглих будинків скаржаться, що трапляються ночі, коли вони не можуть заснути через шум, який створюють десятки авто, що в'їжджають у двір і виїжджають (у більшості з них – російські номери). Також очевидці стверджують, що досить часто, проходячи під вікнами будівлі у вечорі, можна виразно розрізнити хорове виконання російського гімну. Погодьтеся, для "приватної української квартири", це якось занадто. А ось для явочної – в самий раз. Що робить така кількість російських громадян в "приватному будинку", розташованому далеко не в самому жвавому куточку Дніпропетровська, залишається тільки гадати.

Заходи з реконструкції Севастопольського парку Іван Ступак не одноразововикористовував як піар-привід публічно пригадати про так зване спільне коріння двох народів-братів, про їх подвиг в Кримській війні. Заняття само по собі похвальне, якби не "але"... Аж надто часто в Дніпропетровськ на подібні заходи запрошують співробітників російського посольства в Києві, дипломатична недоторканність яких потенційно дозволяє їм займатися шпигунством цілком безкарно. Втім, така практика існує в багатьох країнах ще з часів "холодної війни" і вже давно нікого не дивує.

Щоб сумнівні контакти з російськими громадянами не дуже впадали в око, Ступак та його команда на тій же "приватній квартирі" в 2010 році зареєстрували ГО "Російський центр". У його статуті заявлені культурно-просвітницькі цілі, які формально цілком узгоджені з гуманітарним характером діяльності по відродженнюСевастопольського парку і православної духовності. По суті, парк є величезним кладовищем воїнів Кримської кампанії, тому під благородним приводом "любви к отеческим гробам" російські громадяни можуть з'являтися в "Російському центрі" на Урицького, не викликаючи жодних підозр. Кращого прикриття для регулярної передачі грошей, інструкцій і т.д. не вигадаєш!

Післямова. А що ж далі?

Кажуть, що під час візиту до Дніпропетровська Патріарх Кирило і деякі члени його делегації мали тривалу бесіду з полковником Іваном Ступаком в "Російському центрі" віч-на-віч. Зміст цих бесід з цілком зрозумілих причин нам у всіх подробицяхне відомий. Але можна припустити, що тема ПМЗ була в них центральною. Саме після цих зустрічей на "приватній квартирі" професійний контррозвідник і його "Російський центр" перемкнули свою "приватне спонсорство" з Севастопольського парку на православн іікони. Тепер з Росії до Дніпропетровська їх по лінії "культурного обміну" структури Івана Ступака привозять для поклоніння віруючих. Супроводжують їх, як правило, дуже дивні персони, які в обов'язковому порядку відвідують будинок на Урицького. Так що, скоріш за все, це така ж чергова ширма, як і сам "Російський центр", і "Закон і честь", і приватна штаб-квартира, і Севастопольський парк і багато іншого?

Цікаво, що зовсім недавно з будинку на Урицького взагалі зникла скромна табличка"Російський центр". І тепер він знову, принаймні, формально, просто приватний будинок. Здається, це пов'язано з деяким охолодженням українсько-російських відносин. Перспективи цих відносин після повернення Путіна в президентське кріслоексперти оцінюють як не дуже райдужні. Тиск на Україну з боку путінського режиму буде посилюватися. Тому в самій Україні стає небезпечним афішувати будь-які неформальні канали, по яких російські спецслужби здійснюють фінансування і керівництво українськими громадськими організаціями, на зразок тих, якими керує полковник Ступак. Проте, Москва навряд чи відмовиться від підривної діяльності і шпигунства, особливо, якщо це стосується таких об'єктів як "Південмаш".

Арсеній Денисенко

http://dniprograd.blogspot.com/


© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua