Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Вітчизна. Війна. Незалежність.

Ігор Бурдяк | 6.05.2011 17:24

2
Рейтинг
2


Голосів "за"
2

Голосів "проти"
0

...Зломилась воля.
Україна лягла Москві під ноги,
Се мир по-твоєму – ота руїна?

(Леся Українка "Бояриня")


В підручники історії повернули Вітчизняну Війну. Тобто нинішня влада хоче нас таки переконати, що СРСР був нашою Батьківщиною. Тоді виникає питання: а що власне ми святкуємо 24 серпня? Бо якщо прийняти цю нову-стару тезу, то ті, хто проголосував за незалежну Україну зрадили своїй Вітчизні. І комуністи мають рацію.

Але як бути з Західною Україною? Адже до другої світової війни СРСР для непідрадянських українців ніяк не міг бути Батьківщиною. А чи була для українців галицько-волинських земель Батьківщиною Річ Посполита в періоді між двома світовими війнами? Можу з певністю сказати, що ні. Так, вони були громадянами цієї держави, платили податки, несли військову службу, сповнювали інші повинності не гірше, ніж поляки. Але своєю Батьківщиною більшість із них вважали не Польщу, а Україну, яка існувала, бо це власне вони і були, але не мала державного статусу. І саме через те й були конфлікти українців з польською державою. Хоча якщо по-правді, то Польща мала більше "прав" вважатися Батьківщиною українців, ніж СРСР. Бо як-не-як основне право – право на життя вона забезпечувала. Через право на приватну власнсть і підприємницьку діяльність. Чого СРСР забезпечувати не хотів і не міг. Підтвердженням тому є голод 1932/33 і не лише він. Право на приватну власність неодмінно "витягує" за собою, хоче того держава чи ні, певні громадянські і політичні свободи. І їх таки непідрадянські українці мали. Звичайно, не в тій мірі, в якій хотілося б. Але завдяки саме їм свою ідентичність зберегли. Бо ж це був далеко не СРСР. А в ньому заборонено було навіть не вважати його Батьківщиною. І ця неправда настільки в'їлася в радянські душі, що навіть наші владоможці думаю, цілком щиро вважають, що червоний прапор має право в незалежній Україні на державний статус.

Через кілька місяців святкуватимемо ювілейний день незалежності. Як буде почуватися на торжествах влада? Адже цей день категорично заперечує червоний прапор і СРСР. Спроба примирити СРСР і Україну, червоний і синьо-жовтий прапори неможливо. Бо це не просто символи. За ними стоїть вибір: між демократією і деспотією, між свободою і неволею, між Європою і Азійщиною.

Після війни учасники антигітлерівської коаліції пішли на поступки Сталіну. Виправдані вони були чи ні, судити важко. Але народи, які скинули з себе радянське ярмо, під гнітом якого вони перебували майже півстоліття таки домоглися справедливого для себе рішення: сталінський режим був визнаний так само злочинним, як і гітлерівський. Під їхнім тиском і колишні "коаліціянти" змушені були погодитися з цим очевидним фактом.

А що роблять наші обранці? Вони вслід за Росією опротестували постанову ОБСЄ! Воістину незбагненний садомазохізм. Поляки, чехи, словаки, угорці, які набагато менше, ніж ми натерпілися від "реального соціалізму" домагаються морального осуду сталінізму, а ми: "визнаємо аморальними спроби покласти на СРСР рівну з гітлерівською Німеччиною відповідальність..."

Сором, панове депутати...

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua