Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Міфи заради майбутнього


-2
Рейтинг
-2


Голосів "за"
1

Голосів "проти"
3

Ми звикли вважати ідеалізацію подій, явищ чи постатей минувшини чисто негативною тенденцією. Історія ж-бо як наука вимагає максимально об'єктивної інформації і точного відтворення фактів у відповідній послідовності; вона не терпить варіанту "а якби" та слова "можливо".

Міфи заради майбутнього
Проте кожна нація, щоби вважатися такою, мусить мати своїх героїв – взірців для наслідування, гордості всього народу...

Людям треба у щось вірити. І саме на такому підґрунті виформовуються численні міфи і легенди про тих чи інших осіб, які відіграли визначальну роль у нашій історії.

У цьому випадкові, певна річ, ідеться про плюндрування історичної правди, результатом якого є... користь для цілої нації. Хай це і звучить парадоксально.

Візьмімо ті ж Крути 1918-го. Попри те, що далеко не всі студенти й гімназисти полягли тоді у нерівнім двобою з більшовицькою навалою, національна свідомість переважної більшості обізнаних із цією подією видає геть інші дані.

Як у пісні: "Нас тут триста у Крутах лягло. Всі твої, Україно, ми діти".

Не відіграє ролі, скільки конкретно втрачено мертвими юнаків 29 січня 1918 року. І не суть, що далеко не всі з них перед смертю гукали на повні груди "Слава Україні!". Головне, що народ бачить їх саме такими...

На такому тлі і з'явився міф про "трьохсот українських спартанців" у тому вигляді, в якому ми з вами бачимо його нині.

Безумовно, я жодним чином не намагаюся применшити звитяги крутянців. Однак заради справедливості варто відзначити, що не все тоді було саме так, як ми звикли вважати.

Та ж сама ситуація з діяльністю Організації українських націоналістів, Української повстанської армії в роки Другої світової війни та по її завершенні.

Позаяк ОУН діяла відповідно до законів воєнного часу (що вже й казати про УПА як військову формацію?), не варто відкидати, що націоналісти були вже такими "святими", як ми їх сприймаємо.

У середовищі українського підпілля були і зради, і несправедливі покарання, і навіть факти терору... Історія дає нам чіткі та зрозумілі факти.

Інша річ, що українській нації на теперішньому етапі її становлення потрібно мати власних героїв. На цю роль командири і вояки УПА, а також члени ОУН пасують якнайкраще. І хай ті не були пречистими і безгрішними – все одно їхній внесок до справи утвердження української самостійності неможливо не сприймати.

От і живуть міфи про наших попередників у свідомості українців. Живуть – і стають підґрунтям для формування національної гордості у все нових поколінь наших із вами земляків.

Сергій Пархоменко, співкоординатор громадського руху "Опір": "Для мене крутянці – це зразок самопожертви заради майбутнього цілої нації. Знання про їхній героїзм та палкий патріотизм свого часу суттєво вплинули на формування моїх життєвих принципів і активної громадської позиції. Ми маємо рівнятися на найкращих, а студенти, які захищали Україну під Крутами, саме такими і є".

Микола Марусик, лідер ВМГО "Мистецька платформа": "Іще коли я навчався у школі в мене виникали певні непорозуміння з однокласниками. Я був українськомовний, а вони – ні. Було дуже складно бути в меншості, та я подужав це, оскільки пам'ятав про чин крутянців. Ті хлопці теж були в меншості, їх було всього 300, але вони так вірили в перемогу, що отримали її – хай і в дещо дальшій перспективі, ніж очікувалося. Але перемога є перемога. Саме усвідомлення жертовності за непохитності їхніх позицій і принципів стало для мене своєрідним життєвим гаслом: не бійся, що ти в меншості – йти і перемагай!".

Вікторія Дудченко, вільна журналістка: "Якщо ми самі не повіримо в самовідданців за волю України, то хто ж в них тоді повірить? Коли розумієш, що захищати можуть не тільки великі і сильні зі зброєю, а й ті, хто просто істинно вболіває за свою країну, то сам рівняєшся на них. Однозначно, що пам'ять і визнання і про відчайдух упівців, і юнаків-крутянців стоять поруч із повагою і шаною до української мови, до її культури, до всього народу в цілому".

Це – лише три коментарі людей, які так чи інак завдяки усвідомленню геройства наших попередників змогли змінити на краще найперше себе самих і стати успішними в молодому віці. Йдеться про покоління, виховане на позитивних історичних міфах, що про них я вже говорив.

Разюче різняться за своїм забарвленням і цілями "штучне" паплюження історії. Приміром, "совок" залишив нам у спадок очорнені образи тих же націоналістів і крутянців, на яких понавішували чи не всі можливі гріхи.

Такі міфи руйнують підвалини національної гордості, а отже – і національної ідентифікації людей узагалі.

Спробуйте-но запитати будь-якого захисника радянської моделі історичних поглядів, хто ж тоді, як не вояки під Крутами, Степан Бандера, Євген Коновалець чи Роман Шухевич, були дійсними героями української нації. Почуєте або про те, що українців як нації взагалі немає, або що героїв у неї не було і всі надбання звідкись "запозичені", або (у кращому разі) вам назвуть імена якихось авіаконструкторів, космонавтів чи то спортсменів доби перебудови.

Тоді доводиться взагалі міркувати над критеріями оцінки "геройськості" тієї чи іншої постаті у вітчизняній історії.

Отже, сприйняття історичних реалій цілою нацією відрізняється од розуміння їх же конкретною людиною. Саме перше і є чинником утворення міфів про героїв та ідеалізації недосконалого.

Народ, як відомо, знає краще. Тож хай воно буде так, як є.

Аби не гірше...

Богдан КОВАЛЬЧУК, "Хмаро4ос".

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua