Народні блоги
http://narodna.pravda.com.ua/ukr/nation/4a700da64bbb8/

Русь-Україна 1649-2009. 360 років боротьби за право бути собою.

Анатолій Грива | 29.07.2009 11:51

Питання вільного існування руського народу на своїй землі є завжди актуальним, і навіть в наш час у контексті приїзду в Україну патріарха "Руської православної церкви" з Москви.
Якщо про існування такої держави, як Київська Русь, вже дуже багато написано і сказано, то про нащадків цієї руської держави говориться мало і дуже тихенько.


Русь-Україна 1649-2009. 360 років боротьби за право бути собою.
Немає заперечень того, що Київська Русь існувала на території сучасної України, і того, що руські люди нікуди з території сучасної України не зникли. Руський народ постійно підтримував і розвивав свої традиції та боровся за свої права. Підтвердженням такої боротьби та свідченням досягнень на цьому шляху

є руські держави, які виникали протягом цих років. Такою державою є Велике князівство Руське як правонаступник Київської Русі, що існувало як незалежна окрема держава у 15-му і у 17-му століттях.

Велике князівство Руське (1432-1435) - це державне утворення на території Литовсько-Руської держави (Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське), що існувало з вересня 1432 р. до літа 1435 р. Виникло внаслідок громадянської війни у Великому князівстві Литовському 1432-1437 рр.

Держава Велике князівство Руське (1432-1435) мала:

Державний герб:


Власну територію:



Столицю – місто Київ.

Державну мову – Давньоукраїнську.

Форма правління – Князівство.

Великий князь – Свидригайло.

Велике князівство Руське (1658-1659) - це назва козацької України (у складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств), під якою вона відповідно до умов Гадяцького договору, укладеного на козацькій раді 16 вересня 1658 р., мала увійти як суб'єкт федерації до складу Речі Посполитої.

Держава Велике князівство Руське (1658-1659) мала:

Державний герб:


Власну територію:



Столицю – місто Київ.

Державну мову – Українську.

Форма правління – Князівство.

Гетьман Русі – Іван Виговський.

З 1649 року на території сучасної України в результаті національно-визвольної боротьби виникла держава під назвою Військо Запорозьке (інша назва – Гетьманщина).

Ця держава існувала на території центральної і північно-східної України

і утворилася внаслідок Зборівського договору 1649 року. Першим правителем цієї держави був гетьман Богдан Хмельницький, який завжди у своїх офіційних зверненнях наголошував на тому, що його держава є правонаступником Русі. Обраний у січні 1648 року гетьманом, Б.Хмельницький талановито здійснив підготовку до національно-визвольної війни, налагодив зв'язки з однодумцями

в різних куточках України, де січневі події запалили полум'я повстання.

Блискучі перемоги під Жовтими Водами й під Корсунем, поширення повстання на лівобережні та правобережні українські землі, нарешті розгром польського війська під Пилявцями й визвольний похід на західноукраїнські землі стали підтвердженням сподівань всього українського народу на визволення рідної землі з-під іноземної влади та на відродження власної державності.

Протягом червня – листопада у Центрі, Півдні та на Сході України в основному завершився процес формування державних інституцій, а на Заході відбувалося інтенсивне їх становлення. Всі етнічні українські землі були звільнені від іноземного панування, політична влада переходить до козацької старшини, відбулася заміна старого адміністративно-територіального устрою новим, впроваджуються козацькі суди і судочинство, формується національна армія, намітилися зміни в соціальній структурі суспільства. Внаслідок цього в кінці 1648 року вже існувала республіканська за формою правління держава, унітарна за своїм устроєм.

23 грудня 1648 р. Київ урочисто зустрічав Богдана Хмельницького на чолі козацького війська. Для народу він став "відновлювачем віри", "рятівником всієї Русі", "батьком вітчизни", "руським Мойсеєм". Вони називали його не інакше як "найяснішим", "від Бога даним", "великим гетьманом".

Держава Військо Запорозьке (Гетьманщина) створена у 1649 році.

Державний герб:


Власну територію:



Столицею держави при гетьмані Богданові Хмельницькому був Чигирин.

Державну мову – Українську.

Форма правління – Республіка.

Гетьман Війська Запорозького – Богдан Хмельницький.

Зверніть увагу на той факт, що державна мова у цих трьох руських державах була українська. Щоб розібратися, за що боровся руський народ і коли він вважав себе вільним, пропоную розглянути зміст одного договору і двох угод, які підписувалися правителями цих руських держав для забезпечення прав і свобод своєму народу і якими фактично визнавалися ці держави.

Розглянемо:

- Зборівський договір 1649 року, укладений між гетьманом Богданом Хмельницьким і королем Речі Посполитої Яном II Казимиром;

- Гадяцьку угоду 1658 року, укладену між гетьманом Іваном Виговським та Річчю Посполитою;

- Переяславські статті 1659 року – угода між гетьманом Юрієм Хмельницьким і московським царем Олексієм.

Але звернімо в першу чергу увагу на те, про що домовлялися керівники держав у цих договорах і угодах.

Так, основними складовими тут є земля, віра і вольності. Тобто при умові якщо земля, віра і воля належать місцевому народові, то таку державу можна назвати незалежною державою.

17-18 серпня 1649 р. – підписання Зборівського договору між гетьманом Богданом Хмельницьким і королем Речі Посполитої Яном II Казимиром.

Зборівський договір підсумував першу фазу в історії Хмельниччини і легалізував самоврядність українських козаків в межах Речі Посполитої. Ця самоврядність втілилися у козацькому державному утворенні – Війську Запорозькому, також відомому як Гетьманщина.

За цим договором:

-земля – земля запорозьких козаків вздовж рік Рось і Сула набували статусу федеративного з'єднання польсько-литовської Речі Посполитої, причому вводилася низка обмежень у правах для поляків;

-віра – унія з Римською церквою затримувалася, грецьку віру дозволялося сповідувати по всьому королівству і навіть у Кракові, командувати реєстровими козаками призначався лише один із начальників грецької віри, на посаді київського воєводи повинен був бути магнат грецької віри, Київський митрополит грецької віри дістав право засідати в Сенаті серед католицьких єпископів і займати там дев'яте місце;

-вольності – проголошувалося прощення Хмельницькому і всім його козакам, відновлення козацького війська в його колишній формі, кількості і вольностях, реєстр козацького війська збільшився до 40 тис. козаків (вони повинні були отримувати сукно на одяг і по десять золотих на зброю);

16 вересня 1658 р. – гетьман України Іван Виговський підписав Гадяцьку угоду, згідно з якою Україна, Польща й Литва утворювали федерацію трьох самостійних держав.

За цією угодою:

- земля – Україна, Польща й Литва утворювали федерацію трьох самостійних держав. Україна в межах Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств ставала незалежною державою під назвою "Велике князівство Руське";

- віра – унія мала бути скасованою, урівняні в правах православна і католицька церкви;

- вольності – зберігалося гетьманство, бойові дії проти Речі Посполитої повинні були припинитися.

Після тривалих переговорів гетьман Іван Виговський у вересні збирає в Гадячі козацьку раду. Прибувають на неї й польські дипломати. Повернутися Війську Запорозькому до складу Речі Посполитої переконують козаків не так Виговський чи полковники, як посланець польського короля – волинський шляхтич Станіслав-Казимир Беньовський. Промовляючи на раді, він "бранил Москву, уверял, что у москалей другая вера, чем у казаков, что москали не дозволят им свободно приготовлять водку, мед и пиво, прикажут надевать московские зипуны и лапти, запретят носить сапоги и впоследствии станут переселять казаков за Белоозеро, – пише історик Микола Костомаров. – А с другой стороны, обещал им счастье в союзе с Польшей. Теперь, – говорил он, – не будет более рабства: строгий закон не допустит панам своевольствовать над подданными". "Вітчизна озивається до вас: я вас породила, не москалі! – завершив свою промову Беньовський. – Схаменіться, будьте рідними дітьми, а не виродками!"

"Ми народженні у свободі, виховані у свободі, і як вільні люди нині повертаємося до неї", – виголошував у квітні 1659-го перед депутатами сейму у Варшаві 47-річний Юрій Немирич – канцлер новоствореного Великого князівства Руського".

На початку 1659-го оприлюднено московську царську грамоту. Виговського

в ній названо зрадником, а народ закликано до повстання. Гетьман відповідає універсалом, де звинувачує царя в намаганні ліквідувати козацькі права та вольності. Розпочинається російсько-українська війна (1658-1659), яка завершилась перемогою козацьких військ під Конотопом. Проте після цього, розпочався рух козацтва (за активної підтримки Москви) проти союзу з Польщею, і восени 1659 року новий гетьман Юрій Хмельницький фактично скасовує Гадяцьку угоду та підписує Переяславські статті.

27 жовтня 1659 р. підписання Переяславських статей – угода між Юрієм Хмельницьким і московським урядом, якою регулювалося правове та політичне становище козацької України у складі Московської держави.

За цими статтями:

- земля – московські війська розташовувалися в усіх найбільших містах України (Києві, Переяславі, Ніжині, Чернігові, Умані, Брацлаві), їх фінансове та матеріальне забезпечення здійснювалося за рахунок місцевого населення;

- віра – Митрополит Київський підпорядковувався Московському патріархату, який, до речі, тоді ще не був визнаний Константинополем;

- вольності – гетьманові заборонялося брати участь у міжнародних справах, козакам заборонялося вести війну, обирати гетьманів, генеральну старшину і полковників без згоди Москви.

Підсумовуючи сказане вище, можна знайти розбіжності.

Так, у Зборівському договорі і Гадяцькій угоді:

-земля – отримувала статус незалежної держави, яка входила до Речі Посполитої на федеративній основі;

-віра – Русь мала помісну православну церкву, православна і католицька церкви урівнювалися в правах, унія з Римською церквою скасовувалася, Київський митрополит грецької віри дістав право засідати в Сенаті серед католицьких єпископів;

-вольності – зберігалося гетьманство, відновлювалося козацьке військо в його колишній формі, кількості і вольностях, реєстр козацького війська збільшився.

А відповідно до Переяславських статей:

- земля – про незалежність земель ніякої мови не ведеться, а про незалежність держави тим більше, московські війська розташовувалися в усіх найбільших містах України (Києві, Переяславі, Ніжині, Чернігові, Умані, Брацлаві), їх фінансове та матеріальне забезпечення здійснювалося за рахунок місцевого населення,

- віра – церква Русі втратила статус помісної православної церкви, митрополит Київський підпорядковувався Московському патріархату, який тоді ще не був визнаний Константинополем;

- вольності – відбувалося обмеження прав гетьмана – йому заборонялося брати участь у міжнародних справах, обмежувалися вольності козацького війська – козакам заборонялося вести війну, обирати гетьманів, генеральну старшину і полковників без згоди Москви.

З цього можна зробити висновок про те, що з 1659 року Московське царство повело цілеспрямовану політику, спрямовану на захоплення руських земель і ліквідацію будь-яких прав на неї місцевих руських князів чи гетьманів. Ця агресивна політика Москви по відношенню до незалежної руської держави дала результат лише у 1721 році. Петро I, закінчивши розгром козацьких військ гетьмана Івана Мазепи і підкоривши руські землі Московському царству, оголошує про створення імперії під назвою "Росія", тим самим майже переймаючи назву нашої землі та привласнюючи собі нашу історію.

Прочитавши ці рядки, стає зрозумілим, чому сучасна Москва ніяк не може обійтися без земель України, – та тому, що без них вони не Росія, а Московське царство чи Московія, яка ніколи не була Руським князівством і ніякого відношення до Русі не має.

Те, що сучасна Україна раніше називалася Руссю, можна прослідкувати із того, як називалися її правителі включно до 1721 року.

Про час, коли Русь отримала назву Україна, особисто я точних історичних відомостей поки що не знайшов. Але навіть у 19 столітті ще пам'ятали про Русь. Так, ідеї триєдиної Речі Посполитої ожили в часи польського повстання 1830-1831 років проти тиранії Російської імперії. На її гербі поряд із польським орлом і литовським вершником мав з'явитися й "герб Русі" – київський архістратиг Михаїл.



Іван Виговський після підписання Гадяцької угоди став Гетьманом Русі. Цей титул зберігався за керівниками Гетьманщини включно з Іваном Мазепою. Гетьманом Русі називали І.Мазепу закордонні правителі, так було записано на чаші з чистого золота, яку Мазепа подарував у храм Гробу Господнього в Єрусалимі. На чаші, яка і досі зберігається у храмі, є напис: "Дар Його Високості Івана Мазепи, гетьмана Русі".

Так само називали козацьких ватажків і більше ніж за 100 років до цього. Так, у 1576 році польський король Стефан Баторій видав грамоту Запорозьким козакам на ім'я гетьмана військ руських (козацьких) Якова Богданки (князя Якова Богдана Ружинського), яка підтверджувала всі їхні права на володіння зайнятим краєм. Тобто українська земля до козацько-московської війни 1707-1711 рр. мала назву "Русь".

Антируська політика Москви сягає своїми коренями часів Золотої орди. Московщина як складова частина Золотої орди була збирачем дані з Руських земель. Ті традиції до цього часу є основою московської державної політики.

Так, за діючим ординським законом "Яса Чингісхана", правитель певного князівства мав отримати дозвіл на правління, тобто ярлик, і одною з умов його отримання була передача в заручники старшого сина – першого за чергою спадкоємця. Тому по смерті Богдана Хмельницького (1656 рік), уже в 1657 році московський цар зажадав від козацької старшини крім надходження всіх податків до московської казни, зменшення чисельності українського козацького війська, розміщення московських гарнізонів в українських містах ще й відіслання до Москви сина гетьмана Юрія Хмельницького (із козацькою скарбницею) як спадкоємця гетьманської булави. Це було відчутним ударом по основах республіканської козацької державності.

Наступним кроком Москви було підписання з Юрієм Хмельницьким 27 жовтня 1659 року Переяславських статей, якими регулювалося правове та політичне становище козацької України у складі Московської держави.

Тобто Московією не визнавався козацький державний устрій Русі та нав'язувалася своя імперська ординська ідеологія. Це зумовило виникнення "вічного" конфлікту між московською владою та козацькою старшиною за право володіння руськими (українськими) землями. Цей конфлікт ми відчуваємо і сьогодні та будемо свідками його продовження у ході майбутніх президентських виборів і після них.

Петро I, закінчивши розгром козацьких військ в Україні і підкоривши їхні землі Московському царству, у 1721 році оголошує про створення імперії під назвою "Росія".

В Советской исторической энциклопедии, том. 12, на сторінках 142 і 210 читаємо:

- "Российская империя – официальное наименование российского феодально-абсолютистского государства, установленное после победы России в Северной войне 1700-21 в связи с принятием Петром I в 1721 титула императора и существовавшее до Февральской буржуазно-демократической революции 1917 (до отречения Николая II от престола 2 (15) марта 1917);

- Россия – название, обозначающее страну и государство, населенное русским народом; в политическом отношении до Великой Октябрьской социалистической революции 1917 означало, как и названия "Российское государство", "Российская империя", всю совокупность территорий, входящих в состав государства и населенных как русскими, так и нерусскими народами".

У середині XVIII ст. в Україні було ліквідовано гетьманство, козацько-територіальний устрій замінено на губернії, почалося впровадження кріпацтва.

З руськими (українськими) гетьманами, які заявляли про свої права, царський уряд розправлявся, як зі звичайними бунтівниками. Ніби і не існувало ніякої Русі-України, а лише якісь там українці, вибравши собі за гетьмана свого лідера, хочуть жити по-своєму, за якимись не збагненними для московитів традиціями. Руських (українських) гетьманів – керівників держави засилали до Сибіру, катували, знищували фізично: у 1663 році відрубали голову гетьманові Якиму Сомку, 1672 року мордували у Москві, а потім заслали з родиною до Сибіру гетьмана Дем'яна Многогрішного, 1786 року до Сибіру разом із сином Яковом заслали гетьмана Івана Самойловича, а його брату Григорію відтяли голову. У 1708 році вперше було випробувано підступну ідеологічну зброю – за намагання позбавитися гніту Москви гетьмана Івана Мазепу та його соратників оголосили зрадниками та віровідступниками, а царизм – захисником прав і вольностей Русі-України. Розгорнулася політика підтримки зрадників і переслідування патріотів. Щоб знищити національну самосвідомість українців (руських людей), їм стали висвітлювати їхню власну історію з позицій інтересів Росії.

Але сьогодні українці нарешті мають власну незалежну державу – Україну, яка є спадкоємницею Русі з усіма її землями і правами народу. Сучасний український народ нарешті може самостійно вирішувати свій подальший шлях розвитку, і справді, пора реалізувати задуми про створення помісної Української православної церкви, а можливо, її назва має бути – "Руська православна церква". Можливо! Але без Москви!

Використана література:

1.Анатолій Грива. Козацтво від витоків до сьогодення (історичні періоди), 2007, м. Київ.

2.Матеріали з Вікіпедії – вільної енциклопедії.


© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua