Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Свята правда не старіє!

Онук Дажбожий | 30.10.2007 14:50

8
Рейтинг
8


Голосів "за"
14

Голосів "проти"
6

Немає у нас прагнень вторгатися в чужі землі і живитися плодами гноблених народів. Чингісханська ненажерливість чужа нашій вдачі, ми чутливі до чужого горя. Совість наша чиста, мислі наші світлі, долоні наші широкі й гостинні, очі наші усміхнені. Ми кожному народові зичимо бути незалежним господарем на рідній землі. Усміхнімося!

Свята правда не старіє!
Свята правда не старіє. Мова – душа й розум народу. Принижена мова – принижений народ. Наприклад, українець іде вулицями Києва й не розмовляє українською. Він цим перед світом демонструє, що є рабом у рідній столиці. Слово – це людина, немає слова – нема людини. Українське слово творить українську людину. Українець, який не думає українською, може вважати себе православним, католиком, греко-католиком, баптистом, протестантом, комуністом, глобалістом... Ким завгодно. Але він не може вважати себе повноцінною людиною – такою, як англієць, француз, німець, росіянин. Він неповноцінна людина тому, що не вміє й не хоче думати по-рідному. Думаючи по-чужому, він є чужим сам для себе, людиною без національної моралі.

В Україні звідусіль чути мову Петра І, Толстого та Пушкіна. Петро І дав наказ знищити Батурин. Українських немовлят його "салдати" брали за ноги та розбивали голови об кам'яні мури. Граф Толстой у "Войнє і мірє" називає українців "хохлами", "дварянін" Пушкін зве українського гетьмана "зладєєм". Українці повинні думати так, як вигідно Москві, а не Україні.

Не всі росіяни злі та шовіністично налаштовані. Якщо так є, то хай звеличують себе, показуючи доброту свою. Але хай щиро й сміливо кажуть, що сини й дочки України мають право бути незалежними господарями у своїй хаті й не зобов'язані виконувати накази з Кремля.

Росіянина, який доброту показує, шануймо у своїй хаті як добру людину. А коли він захоче начальствувати над нами, захоче в нашій хаті нашу мову зневажати – проженімо його як мерзотника, падлюку, звиклу бути паразитом! І не повторимо тих помилок, які зробили наші діди, закатовані падлюкою. Не вірмо, ніколи не вірмо падлюці!

Той, хто зазіхає на волю моєї Вітчизни – мій особистий ворог. Не приятелюйте з ним, будьте людиною національної гідності, виховуйте у цьому дусі й дітей своїх.

"Ми виховані православієм. Ми милосердні і тому перейняті стражданням Христовим". Христос сказав: "Я посланий тільки до овечок заблукавши дому Ізраїлевого". Розумієте – "тільки". Він, син Ізраїлю, страждав за свій народ, отже страждав по-благородному. Ті, хто перейнявся Христовими стражданнями, забули про свій народ. Ви перейняті стражданнями Христовими по-рабському, ваше неморальне милосердя до Христа принижує і його, й вас.

Наприклад, кошового Петра Калнишевського заслали у Соловецький монастир, і там у льоху замуровано без вікон і дверей. Там він не бачив світу, промучився 12 років. І тільки тоді перевезли його в інший каземат (іншу яму) та дозволили деколи, під караулом, ходити до церкви, але розмовляти з ним не можна було. Маючи 109 років, Петро Калнишевський вперше за 25 років сибірської ями побачив світло.

Що там Ісусовим мукам проти його? Ісуса розп'яли на хресті, де він спокійно помер за свій народ. Він бачив далеко перед собою, йому світило сонце і дихало свіже повітря. Ісу став святим,його муки освячені вірою. Хоча Ісуса могли й вигадати та його муки також. Але Калнишевський – реальний, муки його реальні.

І ви молитесь образам греків, юдеїв, латинян, а могли б молитися останньому кошовому Запорізької Січі. І віра була б ваша набагато справедливішою, ніж віра у потойбічний світ, у той вимучений рай, геть нереальний.

Невже українець не хоче віри справедливішою, ніж чужоземна, мечем і вогнем накинута, яка десять століть гнобить його душу? Десять століть українці боролися, щоб зберегти за собою право бути окремішною спільнотою. Інші народи, які були приречені вести таку багатовікову боротьбу, не витримали, загинули, забравши в могилу за собою свою мову, або поділили долю ацтеків, курдів, ханаанців...

Що урятувало українців? У нас було відібрано все – віру, мову, історію, державність, ім'я, культуру. У нас було відібрано право на самовизначення. Українців урятувала українська вдача. Ласкаве сонце, найплодовитіші поля планети, неповторна природа щедротою обдарували нас, звідси проросла усміхнена українська вдача.

Усміх – промінь людяності. Тільки людина має щастя усміхатися. Коли кати розпинали українців – вони сміялися, сміхом біль пригнічуючи, підтримували висоту душевної гідності і ніколи не просили пощади. Знали за що вмирають.

Усі історики-мемуаристи підкреслюють, що Гонта вів себе під час звірських тортур надзвичайно мужньо – не стогнав, не прохав помилування, а усміхався, коли з нього дерли шкіру.

Усміхнувся й Іван Котляревський. Він сміхом обадьорив українське слово і воно веселкою розквітнуло! Є така людина – українець, бо є українське слово!

Ми, нащадки Святослава Хороброго, Запорізьких козаків, повстанців-партизан, маємо одідичене душевне здоров'я. Немає у нас прагнень вторгатися в чужі землі і живитися плодами гноблених народів. Чингісханська ненажерливість чужа нашій вдачі, ми чутливі до чужого горя. Совість наша чиста, мислі наші світлі, долоні наші широкі й гостинні, очі наші усміхнені. Ми кожному народові зичимо бути незалежним господарем на рідній землі. Усміхнімося!

Але ярмо чужовір'я продовжує сковувати українців. Око ворога не спить, воно бачить наші прагнення та хотіння. Чи ми просто усміхатимемося поневолювачам, наприклад у пику пам'ятнику Катерині ІІ, чи все ж таки гуртом знайдемо силу скинути рабські кайдани та заявити на весь світ: "Україна - незалежна держава. Українці – господарі на своїй землі!"?

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua