Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Ґонґадзе все бачить...


2
Рейтинг
2


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
1

Найперше, що зазначають у своїх конспектах новоспечені студенти журналістських спеціальностей різних вишів, – це щось штибу "Автор завжди має висвітлювати подію різнобічно та об'єктивно". Дійсно, неупередженість, безпристрасність – це аксіома для будь-кого, хто прагне стати справжнім журналістом, а не дешевим "писакою"...

Ґонґадзе все бачить...
Право кожного громадянина на правдиву інформацію є святим. Не дарма кажуть, що хто обізнаний – той озброєний, а в наш із вами час шалених ритмів і числених поворотів життєвих шляхів ця приказка набуває особливого значення. Правильний вибір можна зробити тільки тоді, коли ти робиш його з поправкою на конкретні обставини, умови, а відтак мусиш володіти якнайбільшим обсягом достовірної інформації про стан справ...

Різноманітних "умов" і "обставин" ниньки вистачає: політичних, економічних, соціальних, культурних і так далі. А от зорієнтуватися у них вряди-годи вельми складно, позяак нас із різних боків просто-таки "атакує" неймовірна кількість потоків інформації ніби й про одну й ту саму подію (явище, річ, людину – потрібне підкреслити), проте суперечливих між собою. Складається враження, що журналістика з інструменту інформування людей обертається на важіль задурювання широких мас.

Цензура... Що ми про неї взагалі знаємо? Вона буває двох видів: виправдана і... не дуже. Перша може захистити наші очі (чи то вуха) від матюків, мізки – від неперевірених фактів, а душевний спокій – від жахливих світлин розчленованих тіл жертв чергового Джека-патрача. А от друга перетворює впорядковане інформаційне поле на, м'яко кажучи, гармидер, де кожний перекручує його елементи на свій лад. Чи на лад того, хто таку катавасію проплатив.

Особливо яскраво тенденція до спотворення дійсності декотрими ЗМІ прослідковується напередодні чергових політичних ігор. Ну от зараз, приміром, у розпалі передвиборчі перегони місцевого значення... Що бачу особисто я? Щоранку викидаю до папки "Спам" десятки електронних листів із "заманливими" пропозиціями написати щось "сприятливе" про ту чи іншу людину, яка прекрасна настільки, що просто МУСИТЬ бути обраною до певного органу самоврядування. Стільки само листів містять у собі відверті заборони писати будь-що "несприятливе" про "народнава кандідата" під загрозою застосування проти мене "мєр в прєдєлах заканадатєльства Украіни"... Ну, ви зрозуміли.

До чого це я? Деякі кола розжерлися настільки, що зухвало намагаються позбавити нас із вами "святая святих" – права на інформацію, а таким чином і права свідомого вибору. Обирати наосліп неможливо, поготів коли йдеться про вкрай важливі для кожного з нас речі.

Журналістська праця, на мою думку, де-факто недооцінена. Маленькі зарплати (особливо у держвиданнях) породжують спокусу підзаробити деінде. Той, хто слабше, погоджується на такий вартіант і мимохідь перетворюється на піарника, залишаючи десь далеко позаду все те "журналістське", що мав раніше. Зникає азарт пошуку істини (чи був він узагалі?), прагнення повідомити людей, озброїти їх...

Хтось має зухвалість називати піар і журналістику спорідненими видами діяльності. Попри те, що подібності дійсно наявні, вони кардинально відрізняються між собою! Піар – це просування, створення публічності, спонукання аудиторії зацікавитися предметом, а журналістика є забезпеченням людини правдою. У першім разі можливі недомовки, перекручування чи навіть одверті побрехеньки, а в другому вони неприпустимі апріорі.

Терпіти не можу тих, хто кличе себе журналістом, будучи піарником. Так порядні люди не чинять. Єдине, у чому схожий піар і журналістика – і те, й інше передбачає створення повідомлення, одначе вже тут вони різняться основами, що ними керуються в цьому процесі.

Цими днями сидів із добрим своїм товаришем і колегою у затишній кав'ярні. Пили американо з вершками, спілкувалися про все на світі... Зайшла мова і про політику – куди ж, холера ясная, без неї? Покритикували одного, другого, третього, а потім друг сказав мені: "Дуже шкода, що оцю нашу з тобою правду не можна донести до людей". "Як же не можна? – не погодився я. – Ти працюєш у поважному виданні, то наваяй матеріальчик на шпальту!". "Ні, наваяти – наваяю, але от на шпальту він таки не стане", – відповів він, роблячи черговий ковток із горнятка. Ми одне одного зрозуміли без зайвих коментарів.

Не можна інформувати людей. Це шкідливо для здоров'я. Негласне правило, чи скоріше "понятіє", діє нині на повну потужність.

Просто зараз я ще раз проглянув так званий "прейскурант" (вартість розміщення певної інформації у різних газетах, часописах, на сайтах інформагенцій тощо) і мимохіть прибалдів. Навіть не через те, що суми виходять астрономічні, а через те, що оцей прейскурант узагалі існує. Якщо він є – значить, зазначені у ньому видання/канали/інформагенції, перепрошую, плювати хотіли на те, що аудиторія їм довіряє. А з цього випливає, що з почуттям обов'язку, порядністю, прагненням допомогти й безкорисливістю у декого... гм, не все гаразд.

Тішить лиш те, що ми поволі долаємо оцю "совковість". Переростаємо її. Гляньте-но на реакцію сили-силенної громадських рухів на будь-який факт цензури чи виконання замовлення, котрий через недбалість робиться інформаційним надбанням суспільства! Десятки, а потенційно – сотні строкатих соціальних ініціатив різного гарту рішуче протестують проти потуг деяких людей перетворити всю журналістику на суцільний піар. Перед такими знімаю капелюха й вклоняюся до землі. Саме вони будуватимуть свідомість майбутньої ґенерації українців, яка зараз от-от подорослішає рівно настільки, щоби самостійно приймати вибір. І, щиро сподіваюся, він буде правильним.

Пост скриптум: пам'ятаймо ж Ґонґадзе! І рівняймося на нього, дорогі колеги!

Лідер ГО "Покоління Майдану"

Богдан Ковальчук.










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua