Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Бідність – об'єктивна і суб'єктивна

Стрілець | 2.07.2011 20:42

4
Рейтинг
4


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
0

Він, вона, вони – бідні?
Там чи тут?


Як визначити, де люди живуть бідніше? Просто порахувати, скільки у кого доларів на душу? Але ж не доларами жива людина...

Для початку треба чітко зрозуміти, що поняття бідність треба розділити як мінімум на два типи – об'єктивну й суб'єктивну.

Як розділити? Розділивши за мірою необхідності людських потреб.

1. Об'єктивна бідність. Людині для життя потрібні: повітря, вода, білки, жири, вуглеводи, вітаміни і т.д., що йде у рот, людині потрібен захист від несприятливих кліматичних умов (одяг), потрібне місце, де вона зможе спати. Якщо людині доступні ці речі в ДОСТАТНІЙ для здоров'я кількості, то об'єктивно вона вже не бідна. Тоді вона може бути бідною тільки суб'єктивно.

Але – увага! – якщо у комбінації пшениця (хліб) – капуста є практично все, що треба для довгого життя ї цю комбінацію достатньо лише злегка доповнювати іншими продуктами в міру їх доступності, то саме такий раціон і треба брати за міру об'єктивної бідності. В жодному разі не проходять ля-ля про лимони-мандарини з шоколадками.

Стосовно одягу теж строго – якщо ваше пальто ще гріє, то жодних розмов про його немодність чи навіть потертість. Пальто має захищати від холоду. І все. Так само будь-який інший одяг – виконує чи не виконує свої захисні від погоди функції. Або функції робочі, якщо він для роботи. Якщо виконує – значить усе, об'єктивної бідності по одягу нема.

Стосовно місця, де спати – такий же підхід. Заставленість спальні модними меблями і чи спальня це взагалі – до об'єктивної бідності не мають жодного стосунку. Тільки одне – можна чи не можна людині там спати. Все.

Неважко зрозуміти, що об'єктивної бідності ще треба постаратися дійти. Хіба що в місцях, де реально мруть від голоду. Або землетруси-цунамі-посухи-урагани все понищили.

2. Суб'єктивна бідність. Крім реально необхідного у людей іще бувають бажання і забаганки. Відкидати їх аж ніяк не можна, бо саме вони й дають смак життю, без них лишилась би одна фізіологія.

Але! Але саме в цій області людину чекають безліч міражів-ілюзій, пасток, обманів, помилок, безглуздостей і т.д. А також саме тут абсолютна більшість людей стикається з бідністю.

Чому? А саме тому, чому ця бідність називається суб'єктивною. Тому, що це – не більше, ніж суб'єктивне почуття, яке чисто суб'єктивно виникає або не виникає в людині. Почуття виникає тоді, коли людині не вистачає чогось із того, що вона хотіла би.

Головна біда саме в тому, що люди мають дуже мало шансів уникнути цього почуття. Чому? Тому, що люди – істоти переважно стадні, для них необхідно жити у спільноті собі подібних.

А живучи у такій спільноті, для людей так само необхідно весь час цікавитись, як живуть інші люди. І якби тільки цікавитись, це була би ще не біда. Біда в тому, що людям іще неодмінно хочеться жити як мінімум не гірше.

Але тільки як мінімум, головне прагнення – жити краще за всіх! Мати все, що є у інших, але більше і краще. Ще краще, якщо мати і більше, і краще, і навіть таке, чого у інших нема.

І зовсім вершина, якщо вдасться стати так, щоб тобі належало все, а інші до тебе приповзали просити й ти їх карав чи милував.

Подібні прагнення абсолютно природні для стадних істот, для яких неймовірно важливий їхній статус у стаді.

Ну а статус якраз і позначається наявністю-відсутністю якихось предметів. Відсутність яких і сприймається такою людиною як бідність.

Наприклад, який там у тебе статус може бути, якщо твій автомобіль дешевий, старий, потертий? Невисокий. Отже з таким автомобілем ти бідний. Хоч об'єктивно він виконує свої фунції, а ще об'єктивніше тобі взагалі легше й навіть краще було би зовсім без нього – всеодно, суб'єктивно ти бідний. І ти згризеш сам себе, добиваючись новішого й дорожчого. Сам себе згризеш своїм щоденним відчуттям-переживанням-обдумуванням-обговоренням твоєї бідності.

Тут усе написано ніби ясно. Рекомендацій, як зробити щось із собою, давати не буду, бо це людська природа, дуже мало кому дано подолати себе.

Але на закінчення не упущу нагоду "познущатися". Як ви думаєте, де більша бідність – у Північній Кореї, чи в країнах, які бодро стали на шлях ринкових перетворень?

Смію твердити, що в тій Кореї вона менша. І не просто менша, а різко менша.

Чому? Тому, що на даний момент об'єктивної бідності там нема. Всі одержують за картками достатню для підтримання здоров'я кількість продуктів. Усі мають одяг. Усі мають де спати.

Ну а щодо бідності суб'єктивної, то вона там взагалі в десятки-сотні, а то й у тисячі разів менша, ніж у ринкоперетворюваних. Причина елементарна – умови життя майже всіх приблизно однакові. Жодних подразників, що он у сусіда те є, а у мене ще нема! Нема й зовнішніх подразників, бо ні закордонних телепередач, ні інтернету.

Для них там нормальне звичне життя! Я ще знаю про життя в селах у нас у п'ятидесяті роки, тоді тут було матеріально погірше. І що, люди тоді в селах впадали в депресію, дітей не народжували? Анітрохи, якраз навпаки, оптимізму було аж надто явно більше, ніж тепер! Для тих, які захочуть запідозрити мене в ностальгії за СССР. уточню – оптимізму того було ще й різко більше, ніж у семидесятих роках того ж СССР. Коли в тому СССР уже почала помітно приростати саме ця – суб'єктивна! – бідність.

Ну а в наші часи благословенних ринкових перетворень ми можемо вже бачити прояви навіть об'єктивної бідності.

Найгірше – з продуктами. Люди втратили знання й уміння виживати з малими грошима. Колись у п'ятидесятих дешеві продукти – це якраз і були продукти типу хліба, картоплі, капусти, буряків, квасолі і т.д. плюс інколи сало-м'ясо. Для здоров'я було достатньо.

У наш же час дешеві продукти – це фальсифіковані продукти. Якби тільки соя, це була б не біда, біда у безлічі хімії й неприродних для даної місцевості продуктів.

Виходить, що із продуктами люди нерідко вже не одержують усього потрібного. Отже – об'єктивна бідність.

Легко додати сюди воду й повітря. Їхня якість за цей час упала просто вражаюче.

Можна додати і місця, де спати. Різко зросла зашумленість. Переважно із-за наростаючого здичавіння самих людей, які раніше якось іще майже всі знали, що вночі шуміти не треба.

Ну і хто при таких розкладах бідніший виходить? Об'єктивно і за власними відчуттями – суб'єктивно?

Питання риторичне.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua