Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Крах невіри у існування Бога та диявола


1
Рейтинг
1


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
3

1969 рік. Атеїстичне виховання в школі, дома – ікони. І ось зненацька... крах невіри у існування Бога та диявола.
(Уривок із спогадів)


Крах невіри у існування Бога та диявола.

У шкільних турботах минув рік. Весною ми з мамою працювали на присадибній ділянці. Несподівано я викопав якийсь маленький фанерний ящичок. Що це може бути? Мама категорично заявила: "Не смій брати в руки! Це відьми нам щось підробили!". Однак я тільки посміявся з неї: "Он люди в космос літають і жодного разу не бачили там ні Бога, ні диявола, а ти ще віриш у ці бабські забобони!". Узяв ящичок у руки, розламав та й викинув на дорогу. Проте невдовзі запримітив дивну закономірність: не було дня без серйозних неприємностей. З незрозумілих причин раз у раз потрапляв у непередбачені ситуації – ніби якась сила тягнула мене туди, де має статись біда. Врешті-решт на рівному місці впав із велосипеда – штанина потрапила у ланцюгову передачу й водночас із цим передній бризговик, зігнувшись, намертво заклинав переднє колесо. Полетів через руль й коли приземлився, то ще й велосипед добряче вдарив по спині. Відразу відчув себе погано. Викликали швидку допомогу. Лікарі швидкої завезли у лікарню, а там, ретельно обстеживши, поклали на операційний стіл.

Проснувся вранці у палаті, а через деякий час лікар на обході пояснив, що у мене був травматичний розрив селезінки і що її довелося видалити. "Не переживайте, без селезінки можна жити!" – заспокоїв мене лікар. Я розповідав як покалічився, але лікарі не вірили, що можна відбити селезінку, впавши з велосипеда.

Та ось відчинились двері, і в палату зайшла старша сестра мого батька. Підійшла, поцілувала, стала співчувати та настирливо пригощати. Я відмовився – не до їжі було. Гостинці виклала в тумбочку. Я знав, що вона в очі лагідна, а позаочі нас із мамою ненавидить. А все почалося через хату. Родичі хотіли, щоб батько одружився з іншою і йшов у прийми – тоді все житло дісталося б їм. Тато ж одружився з мамою й привів її у рідний дім, так що, хату довелося розділити навпіл: в одній половині оселився тато з мамою, у другій – сім'я молодшої батькової сестри. Старша батькова сестра була змушена будувати собі власну хату. Тільки-но моя тітка вийшла, як у тумбочці гучно лопнула принесена нею пляшка лимонаду. Подумалося: це неспроста.

Після виписки із лікарні мама розповіла, що ходила до ворожки, і та, розкинувши карти, сказала: "Було пороблено на смерть, і ті люди дуже незадоволені, що ваш син вижив. Карти кажуть, що йому випадає ще одна лікарня, але не така страшна як зараз. Якщо хочете, зроблю так, що все зло, якого вороги вам бажають, повернеться до них самих".

- Ні, – відповіла мама, – хай їх Господь судить, а Ви зробіть так, щоб я знала, хто це зробив...

- Гаразд. Ідіть додому, і хто перший прийде, то це він і є. Тільки нічого не давайте з хати взяти...

Коли мама прийшла до дому, моя тітка Марія вже чекала її біля дверей: "Ой, я чула, у вас таке горе, таке горе... Ось я Миколі свіжого молочка принесла". Тітка поставила банку на стіл, а мати їй каже: "У мене немає чистої банки взамін".

- А мені будь-яка підійде! – і, схопивши брудну банку з підвіконня, вибігла з хати.

Мій друг Михайло розповів мені сон, який приснився йому перед тим, як я потрапив до лікарні: "На наше село нападають вороги, а ти всіх переконуєш, що перемога буде за нами та зброю роздаєш. Тут піднялась стрілянина, а ти вискакуєш з окопу та кричиш: "За мною! Уперед!". Лунає кулеметна черга і ти падаєш... А через три дні ти впав із велосипеда і потрапив у лікарню".

Збулось передбачення ворожки: невдовзі я потрапив в інфекційну лікарню з діагнозом "сивороточний гепатит" – у попередній лікарні занесли вірус при переливанні крові. Держава, не провівши аналізу донорської крові, зекономила копійки а втратила на лікуванні таких як я тисячі карбованців...

Якщо окупація Чехословаччини породила в моїй свідомості серйозні сумніви в мудрості комуністичної влади, то цей трагічний випадок наніс нищівного удару по нашій атеїстичній пропаганді. Даремно я забув науку бабусі! Одурений учителями та державною пропагандою, я не вірив в існування Бога та диявола, сміявся з ікон, які висіли в хаті, а тепер збагнув, що жорстоко помилився. Усе це спонукало мене багато думати, спостерігати за життям...

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua