Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Свято Хрещення Господнього

Анатолій Грива | 4.02.2010 16:08

4
Рейтинг
4


Голосів "за"
5

Голосів "проти"
1

19 січня українські козаки в усіх українських землях від східних до західних кордонів урочисто відзначили Свято Хрещення Господнього.

Свято Хрещення Господнього




"На Водохреще наші прадіди йшли до церкви, святили воду, стріляли з гармат та рушниць по нечистій силі, котра вискакує з води під час освячення, купались у вирубаній в кризі ополонці, бились навкулачки лава на лаву (стінка на стінку), куток проти кутка або ж село проти села, потім братались та ставили один одному могорич в шинку".

Про українських козаків, які багато віків живуть на етнічних українських землях, завжди говорили багато і всі, чи то вчені, чи то письменники з поетами, чи журналісти, чи просто громадяни, які хоч трохи розуміються на цій темі, а навіть і ті, які на цій темі не розуміються зовсім... Українських козаків називають: хто воїнами, хто лицарями, хто селянами, хто "сословієм", хто окремим від українців народом, а навіть заперечують саме існування таких людей. Кажуть, що таких і не існувало зовсім в Україні, і що то все видумки "бандерівців" чи ще когось. Багато чого кажуть... Сучасна Верховна Рада в Україні теж заперечує існування українських козаків, говорять, або хай це будуть просто козаки, або хлопці не заважайте нам працювати, бо бачте ж які ми зайняті... і відхилили вдруге козацький законопроект, який був туди поданий Президентом України. Тобто законодавством сучасної України не дано визначення таких понять як український козак чи українське козацтво... А як же Закон "Про відновлення Українського козацтва", який був прийнятий Радою міністрів Української держави 10 серпня 1918 року. Чи можливо цього Закону теж не було і такої держави під назвою "Українська держава" теж не було? Щось не так у нашому домі... У інших народів було все, і історія, і досягнення, і сучасні здобутки, і добробут, а в українського козацького народу нічого не було і вони нічого не напрацювали. Так не буває!

А з самими українськими козаками ціла історія. Хоч смійся, хоч плач... В цей час українські козаки згуртувалися у близько сотні різних громадських організацій, яких ніхто не фінансує, яким ніде не допомагають, яким відмовили у Кабінеті Міністрів затвердити державну програму на підтримку програм, які ініціюють козаки. Не буду затверджувати і все! Чому? Не знаю, але не буду! Уточнюю, гроші мали були піти не у карман козакам, а та програми, які козаки уже самі багато років за власний кошт реалізовують для суспільства і країни.

А ще, з 1992 до 2008 роки існувала в Україні Міжнародна козацька організація під назвою "Українське козацтво", яка мала свої козацькі осередки по всіх областях. А зараз керівники цієї організації змінили Статут в якому відмовилися від вже існуючих осередків і почали з ними боротьбу з допомогою органів юстиції та міліції. Бо вони ж зараз вже "всі не законні і не законно називаються українськими". Чому так? Ну так! Бо так треба!?

Вже зовсім стало зрозумілим те, що державні органи не хочуть мали біля себе українських козаків, які заявляють про те, що вони будуть їм допомагати будувати Україну та захищати її інтереси. Такі козаки не потрібні! І не питайте! І немає різниці у якому вигляді вони існують, чи це громадська організація чи просто люди, які називають себе українськими козаками і які носять шаровари і вишиванку. І не мають вони того носити, бо не модно, бо не треба... Бо не потрібні і крапка!

Назва ж "Українське козацтво" як козацька організація існує в Україні вже 93 роки. Ця назва зафіксована державними нормативно-правовими актами як Всеукраїнський козацький рух у 1917 і 1918 роках і підтверджена Міністерством юстиції у 1992 році.

Але я не про те. Українські козаки існують, вони виховують своїх і чужих дітей, роблять добрі справи, шанують і продовжують українські козацькі традиції. Ось і 19 січня по всій Україні українські козаки відсвяткували Свято Хрещення Господнього з всіма потрібними при цьому деталями... На фото поданих у цій публікації козаки Волині, Поділля і Києва.















Хмельницькі козаки у цей день провели обряд хрещення і посвячення в козаки чорношкірого Сіта Тібюрса, уродженця африканської республіки Конго, котрий тепер мешкає у Хмельницькому, і який подав заяв на вступ до... Українського козацтва.

Дам деякі виривки із інтерв'ю з Сітом Тібюрсом, яке провів Ростислав БАЛЕМА.

- Бен, розкажіть, будьте ласкаві, як потрапили до України, про ваші перші роки тут...

- В 1990 році я виграв конкурс ЮНЕСКО на навчання в СРСР. З Москви мене направили до Києва, в авіаційний інститут. Там пройшов курс вивчення російської мови і поїхав до Вінниці – навчатися в політехнічному інституті. Потім перевівся до Хмельницького ТУПу (нині Хмельницький національний університет. – Авт.). І в 1996-му закінчив факультет радіоелектроніки з дипломом магістра...

- А де починали свій трудовий шлях?

- Кілька місяців попрацював у себе на батьківщині. Але там була дуже нестабільна ситуація, йшла війна... Вирішив стати біженцем. Оформив цей статус тут, в Україні. І не шкодую про це...

Скоро познайомився з дівчиною Тетяною, стали жити разом. Одружилися... В 2001 році в нас народився хлопчик.

- Бен, а ким ви працюєте нині?

- Я – репетитор французької мови. Маю власне бюро. А до цього працював у центрі іноземних мов "Логос", вів факультативні уроки французької в школах... До речі, в мене дуже стислий і ефективний курс. Мої випускники після складання іспиту у Львові отримують сертифікат міжнародного зразка.

- Бен, зізнайтеся: чи важко вам було опанувати російську мову, а тепер – учити українську? Чи існує для вас так званий мовний бар'єр?...

- Я спочатку навіть не відав про існування української мови. Колись як було? У світі знали, що є "русский язык", багато хто володів ним. Я теж учив. Але якось поступово почав замислюватися: а чому це, наприклад, слово "Хмельницький" пишеться то через м'який знак, то без нього? Невже друкарська помилка? Потім дізнався, що з м'яким знаком – то українською мовою. Став аналізувати інші слова...

Мовного бар'єра для мене не існує. Думаю, для решти людей його теж не повинно існувати. Можна вивчити будь-яку мову. Головне – бажання зробити це.

- А що ви думаєте про ту частину російськомовного населення нашої країни, яка "па украінскі нє панімаєт" і вперто стверджує, що вивчити українську мову не спроможна?

- Ці люди глибоко помиляються. Це якісь фантазії, якими вони прикривають свою лінь чи щось інше... Для мене особисто існує правило: я живу в Україні – значить зобов'язаний володіти українською мовою. І я стараюсь її вивчити. Вже добре розумію усну мову, а от висловитися буває важко...

- Вам подобається жити в Україні?

- Так. Це прекрасна країна, яку населяє великий свободолюбний народ. Знаємо, що є проблеми "нагорі", з владою. Але це – не так важливо...

Я цікавлюся філософією, психологією народу, до якого став належати. Люблю вивчати українську історію, особливо часи козаччини та гетьманщини. І мене все це дуже захоплює і вражає...

А ще мене цікавить період історії після розпаду СРСР. Український народ, вважаю, показав у той час справжні міць і велич. Це ж було дуже непросто – протистояти страшним матеріальним, інтелектуальним, кримінальним та іншим проблемам, вистояти без підтримки зарубіжжя!... Хто пішов на базар, хто поїхав на заробітки... Але ніхто не став байдужим до майбутнього своєї країни. І головне – цей народ зберіг мир, у такий складний період не пролив крові. Політика політикою, а народ український – по-справжньому вільний. Вільний духом. У мене на батьківщині, в Конго, зовсім інша ситуація: там свобода дається зі зброєю в руках...

- Наскільки мені відомо, Бен, ви давно вже спілкуєтеся з представниками сучасного Українського козацтва, берете участь в їхніх патріотичних акціях, маєте серед них справжніх друзів...

- Так і є насправді.

- І ви написали заяву на вступ до козацтва?

- Написав.

- Даруйте мою цікавість, але звідки у вас, уродженця Африки, виникло бажання стати... українським козаком?

- Знаєте, просто мені дуже подобається слово "гетьман"... А якщо серйозно, то чомусь саме цей пласт української історії і культури приваблює мене найбільше.

- Як до вашого рішення поставилася дружина?

- Підтримала. Це ж цілком нормальне бажання – увібрати в себе народний дух...

- Отаман Хмельницького міського козацького товариства, осавул Олег Чайковський повідомив мені, що свій випробувальний термін ви пройшли з честю і вже на Водохреща прийматимете присягу на вірність Україні та Українському козацтву. Що для вас означатиме це дійство?

- Козаки були і є справжніми українцями. Тому я й хочу стати козаком. Хочу засвідчити свою належність до цього великого народу, до цього етносу, до цієї культури... А, так би мовити, формально я вже давно тут закоренився: сім'я, син, робота, друзі.
























© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua