Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Дитячі посмішки або якими є насправді люди похилого віку


2
Рейтинг
2


Голосів "за"
7

Голосів "проти"
5

Порівнювати дитячий сміх та розхваги людей пенсійного віку смішно. Толерантність одних іноді вражає, а безтактність інших залишає за собою гіркий відбиток.

Дитячі посмішки або якими є насправді люди похилого віку
"Дитячий сміх здатен розфарбувати

життя в найяскравіші барви"

Свята змушують чи точніше сказати спонукають до певних дій та вчинків, ось наприклад день матері допомагає більше в цей день звернути увагу свою на матір, день журналіста спонукає привітати подругу журналістку, і взагалі пригадати, знайомих журналістів і так само в день перемоги ти поринаєш в атмосферу тих часів, коли вага людського життя була не настільки великою, коли втрати лічили не одиницями, не десятками, а тисячами і сотнями тисяч. Прикро це визнавати, але зараз в сьогоденному житті, з безліччю турбот та проблем 9 травня це щонайменше єдиний день, коли переважна більшість людей все таки пригадує ті великі подвиги, той героїзм та мужність, які мали наші дідусі та бабусі, які не шкодуючи себе, не зважаючи на тяжку долю засипали свою молодість окопами та гільзами від куль.

Саме цих людей хочеться від щирого серця привітати і побажати довгих років життя. Вони є взірцем та прикладом новим поколінням, вони є нашим минулим, а майбутнім є діти. Про дітей говорити можна дуже багато...про їх очі...які ніколи не обманюють, про щирість посмішки, про відданість...про захоплення, про їх безтурботність. Найболючіша картина, це бачити на їх маленькому обличчі гіркі сльози. А ще дуже боляче знати, що дитина хвора, в цій ситуації тане навіть найскам'яніліше серце.

Знаючи, що дитину щось болить, знаючи, що необхідні гроші на лікування люди йдуть майже на все. в країні де ми живемо благодійність є не дуже популярною, хоч з кожним роком набуває мізерними кроками обертів. ми прагнемо доброти, ми прагнемо допомагати тим, хто цього потребує. Є потреба в грошах і є люди, які можуть їх пожертвувати. в кожного різні мотиви, вона від щирого серця віддає ці кошти, думаючи, що це стане спасінням, він має достатньо грошей і йому не шкода, а от той взагалі вирішив просто похизуватися своєю так званою добротою. Але ж факт зостається фактом – гроші є, і відповідно буде допомога.

Такі доброчинні акції відбуваються не рідко, і форми залучення коштів бувають різними, чи то збір коштів в супермаркеті, чи збирання на вулиці, чи благодійні концерти. саме на такому благодійному концерті я стикнулася з проблемою абсолютної відсутності поваги та безтактністю людей пенсійного віку. Влада мого міста Вінниці дуже толерантно ставиться до різних вікових груп населення, для дітей будуються ігрові майданчики, для молоді організовуються розважальні заходи, для пенсіонерів створюються місця відпочинку. Одним з таких місць є фонтанна площа в центральному парку, де є сцена на якій по вихідних робляться танцювальні вечори для в старших людей і пенсіонерів. Вони там розважаються, танцюють під музику часів їх молодості.

Це ж треба було щоб так співпали дві події: щотижневі танці і благодійний концерт, який мав на меті збір коштів на закупівлю обладнання для лікування дітей з вадами зору. Це треба було, щоб зорі стали так, що концерт затягнувся і пенсіонери прийшли на звичний час щоб розважитися, а тут саме молодь благодійністю займається. Як можна з цим змиритися, якійсь люди займаються зовсім не потрібною справою, слухають не зрозумілу музику, та ще й здають гроші для дітей, які нікому не треба, коли ВОНИ, тобто люди, які пів життя відпрацювали, які цілий день просиділи біля вікна гладячи кішку і попиваючи сливовий компот прийшли потанцювати. Нечуване нахабство! Це найкраще з того, що я чула від старих людей. Контраст з попереднім днем (днем Перемоги) був разючим. Від триповерхового мату, поєднання слів яких я не могла собі й уявити руйнувався весь той образ складений з поваги та гордості до людей, які були старшими і буцімто розумнішими чи то мудрішими. Нам заявили, що через 5 хвилин ми маємо покинути сцену, що нікого не цікавить чим ми тут займаємося і на що збираємо кошти. Це місце старших людей, і нам нічого сюди лізти. Не допомогли ні переконання, ні пояснення, слухати нас ніхто не збирався. Думка молоді не береться до уваги. ВОНИ, ті, які прожили життя, які мають за плечима величезний досвід, так, саме вони знають як буде правильно, і що кому треба робити. Тому без жодних вагань совісті нас, разом з виступаючою групою змусили покинути сцену. Ось таким було закінчення благодійної акції.

Людям похилого віку є багато чому вчитися в молоді. Хочеться, щоб толерантними росли не тільки діти, але й ставали старші люди, адже вони мають показувати приклад, а чому ж можуть навчити нас люди вперті та безсовісні.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua