Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
культура   ввічливість   чемність   манери   СПІЛЬНОТА УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ   Є!

Повернення до реальності

Ekain | 9.03.2009 01:04

20
Рейтинг
20


Голосів "за"
22

Голосів "проти"
2

або склянка напівпорожня чи напівповна...

Увага: ненормативна лексика!


Проходив вчора повз дитячий майданчик. На зустріч мені наближалася молода подружня пара з двома донечками-близнятами років трьох на вигляд. Всі, і дорослі і діти, охайно одягнені – свято ж у країні. Обличчя – ну не на будмайданчику працюють і не у копальні – нема сумніву! Раптом батько роздратовано вигукує:

- Бля-я-я-я-я... Горка мокрая! Пі...єц, нах!...

Крапки тут не означають, що він якось ковтав кінцівки слів або промовляв пошепки. Я просто не хочу такі слова тут повністю виписувати.

Ви очікуєте, що жінка на нього цикнула чи смикнула за рукав? Марно! Почала пропонувати, що їм тепер далі робити. Добре, що без матюків.

І це у святковий день, коли ця родина розслаблено зі спокійними обличчями робила свій променад. А що ж відбувається у будні, коли вони втомлені? А як негаразди на роботі? А як посваряться?

Пригадалося, як кілька років тому йшов я київським "Метроградом". Поперед мене крокувала молода мати з малою донькою. Донька упускає рукавичку. Я підіймаю, наздоганяю їх та звертаюсь:

- Вибачте, ви загубили рукавичку...

Молодиця обертається, зиркає на мене роздратовано, хапає рукавички, кидає мені одне слово: "Харашо!" – і йде собі далі.

За два роки на військовій службі я чогось подібного чув інколи від офіцерів чи прапорщиків:

- Харашо, харашо, таваріш салдат. Ви свабодни, занімайтєь па распарядку!"

Втім, зазвичай, якщо солдат виконував наказ добросовісно, їхній голос був лагіднішим за "харашо" тої панночки.

Наприкінці 80-х початку 90-х наші перші "замуж-за-рубєж" нерідко проколювалися з закордонними нареченими, котрі вражали своїм охайним виглядом та гречними манерами. У наших краях інтелігенти були ледве не жебраками, а грошовиті – зазвичай хамами. А нерідко і два в одному: і без грошей, і без манер. А іноземець – ну як професор якийсь, втім, не дідуган – а виявляється, він простий оператор виделкового навантажувача або диспетчер сантехників. Ось і весь соціальний статус на новій батьківщині.

Отже, можна казати, що частину шляху ми подолали: вже народ носить гарний одяг. На вигляд – європейці, манерами... Над манерами працюємо. Працюємо? Прогрес напевно є, і це вже справа смаку вважати, склянка є напівпорожньою або напівповною. Може, років за двадцять п'ять і манери з'являться. А тоді може і Європою нас почнуть визнавати і на Сході і на Заході. А може чверті століття буде мало, бо підростуть ті дівчатка, що сьогодні не поковзали з гірки, і та, що "харашо", що ледве не втратила назавжди свою рукавичку. І буде їм все або "харашо", або нах... чи пох... І як їхні батьки не асфальт кладуть, і на них, мабуть, чистий, теплий офіс знайдеться...

А ми тут про вектори політики, культуру, Європу...

Ekain-2009

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua