Оксана Пахльовська: "Шлях до Європи не пролягатиме пострадянськими підворіттями"

Кажуть, зараз у світі панує не тільки фінансова криза, але й гуманітарна.
Гуманітарна криза на Заході почалася досить давно і є зокрема наслідком надмірного розвитку технології. Тож кожна країна цивілізованого світу вділяє велику увагу цим проблемам, оскільки занепад гуманітарної культури призводить до кризи етичних координат буття. В нас не тільки нічого не робиться, щоб запобігти цим проблемам, а й, здається, відсутня просто свідомість цих проблем.
Тут говорилося, що на пару останніх зустрічей прем'єр-міністра України з місцевими владами тощо було витрачено 36 мільйонів гривень. А на книгодрукування за цей рік поки що надійшов "аж" мільйон двісті тисяч гривень.

Коментарі, мабуть, зайві. На слово, казав Ґете, спираються склепіння буття. Це геть невідома істина українським чиновникам.

Слово- стало засобом брехні.

Опозиційна до неї Україна – це непробивне "тому що", а з лоботомізованими пацієнтами радянської божевільні годі сперечатися. Відтак, щоб виробити якийсь план дій у цій непростій ситуації, треба насамперед зрозуміти культурний зміст не лише України, а й Росії, і Європи. Росія – імперія ХІХ ст., яка не мислить категоріями сучасного світу. До всього ж це імперія, склеєна з некомунікабельних між собою конфліктних реальностей, і цей факт дедалі більш руйнує слов'янську і потенційно європейську ідентичність Росії. Що ж до Європи, то це перший проект на планеті, у межах якого робиться спроба досягти паритетного становища націй, їхньої культурної самореалізації та їхнього економічного добробуту.