Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
українські традиції   творчість   пісні   сучасні українські пісні

Найкраще, що можна зробити з традиціями

Киянка | 20.12.2007 16:26

6
Рейтинг
6


Голосів "за"
6

Голосів "проти"
0

Скоро співатимемо колядки, так? Море українського мелосу багате і... мало знане. Купаємося на окремих ділянках... Скільки ще віднаходити, очищувати, а якісь – гм... вони точно наші? і ті теж відроджувати?
А свої слабо творити? Люди добрі, традиції живі й дієві доти, доки їх спадкоємці й носії продовжують їх функціональність своєю співтворчістю!


Якщо вже мова зайшла про традиції – а напередодні свят зазвичай пожвавлюються такі обговорення. Напевне, можна дискутувати, які традиції (й наскільки) наші чи не наші, які варто (та як саме) чи не варто відроджувати. Ясно, що смаків та переконань багато, й навряд чи колись вдасться привести їх до одного-єдиного знаменника. То ж нашу спадщину можемо вивчати, відроджувати та плекати – як кому хочеться. Можемо ділитися перлинками традицій з іншими, залюбки співати – приміром, колядки. Зрештою – важливо, щоб душа хотіла й мала що співати, й мала для цього миле їй товариство.

Багато з пісенної, зокрема, спадщини, нами майже втрачено. От, наприклад, автентичні київські пісенні твори сивого походження – хто їх зараз знає? Ну, там ще якісь "Гой, єсі..." в школі вивчали, історичні та народні пісні відомі, може, в когось залишилися сентиментальні романси. А були ж написані саме в Києві, киянами пісні, мелодика яких бувала й запальною, героїчною, й романтичною, головно – не були це скрушні плачі та слащаві примітивні водевільчики (ті і другі, хоч поруч може й побутували, проте – як не-тутешні).

Траплялося мені писати про київські легенди, звичаї та творчість: не про речі загально чи хоча б більш-менш відомі. А про такі, що свідчення та спогади про них витравлювали ретельно й загалом успішно, щоб позбавити киян їх міської історії та природного вектору спорідненості. Тому відповідних матеріальних доказів, мабуть, годі й шукати (а ті сиві пам'ятки, що залишилися свідками, можуть щось таке сокровенне розповісти тільки тутешнім, які успадкували й не зрадили тутешній Дух). Пам'ятаю дивину кількарічної давнини, коли у відділі стародруків ЦНБ мені випадково попався на очі альбом з брутально відірваною обкладинкою – там були, як я зрозуміла, старовинні київські романси з коментарями та нотами. Я встигла тільки заглянути туди, попросила "поставити мене на чергу". Прийшовши наступного разу, я поцікавилася, як швидко можу його взяти. На мене інша дівчина подивилася якось дивно, і сказала, що не знає, про що я питаю. Я рушила до каталогу, стала шукати, але нічого схожого серед карток не було... Залишається тільки здогадуватися, що це могло бути, й чому я спіймала облазня... В мене траплялося ще пару аналогічних випадків, коли я випадково знаходила щось – це ж треба, всі колись помиляються:) – проворонене минулою цензурою (один аналогічний київський раритет я все ж встигла скопіювати та увести в науковий обіг, але він стосується релігієзнавства, й молодший за часом).

Однак, дещо таки виринає з київських глибин в різний інший спосіб, в тому числі – з розповідей рідних, старих знайомих (співставлені зі згадками в деяких книжках), щось – з київського поголосу, з київських пагорбів та розказане мені безпосередньо:) київськими зоряницями...

Билини часів Київської Руси, низка київських легенд, навіть деякі відьомські заговори:) відомі, а от майже невідомі твори киян-учасників хрестових походів, пісні-пересмішки київських майстрових та пісні-розповіді про свої подорожи київських купців, описи магістратських гулянь, автентичні київські романси. Про київську домініканську місію ще в історичних працях згадується, але мало хто знає, що в середньовічному Києві вже були святкували день святого Валентина. Мало кому відома історія про київських Ромео і Джульєтту, майже сучасників Шекспірівських. Мало хто чув про весняні забави з магістратським ключем, про те, що "Біла акація" співалася в українській мові у приватних любительських виставах киян в ХІХ столітті, і був це значно більш київський, тутешній текст...

Як в мене буде час і не зникатиме тутешня реєстрація: (, можу поступово ділитися тим, що вдалося витягти з непам'яті.

Але зараз – ще трохи про інше. Люди добрі, традиції живі й дієві доти, доки їх спадкоємці й носії продовжують їх функціональність своєю співтворчістю! Якщо вивчати їх лише як коштовний раритет – вони й перебуватимуть далі більше музейними цінностями, ніж органічними щоденними натхненниками. От чому українці були такі співочі? Так, вони співали колядки та інші обрядові, сакральні пісні, але за ними – свої власні: міські, кобзарські, козацькі, повстанські, побутові... Ну не тільки ж про свою історію, але й складали все нові – про своє сьогодення. Історія ж-бо має вчити та надихати на актуальне зараз. Наші предки були вірні традиціям тому, що вони їх розбудовували. Найкраще, як можна розпорядитися традиціями – це їх, вивчаючи, продовжувати!

P.S.

Декілька пісень, які можна вважати спробами творчого прочитання і розвитку кращих українських пісенних традицій. (Вибачайте, що тексти так дивно ставляться, наче у формі додавання виглядають інакше)

І. пісня в київському бойовому, оптимістичному стилі:

"Літо-2006" http://www.pisni.org.ua/songs/3085493109.html

1. Наше місто сьогодні – розпечений вулик,

Але бджоли сьогодні уже не гудуть.

В нашім місті пророки принишкли, поснули,

і проґавили, втратили праведну путь.

Псевдорух псевдомас, псевдодрайв дискотеки,

навіть стінка на стінку – лиш псевдобої...

Нашим містом блукають понурі стратеги,

що мізкують над змістом поразок своїх.

Приспів: Поглянь на побляклий, куций,

обвислий на древку прапор!

подумай: чого забракло

у логіці революції?

2. Нарід хоче керунку, а бачить вагання,

провід кличе вперед, та не вибрав мети.

Наше місто згорнулося в знак запитання,

і його вже, здається, не випрямити.

Сонце жовкне в прицілах стотрубних заводів,

небо сивіє в сотнях димових завіс...

Суне сірий реванш! Ти вирішуєш: годі!

І, полишивши місто, рушаєш у ліс.

Приспів: Потвори в твій слід плюються,

вишкірюються сатрапи.

Ти знаєш, чого забракло

у практиці революції!

3. Ліс наповнить легені цілющим озоном

і відродженням віри в насиченість барв,

і закличе історія чорно-червона

повернути містам неба синь, сонця жар.

В книзі герцю твою вже вкарбовано участь,

і офірну, святу наближаючи мить,

додає тобі мужности чорна родючість,

і червона завзятість у венах струмить!

Приспів: Мільйони струмків ввіллються

в потік, що свободи прагне!

Й потужности не забракне

оновленій революції!

ІІ. пісня у філософському стилі притч (але теж оптимістична, як на мене:), до речі, схвально оцінена практикуючими християнами):

"Ворог" (http://www.pisni.org.ua/songs/41493313.html, аудіофайл там теж незабаром буде)

1. Допоки не зітреш його на порох,

не зітнеш з плеч лихої голови,

не смій забути: поруч – вічний ворог!

Не мрій дарма, що мир вкладете ви.

Не зможуть розминутися дороги,

не змиє суперечки часу плин...

Точитиметься бій до перемоги,

допоки з двох залишиться один!

Приспів: Як не ми, то спасе

хто нас?

М'язи й розум – усе

в тонус!

Кожен день, кожну мить -

в Ordnung!

Хай нервує, тремтить

ворог.

2. На нитку знань нанизуй намистини -

усе, що прочитав, почув, відкрив.

Вкарбовуй в серце, в пам'ять, у клітини

пекучу правду – жар ворожих кривд.

Й коли вже кров палатиме у жилах,

омиє душу звістка-дивограй:

покликано тебе – й тобі по силах! -

повстати і покласти кривді край!

Приспів: Як не ми...

3. Коли твої відвага, мудрість, мужність

наблизять перемоги й слави час,

не сплутай з милосердям малодушність,

не стримай помах вірного меча!

Почуєш заклик ворога благальний,

про мир і милість – тож не помились:

завдай удар – потужний, вирішальний -

ввіткни у ґрунт свій меч – свій хрест фатальний! -

і Богу за полеглих помолись!

Приспів: Як не ми...

ІІІ. у стилі старокиївських магістратських пісень-пересмішок:

"Як ішли ми в вільний світ..." (http://kbulkin.uol.ua/?category=5179) – написана у 2006 р.:)

Як ішли ми в вільний світ –

that's sweet!

До Америк, до Європ...

but stop!

Хтось гидотний на шляху,

but who?

І штовхає нас в ЄЕП –

that's trap!

А в Європі кажуть: е-е,

who's there?

Вас не приймуть в наш союз

(bad news!)

Бо у вас прим"єр-міністр –

з black list.

Йдіть назад в свій СНГ –

again!

І тепер ми не в ЄС -

in ass.

Та й у НАТівській альянс –

no chance.

Залишається маршрут

in wood,

Де вже чистить партизан

old gun!

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua