Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
В.Стус

20 років тортур і страждань не зламали його...

Східний Погляд | 6.01.2010 12:18

15
Рейтинг
15


Голосів "за"
16

Голосів "проти"
1

"Це вже доля, а долі не обирають. Отож її приймають – яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас... Але голови гнути я не збирався, бодай що б там не було. За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину" (В.Стус. З таборового зошита. Запис 6).

В.Стус. ВЕРЕСНЕВА ЗЕМЛЯ

Земле моя,

всеплодющая мати!

І. Я. Франко


Я до тебе прийду і змовкну.

І нічого тобі не скажу.

Пожури ти мене,

Пожури -

Вже чи лагідно, чи жорстоко.

Земле рідна! Сором мені -

Що докину до твого золота?

Марно зринули юні дні,

Нині ж сушить мене гризота.

Разом з осінню я догорів,

Листям осені опадаю,

І між млисто-гірких вечорів

Неприкаяний, сам блукаю.

Осінь крилами в груди б'є.

О, Вкраїно моя осіння!

Чом забракло мені уміння

Звеселити серце твоє?

Голубінь моя, голубінь!

Розтривого моя і муко!

Чом не можу я дать тобі

Своє серце – у добрі руки?

О, коли б то, коли б я зміг!

Рідну землю, тривогами краяну,

Проорав би, як переліг,

В ріллях радості неокраїх!

Земле рідна! Тобі одній

Я волів би служить до скону.

До твоїх до прийдешніх днів

Дотягнутися б хоч рукою.

Земля моя! Красо моя! Вкраїно!

Віддаленів твій обрій. Відгримів.

Ти ніби й є. Але тебе немає.


За цей і ще декілька подібних віршів автор отримав 15 років таборів суворого режиму і 8 років заслання!

Василь Стус – мучень за правду, за честь, гідність і права людини – активно боровся проти відновлення культу особи, проти політики денаціоналізації, проти обмежень свободи слова в Радянській Україні під час хрущовської відлиги і брежнєвського застою.

Народився Василь на Святвечір – 6 січня 1938 року – у селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області. У свідоцтво про народження за наполяганням матері ("щоб не дратувати владу") записали днем народження Василя 8 січня. У м. Сталіно (Донецьк), куди переїхала сім'я, пройшли дитинство та юність поета, перекладача, літературознавця. У воєнні та повоєнні роки сім'я Стусів дуже бідувала, але вона свято берегла свої сімейні традиції: релігійність, мову. Закінчив школу зі срібною медаллю, істфак місцевого педінституту.

Після служби в армії (1959-1961 р.р.) працює вчителем української мови і літератури і готується до вступу в аспірантуру. У вересні 1963 року В.Стус був зарахований до аспірантури Інституту літератури АН України ім. Т.Шевченка (м. Київ).

04 вересня 1965 року. На прем'єрному перегляді фільму С.Параджанова "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна" в Києві, на заклик І.Дзюби, В.Стус взяв участь в акції протесту проти арештів шістдесятників, а вже 20 вересня він був виключений з аспірантури. Згодом звільняють з Державного історичного архіву, де він працював.

А далі – "круговерть" гонінь і переслідувань: звільнення з будь-якої роботи, відмова видавництв друкувати твори, збір "компромату", перший арешт і 5 років таборів суворого режиму та 3 роки заслання, другий арешт і 10 років таборів особливо суворого режиму і 5 років заслання як "особливо небезпечного рецидивіста".

Термін відбував у с. Кучино Чусовського району Пермської області. Умови утримання тут були надзвичайно тяжкими: постійні утиски та безпідставні прискіпування адміністрації, позбавлення побачень, хвороби, відсутність будь-якої медичної допомоги. Єдиним протестом були голодування, але за них карали дуже суворо: на початку 1983 року за 18 діб голодування був "запроторений" на рік у камеру-одиночку.

В.Стус багато писав і перекладав: 250 віршів і 250 перекладів мали скласти книгу "Птах душі". Але все написане було конфісковано. Доля цих текстів досі невідома. Радянська каральна машина діяла безжалісно.

"Більшовики, оглушивши народ своєю репресивною пропагандою, виробили побудовану на винятковому лицемірстві методу. Факти ніколи не перевіряються, за аргументи правлять більшовицькі версії фактів" (В.Стус. З таборового зошита. Запис 12).

У 1983 році В.Стусу вдалося передати на волю текст під назвою "З таборового зошита". Цей твір був опублікований на Заході і не міг не привернути до себе уваги громадськості. Після висунення Генріхом Бьоллем (1985) творчості Василя Стуса на здобуття Нобелівської премії, його кинули в одиночку і зменшили й так мізерну норму харчування. Розрахунок був простий: посмертно Нобелівську премію не присуджують.

04 вересня 1985 року, через 20 років після першого свого публічного виступу і за 6 років до проголошення Україною незалежності, від моральних тортур, постійного приниження людської й національної гідності, фізичного виснаження і численних хвороб зупинилось серце 47-річного Василя Стуса – нескореного борця-мучня за честь, права і гідність людини.

Така ж доля спіткала і його побратимів: Олексу Тихого, Юрія Литвина та інших політв'язнів радянського концтабору в с. Кучино Чусовського району Пермської області.

Чи відповість хтось за ці злочини?!

Світла Пам'ять Героям! Слава Україні!

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua