Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Приватизація душ розпочалася, або свобода совісті по-українськи.

UAOCC | 25.12.2009 09:30

1
Рейтинг
1


Голосів "за"
8

Голосів "проти"
7

У нас в конституції усе так красиво прописано: і наші свободи, і наші права, і свобода совісті й віросповідання. Але чи насправді ми маємо цю свободу? Чи не втручається Держава в справи Церкви? Це дуже добре видно на прикладі Української Автокефальної Православної Церкви канонічної.

Приватизація, це слово увійшло до нашого вжитку нещодавно. І ця горе "прихватизація" у нашій країні набула спотворених форм, яких не знає цивілізоване суспільство. Масштаби її настільки великі, що на сьогодні уже майже не залишилось державного сектору.

Такого абсурду немає ніде у світі, коли приватизоване усе лісове господарство, і земля фактично в руках великих власників, коли стратегічні галузі знаходяться в руках іноземців, коли водні ресурси і корисні копалини теж у руках "нових українців" та іноземців.

Не приватизованими лишилися лише сонце, повітря й душі людські. І це саме те, що не можна втримати в руках, не можна відгородити високим парканом. Але у владних структурах вважають, що вправі розпоряджатися і людськими душами теж. Чиновники вважають себе царями й богами на своєму місці і переконані, що мають право вершити долі людські.

У нас в Конституції усе так красиво прописано: і наші свободи, і наші права, і свобода совісті й віросповідання. Але чи насправді ми маємо цю свободу? Чи не втручається Держава в справи Церкви? Це дуже добре видно на прикладі Української Автокефальної Православної Церкви канонічної, статут якої не реєструють уже протягом семи років. Отримуються лише відписки й перекидання відповідальності з однієї структури до іншої.

А згідно ст. 14 Закону України про свободу совісті і релігійні організації "Для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а у Республіці Крим – до Уряду Республіки Крим", а релігійні організації "подають на реєстрацію статут (положення) до державного органу України у справах релігій",

А орган, який повинні зареєструвати статут, "у місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам".Статут же УАПЦ-к не реєструють, як не реєструють і статут громад, чим порушують закон і права релігійної організації і віруючих.

В цій же статті є положення: "У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок... спеціалістів".

До кого ж звертаються державні органи у випадку УАПЦ-к? А вони звертаються до монополістів до РПЦ і УПЦ Київського патріархату, які не хочуть мати конкурентів. Цим знову грубо порушується закон, бо згідно ст. 6 закону України про свободу совісті "Релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань". А їх до цього ще й спонукають самі ж чиновники. І самі чиновники кажуть: "Нащо нам іще одна Церква".

Шановні добродії, а вас ніхто і не питає і вам ніхто нічого не пропонує. Ваша задача і посадові обов'язки зареєструвати статут, тобто просто завізувати.

Але добродії намагаються ще переконувати, що не можуть зареєструвати статут громади чи самої релігійної організації, якщо вони не будуть підпорядковані РПЦ або УПЦ. І це грубе порушення положень Конституції України, де чітко прописано, що "Кожен має право на свободу світогляду й віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію..., безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність" (ст. 35 КУ) .

І "Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду" (ст.3 Закону України про свободу совісті...) , що теж порушується.

Таким чином, не реєструючи статути громад, не реєструючи статуту самої Церкви на УАПЦ-к, із боку Державних органів іде тиск, що говорить про пряму і приховану дискримінацію й нетерпимість до УАПЦ-к. А це пряме порушення "Декларації про ліквідацію усіх форм нетерпимості й дискримінації на основі релігійних переконань", прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 25 листопада 1981 р. Тобто йде пряме порушення уже міжнародних правових норм.

Ось таку ми маємо свободу совісті і віросповідання.

Виходить так, що Держава через своїх чиновників регулює яку віру сповідувати громадянам України і під чий омофор іти священикам.

То, що ж відбувається? Що ж це значить? Чи не розподілені монополістами душі людські на Україні? Чи не розпочалася приватизація людських душ?

Судячи з вище перерахованого ця приватизація іде повним ходом.

То виявляється, що не приватизованими у нас залишилися тільки сонце й повітря. Але чиновники мріють добратися і до них.

Боголюб

Офіційний сайт УАПЦ-к www.soborna.org

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua