Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Булгаков   Белая гвардия   Роднянський

Перечитуючи Булгакова. "Белая гвардия".

ЗаХар | 7.02.2011 21:07

6
Рейтинг
6


Голосів "за"
6

Голосів "проти"
0

Роздуми після "Шустер -Лайф"

Перечитуючи Булгакова. ''Белая гвардия''.
"Искупят прозу Шеншина

Стихи пленительные Фета".


Так писав Олексій Жемчужников

"Кіплінг був співцем англійського імперіалізму. Кому й коли спадало на думку позбавляти світ "Книги джунглів?""

це лукаве питання пролунало на "Шустер Лайф" при обговоренні "Білої гвардії" Булгакова.

А скажіть мені шановні, лише відверто – хто з вас і коли читав "сільські нариси" Шеншина?.Їх, між іншим, аж 51. Ну то я вам підкажу – вони, на відміну від поєзії Фета, жодного разу не перевидавались і навіть сучасні прихильники царської Росії, серед яких досить інтернет-фахівців, принаймні поки що, їх в мережі не розмістили.

А що ви читали з прози Кіплінга? Російською, українською? Ні, не взагалі, а про "Тягар білої людини?"

І мовив вельми шанований мною Мирослав Попович: " Звідки ви взагалі взяли, що "Біла гвардія" про Київ? Там назва міста жодного разу не згадується!". Ой, Мирославе Володимировичу, навіщо Ви так?

"...белый гроб с телом матери снесли по крутому Алексеевскому спуску на Подол, в маленькую церковь Николая Доброго, что на Взвозе."

Це відразу -третій абзац від початку. І далі – Софійська площа, Михайлівський монастир, Хрещатик, Костельна, Мало-Провальна... – це що, для нічого не розуміючих дурників писано?

Чи є в книзі щось більше за жорстку хроніку

"Велик был год и страшен год по рождестве Христовом 1918, от начала же революции второй.?"

Те, що підіймається над фактом і стає філософським узагальненням? Звичайно. Це вершина, на яку зійшов автор в кінці твору

"И, наконец, Петька Щеглов во флигеле видел сон.

Петька был маленький, поэтому он не интересовался ни большевиками, ни Петлюрой, ни Демоном. И сон привиделся ему простой и радостный: как солнечный шар.

Будто бы шел Петька по зеленому большому лугу, а на этом лугу лежал сверкающий алмазный шар, больше Петьки. Во сне взрослые, когда им нужно бежать, прилипают к земле, стонут и мечутся, пытаясь оторвать ноги от трясины. Детские же ноги резвы и свободны. Петька добежал до алмазного шара и, задохнувшись от радостного смеха, схватил его руками. Шар обдал Петьку сверкающими брызгами. Вот весь сон Петьки...

Все пройдет. Страдания, муки, кровь, голод и мор. Меч исчезнет, а вот звезды останутся, когда и тени наших тел и дел не останется на земле. Нет ни одного человека, который бы этого не знал. Так почему же мы не хотим обратить свой взгляд на них? Почему?"


Але -куди дівати факт, по всьому твору гуляючий?

Справжні інтелігенти, "души мятущиеся"

- "Вести"! – вдруг под самым ухом Турбина резнул сиплый альт.

Турбин вытащил из кармана скомканный лист и, не помня себя, два раза ткнул им мальчишке в физиономию, приговаривая со скрипом зубовным:

– Вот тебе вести. Вот тебе. Вот тебе вести. Сволочь!

На этом припадок его бешенства и прошел. Мальчишка разронял газеты, оскользнулся и сел в сугроб. Лицо его мгновенно перекосилось фальшивым плачем, а глаза наполнились отнюдь не фальшивой, лютейшей ненавистью.


І, все більше розочаровуючись в гетьмані і всіх інших очикуваних ними рятівниках "Великої Росії",

Двое студентов пропустили процессию. Когда она отошла, высокий подхватил под руку низенького и зашептал злорадным голосом:

– Так его, так его. От сердца отлегло. Ну, оно тебе скажу, Карась, молодцы большевики. Клянусь честью – молодцы. Вот работа, так работа! Видал, как ловко орателя сплавили? И смелы. За что люблю – за смелость, мать их за ногу.


Не встигли петлюрівці ввійти в Місто, ще "Осанна!" кричать міщани, а герої Булгакова вже більшовиків чекають.

А лікареві Турбіну сон наснився. І з'явився перед ним полковник Най-Турс разом з вахмістром Жиліним. Розповів Жилін про життя в раю.

"А разрешите, говорю, спросить, это для кого же такое?" Потому оригинально: звезды красные, облака красные в цвет наших чакчир отливают... "А это, – говорит апостол Петр, – для большевиков, с Перекопу которые".

– Какого Перекопу? – тщетно напрягая свой бедный земной ум, спросил Турбин.

– А это, ваше высокоблагородие, у них-то ведь заранее все известно. В двадцатом году большевиков-то, когда брали Перекоп, видимо-невидимо положили. Так, стало быть, помещение к приему им приготовили.


От воно як буває -для більшовиків зарезервовано, а студенти крутівські і так перебудуть... Та що студенти, а махновців з Перекопу куди дівати?

Знав же автор, що потрібне українському селянину, чудово знав!

нужна та вечная, чаемая мужицкая реформа:

– Вся земля мужикам.

– Каждому по сто десятин.

– Чтобы никаких помещиков и духу не было.

– И чтобы на каждые эти сто десятин верная гербовая бумага с печатью – во владение вечное, наследственное, от деда к отцу, от отца к сыну, к внуку и так далее.

– Чтобы никакая шпана из Города не приезжала требовать хлеб


Невже щось подібне дали селянам більшовики?

Не припали селянам до душі німецькі окупанти.

"Выдать русской свинье за купленную у нее свинью 25 марок".

Правда Ваша, Михайле Опанасовичу, не можна таке вибачати. От вождь світового пролетаріату такого собі не дозволяв.

"Поместить полтора миллиона армии на Украине, чтобы они помогали усилению продработы, будучи сугубо заинтересованы в ней, особо ясно сознавая и чувствуя несправедливость обжорства богатых крестьян на Украине" (ПСС, т. 44, с. 67.)

Якої саме продроботи, питаєте?

"Образец надо дать. Повесить (непременно повесить, дабы народ видел) не менее 100 заведомых кулаков, богатеев, кровопийц. Отнять у них весь хлеб. Назначить заложников, согласно вчерашней телеграмме. Сделать так, чтобы на сотни верст народ видел, трепетал, знал, кричал... Найдите людей потверже". (З телеграмми Євгенії Бош, Кураєву і Мікіну).

Велика Росія, Росія, Велика Росія, Велика Росія... Кидаються бентежні... Важко прийняти відразу... Йдуть через немислиме

Он уехал в царство антихриста в Москву, чтобы подать сигнал и полчища аггелов вести на этот Город в наказание за грехи его обитателей. Как некогда Содом и Гоморра...

– Это вы большевиков аггелами? Согласен. Но все-таки так нельзя... Вы бром будете пить. По столовой ложке три раза в день...

– Он молод. Но мерзости в нем, как в тысячелетнем дьяволе. Жен он склоняет на разврат, юношей на порок, и трубят уже трубят боевые трубы грешных полчищ и виден над полями лик сатаны, идущего за ним.

– Троцкого?

– Да, это имя его, которое он принял. А настоящее его имя по-еврейски Аваддон, а по-гречески Аполлион, что значит губитель.


Не знаю, що буде в Роднянського. В "Днях Турбіних" автор договорив те, про що промовчав в "Гвардії"

М ы ш л а е в с к и й. Большевики?... Великолепно! Очень рад!

С т у д з и н с к и й. Да ведь они тебя мобилизуют.

М ы ш л а е в с к и й. И пойду, и буду служить. Да!

***

С т у д з и н с к и й. Была у нас Россия – великая держава!...

М ы ш л а е в с к и й. И будет!... Будет!

С т у д з и н с к и й. Да, будет, будет – ждите!

М ы ш л а е в с к и й. Прежней не будет, новая будет. Новая! А ты вот что мне скажи. Когда вас расхлопают на Дону – а что вас расхлопают, я вам предсказываю, – и когда ваш Деникин даст деру за границу – а я вам это тоже предсказываю, – тогда куда?

С т у д з и н с к и й. Тоже за границу.

М ы ш л а е в с к и й. Нужны вы там, как пушке третье колесо! Куда ни приедете, в харю наплюют от Сингапура до Парижа. Я не поеду, буду здесь в России. И будь с ней что будет!... Ну и кончено, довольно, я закрываю собрание.

...За сценой издалека, все приближаясь, оркестр играет "Интернационал".

Господа, слышите? Это красные идут!

Все идут к окну.

Н и к о л к а. Господа, сегодняшний вечер – великий пролог к новой исторической пьесе.

С т у д з и н с к и й. Кому – пролог, а кому – эпилог


І напали на Булгакова прямолінійно мислячі комісари: "Що ж ти контрик, білогвардійців славиш?" Час Михайлу Опанасовичу на Біломорканал збиратися. Та мовив товариш Сталін:

"Если такие люди, как Турбины, вынуждены сложить оружие и покориться воле народа, признав свое дело окончательно проигранным, – значит, большевики непобедимы. "Дни Турбиных" есть демонстрация всесокрушающей силы большевизма"

Оце і є правда справжня і Булгакова і про Олексія Толстого з їхніми "настоящими русскими людьми" Бентежились, бігали до Колчака і Денікіна, до Юденича і Врангеля доки не зрозуміли, що Велика Імперія лише більшовиками порятована може бути. А що співають вони про всесвітнє братерство трудящих і інші казки розповідають -то це ж для плебсу, аби в покорі держати. І пішла вся ця "совесть народа русского" на службу до дияволу червоному в ім'я порятунку Імперії Коханої.

Цікаво, чи скаже про це Роднянський в своїй екранізації?

Коментарі
Переклад статті Покальчука російською мовою (з оригінальними цитатами з Булгакова)









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua