Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

"Знаю, що нема на кого сподіватися у цій державі, але вже так сталося і нам терміново потрібна допомога..." (Передрук)

Никита | 10.07.2010 22:28

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
5

Голосів "проти"
2

"Я прошу усіх, хто це прочитає, якщо ви або ваші знайомі мають можливість висвітлити цю історію у себе на персональних сторінках, в пресі чи по телебаченню, допоможіть. Повірте, неможливо отак жити, час від часу це спливає в думках, у снах, бо сидить у підсвідомості і розчаровуєшся у всьому і у всіх. Я не знаю виходу, його немає..."

''Знаю, що нема на кого сподіватися у цій державі, але вже так сталося і нам терміново потрібна допомога...'' (Передрук)
Єлизавета Горбачевська написала в своєму ЖЖ:

"8 квітня 2009 року на мого тата був вчинений збройний напад людиною (також групою осіб, яку він замовив для цього), якій тато допомагав взяти кредит в банку, позичав йому гроші з власних банківських карток, після чого він з трьома зламаними ребрами, численними гематомами, а також черепно-мозковою травмою від ударів молотка майже не міг ходити перші 2-3 тижні, перебував удома декілька місяців, притому що він один у нашій сім'ї працює. Передати страшні тортури, яким він підлягав, неможливо. Його били молотком по голові, його саджали в багажник автомобіля, розганялися щосили і спеціально врізалися в споруди, його били руками і ногами...Тобто, щоби не віддавати заборговані гроші, які тато вірно чекав і не наполягав, той покидьок вирішив здерти ці ж гроші з самого тата нелюдським болем. (Як пізніше було з'ясовано, він багатьом людям не віддав позичені кошти).

Я не хочу описувати усього, що було упродовж останнього року, адже це можна прочитати в одній із останніх татових заяв, яку я викладу нижче. Передати той страх, жах, який переслідував мене і мою сім'ю упродовж перших декількох місяців після того неможливо. В перші тижні нам дзвонили і говорили, що вб'ють нас, погрожували, що зроблять щось зі мною. В наступні 24 години після нападу нам наказали зібрали 50 тис. гривень, бо якщо ми цього не зробимо, – нас закопають. До вечора ми не змогли зібрати повну суму. За грішми прийшла "ліва" людина, притому наш знайомий, але ми гроші не віддали. Нас не закопали, настав ранок. Через 2 дні тато звернувся до правоохоронніх органів. Містечко маленьке, тато має власне підприємство – СТО, а тому всі добре його знають і спілкуються з ним, точніше спілкувалися до того моменту, доки ми не попросили допомоги. Проте коли була написана заява, приїхав обласний УБОЗ, щоби ніби запроторити того покидька, який замовив групу, що скоїла напад, все стало затихати...Начальник міліції сказав, що все буде гаразд. Але не сталося чуда, бо тут один одному кум-сват-брат. Також потрібно врахувати те, що той покидьок і дня не відсидів, бо його до сих пір не визнали винним у даній справі, і що правоохоронним органам ми надали інформацію, де приблизно можна знайти " групу невідомих осіб", які калічили тата. Він пустий, але чомусь має друзів, які заплатили за його недоторканість.

Тепер у нас великий список тих інстанцій, куди ми подавали заяви: починаючи з районної, обласної, генеральної прокуратур і закінчуючи Карпачовою, Ющенком та Януковичем. Також ми дзвонили на телеканали, але безуспішно. Справа багато разів передавалася із Новоград-Волинських інстанцій до Житомирських, одного разу вона також "ніби загубилася". Час від часу ми все одно продовжуємо писати, і отримуємо коротку одну й ту ж саму відповідь: " Досудове слідство триває, про результат ми вас повідомимо, особи, які некоректно ведуть слідство чи навмисно затягують, будуть покарані."

Наразі у нас заборгованість банку в 45 тис. (ті гроші, які по своїй доброті тато позичав тому уроду), зламана психіка і цілковите відчуття того, що виходу немає. Час від часу нападає страх, бо лишень, може, півроку тому ВОНИ припинили дзвонити і погрожувати. Урод спокійно собі весь цей рік ходить, їздить і посміхається нам в обличчя, адже у нього все добре, і за вільне весело обличчя заплатили друзі!

У нас було багато знайомих на той час, впливових знайомих, які могли би допомогти, проте, коли ми попросили посприяти у справі, – вони зробили вигляд, що дуже зайняті і не розуміють, що ж від них хочуть. Отак відсіялися усі, хто називався навіть "гарним знайомим". Звісно, зараз деякі повернулися і спілкуються з нами, але не зачіпаючи наболілої теми.

Я хочу, щоби моя сім'я жила в спокої, щоби нарешті головною була справедливість, щоби я знала, що той, хто покалічив фізично і морально мого тата, мене, мою сестричку і мою маму морально – відповів за скоєне.

Я прошу усіх, хто це прочитає, якщо ви або ваші знайомі мають можливість висвітлити цю історію у себе на персональних сторінках, в пресі чи по телебаченню, допоможіть. Повірте, неможливо отак жити, час від часу це спливає в думках, у снах, бо сидить у підсвідомості і розчаровуєшся у всьому і у всіх. Я не знаю іншого виходу, його немає. Мене виховали так, що Добро перемагає, що є справедливість, тому прошу, якщо можете і не боїтеся, посприяйте.

Подробиці в ЖЖ Єлизавети Горбачевської

а також в наступних постах її ЖЖ

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua