Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Бандерівська церква   Степан Бандера   о.Андрій   Старий Угринів   Владика Володимир   Івано-Франківська єпархія

Владика освятив "Бандерівську церкву"

Бунтар | 24.01.2010 18:09

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
1

Церква В"їзду Господа в Єрусалим у Старому Угринові була відновлена після воєнного лихоліття у 1923р., тут з 1906до 1933рр. служив батько Провідника ОУН о.Андрій Бандери, вона була закритою у радянські часи, богослужіння відновились у 1988р. У день виборів її після реставрації і оновлення освятив Владика Володимир. (УГКЦ).

Владика освятив ''Бандерівську церкву''
17 січня в неділю перед Богоявленням Єпископ Івано-Франківський УГКЦ освятив відреставрований храм на парафії "В'їзд ГНІХ до Єрусалиму" в с. Старий Угринів Боднарівської округи.

Відреставровано парафіяльний храм, виготовлений новий престіл – праця всіх парафіян, яку очолював та провадив о. Ярослав Мельничук – адміністратор парафії, який зустрів Єпископа і запросив освятити храм та всі нововиготовлені речі церковного вжитку.

Подякувавши за зустріч Владика Володимир після освячення розпочав Архиєрейську Літургію в якій разом з Єпископом співслужили: прот. Михайло Клапків – Єпархіальний Економ, вікарій Івано-Франківської єпархії УГКЦ в зовнішніх справах, прот. Ярослав Підлуський – протопресвітер Боднарівської округи з деканальним духовенством.

На завершення Літургії Єпископ подякував всім, хто спричинився до відновлення чудової дерев'яної святині та вручив Єпископські грамоти.

Також в цей день Владика Володимир (ВІЙТИШИН) відвідав музей Степана Бандери в с. Старий Угринів залишивши запис про відвідини у книзі відвідувань.


(інформація із сайту Івано-Франківської єпархії, автор – ієрей Юрій Трухан; світлина бр. Юрія Прилепецького).

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА. У вирі Першої світової війни згоріла стара церква у Старому Угринові. Молодий тоді ще парох – о. Андрій Бандера, відразу після відходу фронту від села зорганізував громаду на будівництво нового Храму Божого, який був освячений на Вербну неділю 1923р. Саме тому цю церкву угринівці інколи називають "Бандерівською", адже з нею пов"язана доля не тільки батька майбутнього Провідника ОУН, але й інших представників славної родини Бандерів.

Витоки організованого життя в Старому Угринові можемо прослідкувати за "Хронікою парохії Старого Угринова і Бережниці Шляхотської Калуської діє цезії Львівської архієпархії", яка зберігається у фондах історико-меморіального музею Степана Бандери. Цей документ був укладений о. Дмитром Березовським і завершений, після смерті пароха, невідомим автором. Згідно рядків "Хроніки...", першим священиком Старого Угринова, ім"я якого дійшло до нас, був о. Степан Микитинецький, він служив з 1785 по 1818рр.

Далі настав період отців Савіцьких, які правили в Старому Угринові загалом 58 років: о. Микола (до 1856р.), о.Михайло (1856-1873рр.). Саме в ці часи, точніше (якщо вірити "Шематизму...") в 1820р. було зведено дерев"яну церкву, яка згодом згоріла під час російсько-австрійської війни.

Згадуються в угринівському церковному літописі також імена інших душпастирів. Зокрема, жителі Старого Угринова гордяться тим, що у їхньому храмі правив брат майбутнього Президента ЗУНРу Євгена Петрушевичао. Володимир. З 10 січняя 1883р. був переведений із Завою до Угринова та Бережниці, які тоді складали одну парафію, о. Володимир Глодзінський – дід майбутнього Провідника ОУН Степана Бандери. Він щиро працював заради просвіти української селянської маси, закладав, разом із дітьми читальні, господарські товариства в обох селах. 1893р. було споруджено священику резиденцію, де в 1909р. і народився Степан Бандери, де пройшли дитячі роки всіх дітей.

Починаючи з 1906р. у "Шематизмі..." зафіксовано вже й капличку Покрови Пресвятої Богородиці. За переказами старожилів, вона була побудована на святому місці. Тут помер один із монахів, що рятувався втечею після татарського нападу на монастир у Підмихайлі.

З 1913р., після смерті о. Володимира Глодзінського, повноправним господарем парохії став його зять – о. Андрій Бандера, який до цього часу вже кілька років допомагав у церкві своєму тестеві. Вже наступного року, через війну, громада втратила у вогні церкву. Кілька років староугринівці збирались на Богослужіння у одній із сільських хат. Тільки після закінчення воєнного лихоліття, коли о.Андрій пройшовши в рядах УГА героїчну звитягу за Українську Державу, повернувся з Наддніпрянщини, він взявся за організацію будови нового храму, який щасливо освятили в 1923р. на Вербну неділю. А в 1930р. було завершено відновлення помешкання для священнослужителя, яке також постраждало від артобстрілу. 1936р. на дзвінниці було встановлено нові дзвони: "Димитрій", і "Параскевії" – вагою 160 кг і 75 кг відповідно (останній названо в честь жертводавиці Параски Небилович, цю жінку, в знак вдячності, поховали на церковному подвір"ї.

О. Андрій Бандера був справжнім пастирем для своїх односельчан. Він та члени його родини користувались великим авторитетом і повагою. Однак активна громадсько-політична діяльність священика та його старшого сина Степана викликала занепокоєння польської влади. Особливо гострими виявились протиріччя в Бережниці, де було багато поляків. Обіцянками заробітку і привілеїв так звану "шляхту" переманили з греко-католицької церкви до новозбудованого польського костьолу. Через спровокований владою конфлікт, під приводом його прихильності до "візантійства", о.Андрія перевели зі Старого Угринова до Волі-Задеревацької, а на його місце прийшов неодружений священик о.Володимир Соломка, який хоч пробув у селі не довго, та запам"ятався як вмілий організатор громадського життя. Його наступником став о. Дмитро Березовський, що служив у церкві В"їзду Господа в Єрусалим з 1934 по 1959 рік.

Смерть священика стала приводом для відібрання в громади приміщення резиденції, а згодом, після нетривалого "правління" в церкві "кадебіста у рясі" – Олександра Могили, двері храму надовго зачинились для людей. Святе місце було сплюндровано й розграбовано безбожниками, яким активно допомагали окремі запроданці: вивезли іконостас, понищили образи й церковну атрибутику, позамальовували на стінах розпис із хрестиками, посередині храму виставили червоний прапор. При вході з"явився надпис: будинок громадських панахид, були навіть пропозиції створити сільський атеїстичний музей.

Селяни намагались рятувати свою церкву. Завдяки невтручанню тодішнього голови сільради Завадецького споруду перекрили бляхою. Робились спроби відновити богослужіння, але довгих кілька десятиліть староугринівці мусіли ходити на Службу Божу хто до Новиці, хто до Бережниці. Тільки в жовтні 1988р. до Старого Угринова прийшла велика радість- о. Дмитро Кишенюк відслужив першу літургію у "Бандерівській церкві". Через два роки церква В"їзду Господа в Єрусалим знову повернулась у лоно апостольської віри. На щастя всі спроби розколоти староугринівську християнську громаду виявились марними. Всупереч всім обставинам, земляки Бандери зберегли єдність та одностайність.

За часів незалежності України священичу місію в Старому Угринові здійснювали отці Михайло Гуцул, Іван Когут, Василь Петрів, Зиновій Касько, Ярослав Луцький, Микола Мартинюк. Жертовною працею на благо громади відзначились голови церковного комітету Михайло Паращиняк, Ярослав Турчиняк, Дмитро Зауличний, Володимир Оленюк, значним є внесок у спорудження священичої резиденції, ремонт та утримання у належному стані церкви, цвинтаря діючого голови – Петра Луцана. Згадують односельчани добрим словом інших людей (на жаль, уже покійних), які багато сил віддали церковним справам: Михайла Худика, Івана Перегіняка, Василя Іванюка, Михайла Перегіняка.

Останнім роками багато зроблено в Старому Угринові для відродження духовності: поновлювався фасад церкви, замінено хрести на банях, виготовлено новий ківот і престол, ремонтується і підтримується в належному стані старовинна капличка Покрови Пресвятої Богородиці на родинному обійсті Бандерів, споруджено нову – святих Петра і Павла біля школи, нещодавно освячено барельєф о.Андрію Бандері при вході до храму, впорядковується території старого кладовища, де також освячено Меморіал Бандерів, обгороджено, обсаджено деревами, проведено благоустрій прилеглої території, ремонт під"їздної дороги до нового.

Тепер у староугринівській церкві, а також у храмі Архистратига Михаїла Середнього Угринова служить о. Ярослав Мельничук, який є головою молодіжної комісії Боднарівського деканату. Самовіддано допомагають священику дяки Іван Фіртась та Дмитро Івасютяк, паламар Василь Поступальський.

Надзвичайно великий обсяг реставраціних робіт виконано в церкві, біля неї, на сільському цвинтарі завдяки вмілій організації обраного два роки тому головою церковного комітету Василя Кобиляка. Саме він був ініціатором і натхненником, підтриманого сільською радою та всією громадою ремонту – це і оновлення фасаду і внутрішнього розпису, оновлення інтер"єру, впорядкування церковного подвір"я, багато робиться закінчення будівництва недільної школи та священичої резиденції, і подальший благоустрій цвинтаря та всіх інших культових споруд. Найближчим часом громада планує встановити систему опалення в церкві, остаточно облаштувати священичу резиденцію, поновити огорожу церковного подвір"я, замінити вікна, виготовити вітражі для них. Для цього всього необхідні значні кошти, які важко зібрати самим угринівцям, адже місцеві селяни – це, здебільшого, літні люди, що пройшли сталінські каземати, та сибірські заслання. Тому земляки Бандери, особливо в світлі нещодавно підписаного Указу Президента про визнання Провідника Героєм, сподіваються на практичну та моральну підтримку всієї української патріотичної громадськості.

Угринівська християнська громада дивиться у майбутнє з оптимізмом. Якщо наші предки берегли й прикрашали храм Божий за умов панування іноземних держав, то хочеться вірити, що у незалежній Україні, церква, яку будував і у якій служив о.Андрій Бандера, священик, щодо якого планується розпочати беатифікаційний процес, і яка є, безперечно як духовною, так і національною святинею, спільними зусиллями простих місцевих громадян і української влади всіх рівнів буде свято оберігатись і розбудовуватись.










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua